Провадження № 22-ц/803/903/25 Справа № 202/8582/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
14 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савко Віталія Вікторовича на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні батька, -
Звернувшись до суду з цією заявою, представником заявника адвокатом Савко В.В., зазначено, що 24.05.2024 року між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
У заявника із ОСОБА_3 є двоє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявника народилась третя дитина від ОСОБА_2 , син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та положення п. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у заявника виникла необхідність встановити факт перебування дитини, ОСОБА_6 , на його утриманні, задля подальшої можливості оформлення відстрочки від мобілізації, оскільки він є чоловіком, на утриманні якого перебувають троє дітей до 18 років.
Тож, представник заявника просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування дитини ОСОБА_7 на утриманні ОСОБА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про встановлення фату перебування дитини на утриманні батька залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 через свого адвоката Савко В.В. подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою, суперечать принципам верховенства права.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що встановлення факту перебування дитини на його утриманні, необхідно для подальшої можливості оформлення відстрочки від мобілізації, так як він є чоловіком,на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Під час постановлення ухвали, судом першої інстанції не враховані вимоги п.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року “Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Відповідно до вимог яких заявнику необхідно отримати документи на підтвердження всього права на відстрочку від призову на військову службу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З матеріалами справи вбачається, що у заявника від шлюбу із ОСОБА_3 є двоє спільних неповнолітніх дітей- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.10.2016 року у заявника народилась третя дитина від шлюбу з ОСОБА_2 , син - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Звертаючись з заявою про встановлення факту перебування дитини, ОСОБА_6 на його утриманні, заявник посилається на можливість в подальшому оформити відстрочку від мобілізації, оскільки він є чоловіком, на утриманні якого перебувають троє дітей до 18 років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та положення п. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції зазначив, що факт про встановлення якого просить заявник, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з даними висновками суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до ч1, ч.3 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Справи окремого провадження розглядаються за загальним правилом, у тому ж порядку що і справи позовного провадження, вони порушуються за заявою яка містить вимогу до суду, тобто воно одностороннє і не позовне, тому не містить а ні матеріально-правових вимог, а ні адресатів такої вимоги. Саме односторонність форми окремого провадження визначає всі інші особливості, на відміну від позовного воно не ґрунтується на принципі змагальності та відрізняється межами судового розгляду.
Згідно з ч. 1 статті 315 ЦПК України перелічені види фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України також передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З вищевикладеного виходить, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, адже метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту. Факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, та безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, то суд у цьому випадку, повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Із заяви ОСОБА_1 яка подана в порядку окремого провадження, вбачається, що встановлення перебування дитини, ОСОБА_6 , на його утриманні необхідно з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу у відповідності до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Однак, в даному випадку рішення про встановлення факту знаходження на утриманні сина заявника ОСОБА_7 свідчить про можливий спір щодо наявності чи відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що обов'язково вплине на обсяг прав та обов'язків територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який взагалі не залучений заявником до участі у справі як заінтересована особа.
За таких обставин, суддя першої інстанції дійшов правильного висновку щодо залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні батька - без розгляду.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів звертає увагу та роз'яснює, що відмова у відкритті провадження за заявою про встановлення юридичного факту не позбавляє апелянта можливості звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного питання дотримався вимог процесуального закону, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367-369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савко Віталія Вікторовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року про залишення заяви без розгляду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: