Провадження № 22-ц/803/1964/25 Справа № 180/1941/24 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
14 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, відповідно до якої просить суд встановити факт проживання однією сім'ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період часу з 2004 року до травня 2024 року.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалась на необхідність забезпечення її майнових прав, а саме прав члена сім'ї військовослужбовця на отримання грошового забезпечення сім'ям зниклих безвісти під час захисту Вітчизни.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Роз'яснено заявнику, що відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права в порядку позовного провадження.
Із вказаним судовим рішенням не погодилась заявниця ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, заявницю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що ним встановлено спір про право на отримання грошового забезпечення сім'ям зниклих безвісти під час захисту Вітчизни.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого суду.
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас, у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23).
В постанові від 13.06.2024 року у справі №357/10078/22 (провадження №61-15033св23) Верховним Судом зазначено, зокрема, що «спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Таким чином, виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для отримання грошового забезпечення сім'ям зниклих безвісти під час захисту Вітчизни.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулась до Марганецького міського суду Дніпропетровської області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: проживання однією сім'ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період часу з 2004 року до травня 2024 року.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, зазначила, що метою встановлення вищевказаного факту є необхідність реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Отже, виявивши спір про право, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду та звертає увагу ОСОБА_1 на те, що вона не позбавлена права звернутися з відповідним позовом у порядку позовного провадження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до власного тлумачення закону і судової практики, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що ухвала постановлена судом в межах норм, визначених процесуальним законом, а доводи апеляційної скарги не спростовують її законність.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: