Справа № 345/1389/24
Провадження № 22-ц/4808/96/25
Головуючий у 1 інстанції Сокирко Л. М.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
14 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Баркова В.М, Девляшевського В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії,
29 лютого 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії, обгрунтовуючи позов тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як одержувач пенсії перебуває ОСОБА_1 .
18 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії як особі з інвалідністю (ІІІ група).
Для зарахування страхового стажу ОСОБА_1 надав довідку № 94 від 31 грудня 1999 року видану Рожнятівською районною спілкою споживчих товариств (накази № 33 від 1 липня 1992 року та № 56 від 31 грудня 1999 року).
ОСОБА_1 було призначено пенсію як особі з інвалідністю з 18 липня 2023 року.
Актом перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-1103-1/9165 від 21 листопада 2023 року встановлено, що згідно наданих для перевірки документів (накази № 33 від 1 липня 1992 року та № 56 від 31 грудня 1999 року) записи щодо ОСОБА_1 відсутні.
Виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 1 грудня 2023 року та встановлено переплату пенсії за період з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року в сумі 11 218 гривень 06 копійок.
6 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено ОСОБА_1 лист за № 0900-0402-8/63342 щодо факту виникнення переплати пенсії в сумі 11 218 гривень 06 копійок за період з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року та шляхів її погашення, запропоновано сплатити переплату добровільно.
Станом на лютий місяць 2024 року переплата пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 не була відшкодована.
Посилаючись на частину першу статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтю 1212 Цивільного кодексу України, просили стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отриману суму пенсії за період з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року в сумі 11 218 гривень 06 копійок.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права.
Скаржник зазначає, в оскарженому рішенні вказано про те, що обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера. Відтак, суд вказав, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку. Таким чином, суд зазначив, що відповідальність за достовірність даних, які враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів з посиланням на судову практику Верховного Суду. Тому за висновком суду відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦКУ та статті 50 Закону 1058 можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача) є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Однак Головне управління вважає, що у даній справі наявні всі перелічені умови щодо зобов'язання, які виникають з безпідставного набуття (придбання) майна.
Скаржник вказує, що правовою підставою для набуття права на пенсійне забезпечення є наявність у особи, що звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, необхідного віку та страхового стажу роботи. Чинне законодавство України не передбачає можливості набуття права на пенсію без дотримання вказаних вимог, тобто правові акти, які б робили винятки із цих правил, відсутні. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону 1058 передбачено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недобросовісних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно із частиною 1 статті 58 Закону 1058 Пенсійний фонд є органом, що здійснює керівництво та управління солідарною системою, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, тощо. Частиною 1 статті 73 Закону 1058 передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовуються, зокрема, на виплату пенсій, передбачених цим Законом, оплату послуг з виплати та доставки пенсій. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом (частина 2 статті 73 Закону 1058). Згідно із пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою правління ПФУ від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, кошти в сумі 11 218,06 грн, які виплачені як пенсійна виплата ОСОБА_1 за період з 18.07.2023 по 30.11.2023, згідно норм чинного законодавства мають статус майна юридичної особи.
На підставі викладеного, скаржник просить рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає оскаржене рішення обґрунтованим, справедливим та таким, що відповідає нормам та вимогам чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що є особою з інвалідністю 3 групи, тому звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії із необхідним переліком документів на підставі яких йому було видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.08.2023 року, призначено та виплачено пенсію.
ОСОБА_1 стверджує, що діяв добросовісно та жодних зловживань з його сторони не було. Він повідомив усі достовірні дані позивачу на підставі яких ним було добровільно та самостійно, як уповноваженим на те органом, прийнято рішення про призначення та виплату пенсії.
Тому вважає, що суд першої інстанції зробив правильні висновки, детально проаналізував усі матеріали справи, надав належну правову оцінку всім доказам та ухвалив справедливе, обґрунтоване та законне рішення по справі.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області залишити без змін.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 11 218 гривень 06 копійок і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ № 222709 від 24 березня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено третю групу інвалідності загального захворювання (а.с. 7-8).
18 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії як особі з інваліднісю (ІІІ група) ( а.с. 17).
Для зарахування страхового стажу ОСОБА_1 надав довідку № 94 від 31 грудня 1999 року видану Рожнятівською районною спілкою споживчих товариств (накази № 33 від 1 липня 1992 року та № 56 від 31 грудня 1999 року) (а.с. 6).
25 липня 2023 року ОСОБА_1 було призначено пенсію як особі з інвалідністю з 18 липня 2023 року ( а.с. 107 інформація електронної пенсійної справи).
Актом перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-1103-1/9165 від 21 листопада 2023 року встановлено, що згідно наданих для перевірки документів (накази № 33 від 1 липня 1992 року та № 56 від 31 грудня 1999 року) записи щодо ОСОБА_1 відсутні ( а.с. 9-10).
Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії № 09285002088 від 28 листопада 2023 року, ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058 відмовлено (а.с. 122 - електронна пенсійна справа). Виплату пенсії припинено з 1 грудня 2023 року.
Розрахунком переплати пенсії по о/р № НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено переплату пенсії за період з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року в сумі 11218 гривень 06 копійок. Причини переплати: подання недостовірних даних ( а.с. 5).
6 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено ОСОБА_1 лист за № 0900-0402-8/63342 щодо факту виникнення переплати пенсії в сумі 11218 гривень 06 копійок за період з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року та шляхів її погашення, запропоновано сплатити переплату добровільно ( а.с. 20).
Списком № 6 (порядковий номер 47) Укрпошти від 8 грудня 2023 року підтверджується, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 надіслано зазначений вище лист (рекомендованим листом) ( а.с. 139).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що інформація, яка перебувала у володінні Управління в матеріалах пенсійної справи, містила необхідну інформацію щодо права ОСОБА_1 на отримання пенсії. Суд вважав, що відсутність на печатці коду підприємства, якою засвідчена довідка та відсутність записів у трудовій книжці повинна була перевірити особа сервісного центру, яка приймала пакет документів у ОСОБА_1 . Позивач не подав доказів на підтвердження вини відповідача та недобросовісності дій, що подані ним до сервісного центру дані недостовірні (такі що не відповідають дійсності).
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 затверджено Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, яким визначено механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі - Порядок № 6-4).
Відповідно до пункту 2 Порядку №6-4 переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством; списання переплати пенсії - зменшення територіальними органами Пенсійного фонду України в даних обліку сум переплат пенсій на суму безнадійної заборгованості
Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Тобто, з огляду на зазначені норми закону, підставами для повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру надмірно, є зловживання з боку отримувача пенсії.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами першою-другою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Пунктом 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Виходячи з аналізу статті 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Така судова практика є усталеною та не змінювалася.
В даному випадку позивачем ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і при подачі апеляційної скарги не доведено наявності в діях набувача недобросовісної поведінки, яка б сприяла безпідставному нарахуванню та виплаті грошових коштів.
За вказаних обставин, суд першої інстанції, вірно встановивши фактичні обставини по справі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача надмірно нарахованих та виплачених коштів.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо) по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, чи така переплата здійснена в наслідок недобросовісності з боку відповідача.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, матеріалами справи доводиться, що в розпорядженні позивача були всі подані відповідачем документи та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області мало можливість надати їм належну оцінку при прийнятті рішення про призначення пенсії та її виплату відповідачу.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо недобросовісності дій відповідача, відтак заявлені позивачем позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
Колегія суддів зауважує, що доказів недобросовісних дій ОСОБА_1 , при поданні довідки про місце роботи, трудової книжки позивачем не надано, а виявлення відсутності коду підприємства на печатці, відсутність даних щодо трудового стажу відповідача само собою не може свідчити про недобросовісні дії ОСОБА_1 , оскільки обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких, не залежить від пенсіонера, тобто відповідача по справі.
З огляду на те, що виплата відповідачу пенсії у період з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року проведена органом Пенсійного фонду України добровільно, на підставі відповідного рішення, при цьому фактів недобросовісності з боку відповідача судом не встановлено, а доказів наявності рахункової помилки позивач не надав, передбачені законом підстави для повернення безпідставно виплаченої пенсії відсутні.
Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, підстав для повернення ОСОБА_1 суми переплаченої пенсії за період з з 18 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 11 218 гривень 06 копійок немає.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні вимоги про стягнення надмірно сплаченої пенсії з підстав, визначених ст. 1215 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно, не підлягають стягненню з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду залишити без задоволення.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 січня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
В.А.Девляшевський