Справа № 367/7266/24
Провадження №2/367/1541/2025
Іменем України
14 січня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Горбачової Ю.В.,
за участі секретаря Музики Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гірій Г.І., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гірій Г.І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просить: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердої грошовій сумі у розмірі 6000 гривень, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з позовом і до повноліття дитини.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у шлюбі не перебували, але спілкувались один з одним. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась спільна донька - ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що з народження дитини та на даний час позивач проживає окремо від відповідача. Життя у позивача з відповідачем не склалося оскільки вони мають діаметрально різні погляди на життя, сім'ю. У сторін відсутні спільні інтереси. Дитина - ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на повному її утримані. Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, ухиляється від свого батьківського обов'язку по утриманню доньки та вважає, що позивач в змозі забезпечувати доньку сама. Батько є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти.
Позивач вважає, що дитина повинна бути забезпечена належним рівнем життя, необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.
13 вересня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позову заяву було залишено без руху з зазначенням недоліків та наданням позивачу строку для їх усунення. У встановлений строк позивач усунула виявлені недоліки.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року за позовом було відкрито провадження та справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи судом належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов та клопотання від відповідача не надходили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача на заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2010 р., відповідно до якого батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Донька ОСОБА_3 , у період з жовтня 2010 року по 24 лютого 2022 року проживала разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією акту проживання осіб без реєстрації від 04.07.2024 року № 119.
Наразі, позивач разом з донькою виїхала за кордон та проживають у м. Кракові (Польща), що підтверджується копіями закордонних паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з відмітками про перетин кордону, а також копією договору оренди житлового приміщення АДРЕСА_2 , від 04.09.2022 року, копією договору оренди житлового приміщення у АДРЕСА_3 , від 24.02.2023 року та копією договору оренди житлового приміщення у АДРЕСА_3 , від 29.02.2024 року.
Донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , наразі навчається у XXVII Загальноосвітньому ліцеї в Кракові та відвідує клас 1-F у 2024/2025 навчальному році, що підтверджується копією довідки навчального закладу від 18.09.2024 року № 1252.
Позивач вказує, що донька проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні. При цьому, відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, від свого батьківського обов'язку по утриманню доньки ухиляється. Сама ж дитина наразі навчається та потребує належного забезпечення та умов проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Зазначене твердження викладене в ст. 141 СК України, згідно із якою - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд вважає, що заявлений розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.
Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання спільної доньки у спростування зазначеного позивачем, відповідачем не надано.
При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Частина перша статті 192 СК України, передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави за позовну вимогу щодо стягнення аліментів.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 141, 150, 155, 180-183, 191, 192 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 141, 247, 263, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гірій Г.І., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, від дня пред'явлення позову, тобто 18.07.2024 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за вимогу про стягнення аліментів.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Копію рішення направити сторонам до відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Ю.В. Горбачова