Провадження № 22-ц/803/707/25 Справа № 213/3067/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
08 січня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті м. Кривого Рогу ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Романенко Олена Сергіївна на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року, ухваленого суддею Мазуренком В.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 05 серпня 2024 року,
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті м. Кривого Рогу ради, про встановлення графіку побачень з дитиною.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони по справі мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з відповідачем з моменту розлучення, тобто з грудня 2021 року.
Відповідач чинив перешкоди в спілкуванні позивача з дитиною, та рішенням виконкому від 05.01.2022р. було визначено місце проживання малолітнього з відповідачем, а 01.03.2022р. прийнято рішення про визначення способу участі позивача у вихованні малолітнього ОСОБА_4 .
Вказує, що відповідач ухиляється від виконання вказаного рішення, тому звернулась до суду для зобов'язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні з малолітнім сином та встановлення участі позивача у вихованні сина, встановити графік побачень з дитиною щотижня, понеділок з 16:00 години до 20:00 години, середа з 16:00 години до 20:00 години, п'ятниця з 16:00 години до суботи 18:00 годин.
Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті м. Кривого Рогу ради, про встановлення графіку побачень з дитиною задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступний графік побачень з дитиною: періодичність: щотижня; порядок, систематичність та тривалість побачень: понеділок з 16:00 години до 20:00 години, середа з 16:00 години до 20:00 години, п'ятниця з 16:00 години до суботи 18:00 годин.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням через свого представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, представник відповідача зазначає, що дійсно позивач не бачиться з сином ОСОБА_6 , однак це, жодним чином не пов'язано з діями чи бездіяльністю відповідача, оскільки позивач 29 березня 2022 року виїхала з України за кордон та станом на час ухвалення рішення до України не поверталася. Вказує, що відповідач з сином, вже після виїзду позивача, також 05 квітня 2022 року виїхали з України за кордон. Сторона відповідача вважає, що позивач, виїхавши першою за кордон та залишивши сина проживати разом із батьком в Україні сама обмежила себе у можливості бачитися із сином. Зазначають, що проживання відповідача разом із сином в Україні чи за її межами жодним чином не може впливати на наявність можливості у позивача бачитись з сином, так як остання тривалий час проживає за кордоном та з часу виїзду за кордон до України не поверталася. На думку сторони відповідача суд першої інстанції не обґрунтував своє твердження щодо наявності створення позивачу з боку відповідача перешкод у спілкуванні з сином у зв'язку з виїздом з України.
Представник відповідача вказує на те, що суд не врахував, що позовною вимогою позивача було усунення перешкод у спілкуванні з дитиною за графіком побачень, визначеним рішенням виконкому Інгулецької районної у місті ради від 01 березня 2022 року, яким передбачено, що побачення позивача із сином мають відбуватися в місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Позивач не просила суд змінити спосіб участі останньої в житті і вихованні сина, а лише просила усунути їй перешкоди у побаченнях з ОСОБА_6 , які мають відбуватися у Кривому Розі.
06 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Шемета І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 разом з клопотанням про поновлення строку на подачу відзиву. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку подачі відзиву на апеляційну скаргу, представник позивача, вказує на те, що ухвалу про відкриття провадження від 11.11.2024 та апеляційну скаргу сторона позивача не отримувала, про наявність апеляційної скарги дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень та зі змістом апеляційної скарги ознайомився лише 02.01.2025, отримавши повістку про виклик на 08.01.2025 на 11:40 год.
Колегія суддів, перевіривши доводи представника ОСОБА_7 про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку подачі відзиву на апеляційну скаргу, встановила на ступне.
Так, ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття провадження по справі від 11 листопада 2024 року разом з апеляційної скаргою сторони відповідача надсилалась судом на електронну адресу адвоката Шемета І.О. та відповідно Довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронної скриньки - 12.11.2024 20:00:33. Окрім того адвокат є користувачем Електронного кабінету та відповідно Довідки про доставку електронного документу, ухвала суду про відкриття провадження у справі та апеляційна скарга відповідача було доставлено до електронного кабінету користувача 13.11.2024 08:41:31.
Окрім того, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2024 про призначення справи до судового розгляду на 08.01.2025 на 11.40 годин також було направлено адвокату Шемету І.О. на електронну адресу та отримано ним до електронної скриньки, відповідно до Довідки про доставку електронного листа - 12.11.2024 20:02:11 та до електронного кабінету документ доставлено 12.11.2024 3:12:45, що також підтверджено відповідною довідкою про доставку електронного документу.
Таким чином, враховуючи, що представник позивача Шемет І.О. з середини листопада 2024 року мав достатньо часу для подачі відзиву на апеляційну скаргу у визначений в ухвалі про відкриття провадження п'ятнадцятиденний строк, з часу отримання ухвали про відкриття провадження, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку подачі відзиву на апеляційну скаргу не підлягає задоволенню, відповідно відзив на апеляційну скаргу не приймається до уваги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника відповідача Романенко О.С., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову, представника позивача - адвоката Шемета І.О., який, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.8).
ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Сторони підтверджували та визнавали, що малолітній ОСОБА_8 проживає з відповідачем, та сторони по справі розлучені.
01.03.2022р. рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради №84, визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 (а.с.10), а саме: встановлено ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступний графік побачень з дитиною: періодичність: щотижня; порядок, систематичність та тривалість побачень: понеділок з 16:00 години до 20:00 години, середа з 16:00 години до 20:00 години, п'ятниця з 16:00 години до суботи 18:00 годин. Місце побачень у межах м. Кривого Рогу. Зобов'язано матір не порушувати графік. Попереджено батька що він не має права перешкоджати матері спілкуватись з дитиною, та про можливість притягнення до адміністративної відповідальності.
Станом на 01.11.2023р. позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_9 , на користь відповідача (а.с.47,48).
21.03.2022р. позивач зверталась до служби у справах дітей з приводу порушення відповідачем графіку побачень з дитиною. Відповідач зі скаргами не звертався (а.с.49).
ОСОБА_1 виїхала з України 29.03.2022р., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхали з України 05.04.2022р.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з їх обґрунтованості. При цьому, судом не встановлено жодних умов, які б могли усувати позивача від спілкування з сином, до того ж позивач прагне спілкуватись з дитиною, підтримувати родинні стосунки, приймати участь у вихованні. Виходячи перш за все з інтересів дитини, враховуючи малолітній вік, стан здоров'я, наявність місця проживання, усталений режим дня та відпочинку, а також враховуючи обставини справи, обсяг та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог. При встановленні такого способу спілкування буде дотримано розумного балансу на участь матері у вихованні дитини, що є запорукою реалізації повною мірою своїх сімейних прав, та підпорядкування інтересам гармонійного розвитку та виховання дитини в атмосфері турботи, та існуючих традицій у вихованні дітей.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст.35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька або матері у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи способи участі у вихованні та спілкуванні позивача з неповнолітнім сином за наступним графіком побачень з дитиною: періодичність: щотижня; порядок, систематичність та тривалість побачень: понеділок з 16:00 години до 20:00 години, середа з 16:00 години до 20:00 години, п'ятниця з 16:00 години до суботи 18:00 годин., суд першої інстанції, врахувавши рішення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради №84 від 01.03.2022, яким вже було визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, вік дитини, можливість сторін забезпечити спілкування позивача з сином за допомогою програмних застосунків, додатків, месенджерів (Skype, Zoom, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, та ін.), вважав, що такий графік складений з урахуванням інтересів дитини, відповідає його режиму, надасть можливість позивачу згідно з вимогами статті 157 СК України достатньою мірою спілкуватися з сином, приділяти йому увагу, брати участь у його розвитку та вихованні.
У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі матері ОСОБА_1 у вихованні неповнолітнього сина, взяв до уваги поведінку матері, спрямовану на участь у вихованні і житті сина, врахував інтереси дитини, її вік, режим розпорядку дня, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права матері на спілкування з сином, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень з дитиною за запропонованим позивачем варіантом.
Способи, визначені судом першої інстанції, відповідають розумному балансу участі матері у вихованні дитини, відповідають якнайкращим інтересам дитини та її віку.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що право матері на спілкування з дитиною є її незаперечним правом, а спілкування дитини з матір'ю відповідає її інтересам. Мати, яка проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту неповнолітнього сина з його матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що виїзд відповідача з сином у квітні 2024 року за кордон свідчить про створення перешкод у спілкуванні матері з сином, оскільки позивач також, ще раніше виїхала з України за кордон. На думку колегії суддів зазначений висновок суду першої інстанції не впливає на необхідність встановлення графіку побачень з дитиною, оскільки виїзд за кордон був вчинений відповідачем через повномасштабне вторгнення рф на територію України і має тимчасовий характер, тоді як право батьків на спілкування з дитиною не може бути обмежене.
Відповідач не надав та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування матері з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я сина.
Колегія суддів зауважує, що відповідач не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту матері і дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі матері у вихованні сина.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Романенко Олена Сергіївна залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.
Головуючий:
Судді: