Справа № 368/1520/24
2-о/368/13/25
Рішення
Іменем України
"14" січня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, - про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, -
30.09.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Головне управління Пенсійногоо фонду України в місті Києві, - про встановлення факту, що має юридичне значення, в прохальній частині якої заявник просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану заяву до розгляду та задовольнити її.
2. Встановити факт, що має юридичне значення а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій належить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, 12.11.1996 року, та «Трудова книжка колгоспника», видана на імя « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , з датою заповнення 02 жовтня 1987 року, та « ОСОБА_1 », особа, що вписана у графу «Мати» Свідоцтва про народження, виданого Ліщинською сільською Радою Кагарлицького району Київської області, 07 червня 1995 року серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою.
3. Викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 ;
4. Судові повістки направляти мені за номером телефону: НОМЕР_5.
Свої вимоги заявник ОСОБА_1 в мотивувальній частині заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:
- Вона, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 26.07.2024 року звернулася до органів Пенсійного фонду України щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796).
Відповідно до статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стаж, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема особам, які проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на два роки та додатково один рік за кожні 3 роки проживання , роботи, але не більше 5 років.
До заяви вона надала необхідний пакет документів і свідоцтво про народження сина:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі.
Проте, відповідно до Рішення № 104550007881 від 02.08.2024 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » Головного управління Пенсійного фонду міста Києва, у призначенні пенсії їй було відмовлено.
Причиною відмови у призначенні їй пенсії в тому числі стало те, що до її стажу органом пенсійного фонду не було враховано періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, так як у свідоцтві про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 прізвище матері-заявниці не відповідає паспортним даним.
Так дійсно, згідно даних паспорту вона « ОСОБА_5 », відповідно до даних Трудової книжки колгоспника», виданої на імя « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , з датою заповнення 02 жовтня 1987 року, яка заповнена російською мовою, вона « ОСОБА_6 », а у свідоцтві про народження ОСОБА_3 , який є її сином, у графі «Мати» її прізвище записано як « ОСОБА_7 ».
Вважає, причина неправильного написання її прізвища ім'я та по батькові у одну літеру виникла ув'язку із неправильним переведенням її прізвища, з російської на українську мови.
Внаслідок такої помилки, в неї на даний час, виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує мою особу та правовстановлюючим документом, який засвідчує факт народження її сина, що перешкоджає їй врахувати період догляду за сином до 3-х річного віку до пенсійного стажу та відповідно отримати пенсію.
У зв'язку із цим, у неї виникла необхідність встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій належить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, 12.11.1996 року, а також «Трудова книжка колгоспника», видана на імя « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , з датою заповнення 02 жовтня 1987 року, та « ОСОБА_1 », особа, що вписана у графу «Мати» Свідоцтва про народження, виданого Ліщинською сільською Радою Кагарлицького району Київської області, 07 червня 1995 року серії НОМЕР_2 на імя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - є однією особою.
Згідно з положеннями статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Така правова позиція узгоджується з думкою Пленуму Верховного Суду України, висловленою у пунктами 1, 12 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.
На підставі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статей 256-259 передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, суди можуть встановлювати факти, що мають юридичне значення.
Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, встановлення вказаного факту має для неї юридичне значення, так як дозволить їй в повному обсязі реалізувати її право на пенсію.
Вона не подавала іншої заяви до суду з тим самим предметом та з тих самих підстав, що зазначені вище.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, керуючись ст..ст. 256-259 ,293 ЦПК України, - заявник в прохальній частині заяви просить задовольнити її вимоги.
30.09.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/1520/24, провадження № 2 - о/368/73/24 .
25.10.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 315, 316, 317, 318 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої відкрито провадження, призначено справу до судового слухання на 16 год. 00 хв. 19.11.2024 року.
19.11.2024 року справа була знята з розгляду в зв'язку з відсутністю енергозабезпечення приміщення Кагарлицького районного суду Київської області, призначено наступне судове засідання на 16 год. 00 хв. 14.01.2025 року.
В судове засідання, яке відбулося 14.01.2025 року, заявник ОСОБА_1 , - не з'явилася, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій заявник просить суд слухати справу без її участі, вимоги, викладені в прохальній частині заяви, - підтримує в повному обсязі.
В судове засідання, яке відбулося 14.01.2025 року, представник заінтересованої особи, - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, - не з'явився, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява заінтересованої особи, в якій заінтересована особа просить суд слухати справу без участі її представника.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність:
- Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення фактуЮ, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, - заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно, враховуючи місце проживання заявника та положення ч. 1 ст. 316 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції.
Сторони по справі:
- заявником по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка село Булаєшти Оргіївського району, Молдавія, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 12 листопада 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:
- Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
- Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
- Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Така правова позиція узгоджується з думкою Пленуму Верховного Суду України, висловленою у пунктами 1, 12 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», - виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.
- Згідно ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
- Згідно ст.ст. 256-259 ЦПК України суди можуть встановлювати факти, що мають юридичне значення.
Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, заявник, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), - 26.07.2024 року звернулася до органів Пенсійного фонду України щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796).
Відповідно до статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема особам, які проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на два роки та додатково один рік за кожні 3 роки проживання , роботи, але не більше 5 років.
До заяви заявник ОСОБА_1 надала необхідний пакет документів і свідоцтво про народження сина:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі.
Проте, відповідно до Рішенням № 104550007881 від 02.08.2024 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » Головного управління Пенсійного фонду міста Києва, у призначенні пенсії заявнику ОСОБА_1 , - було відмовлено.
Причиною відмови у призначенні їй пенсії в тому числі стало те, що до її стажу органом пенсійного фонду не було враховано періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, так як у свідоцтві про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 прізвище матері-заявниці не відповідає паспортним даним.
Так дійсно, згідно даних паспорту вона « ОСОБА_5 », відповідно до даних Трудової книжки колгоспника», виданої на імя « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , з датою заповнення 02 жовтня 1987 року, яка заповнена російською мовою, заявник зазначена прізвищем, - « ОСОБА_6 », а у свідоцтві про народження ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_1, у графі «Мати», - прізвище заявника ОСОБА_1 записано як « ОСОБА_7 », тобто, - має місце неправильне написання прізвища заявника ОСОБА_1 в різних документах, які беруться до уваги при нарахуванні пенсійного стажу.
Суд вважає, причина неправильного написання прізвища ім'я та по батькові у одну літеру виникла ув'язку із неправильним переведенням прізвища заявника ОСОБА_1 з російської на українську мови.
Внаслідок такої помилки, - на даний час виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує мою особу заявника ОСОБА_1 та документом, який засвідчує факт народження сина ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , що перешкоджає врахувати органу Пенсійного фонду, - період догляду за сином до 3-х річного віку до пенсійного стажу та, відповідно, - отримати пенсію заявнику ОСОБА_1 .
У зв'язку із цим виникла необхідність встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якій належить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12.11.1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, а також:
- «Трудова книжка колгоспника», видана на імя « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , з датою заповнення 02 жовтня 1987 року;
- та « ОСОБА_1 », та особа, що вписана у графу «Мати» Свідоцтва про народження, виданого Ліщинською сільською Радою Кагарлицького району Київської області, 07 червня 1995 року серії НОМЕР_2 на імя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - є однією особою.
Таким чином, встановлення вказаного факту має для юридичне значення, так як дозволить заявнику ОСОБА_1 в повному обсязі реалізувати її право на пенсію.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих оокументів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої зазначені в оокументі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до ст. 293, 315 Цивільною процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по - батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по - батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, факт, про який заявник ОСОБА_1 просить встановити суд, - має юридичне значення і не пов'язаний з вирішенням спору про право.
Отже, залишається єдиний спосіб вирішення виниклої проблеми, - звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
При розгляді справи суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.
Судове рішення є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян.
Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 4.15. глави 10, розділу 2 « Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 7 ППВС України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, ч. 1 ст. 1221, ст. 1217, ст. 1261 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 2 ст. 315, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, - про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, - встановити факт того, що:
- фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка село Булаєшти Оргіївського району Молдавія, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 12 листопада 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Китївській області, РНОКПП: НОМЕР_4 ), та:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на яку видано «Трудова книжка колгоспника», дата заповнення трудової книжки - ІНФОРМАЦІЯ_7 , та, -
- ОСОБА_1 , яка зазначена в графі «мати» в свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця село Тернівка Кагарлицького району Київської області), - серії НОМЕР_2 , яке видане 07 червня 1995 року Ліщинською сільською радою Кагарлицького району Київської області, -
- є однією і тією ж особою.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.