Провадження № 22-ц/803/331/25 Справа № 199/10564/23 Головуючий у першій інстанції: Степанова О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
14 січня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У грудні 2023 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27.09.2020 року трапилася дорожньо-транспортна пригода, при якій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ, д.н. НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot», д.н. НОМЕР_2 . Внаслідок даної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська №199/6907/20 від 21.10.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у настанні ДТП. На виконання вимог Закону України №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована. Потерпіла особа повідомила Моторне (транспортне) бюро України про настання ДТП та надала останньому усі необхідні документи. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламенту виплату потерпілій особі. Відповідно до звіту №270920 вартість відновлювального ремонту «Peugeot», д.н. НОМЕР_2 становить 344437,30 грн. Витрати на збір документів складають 1517,00 грн. Ліміт відповідальності на момент дорожньо-транспортної пригоди складав 130000,00 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 131517,00 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні ДТП, зобов'язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 131517,00 грн.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі МТСБУ, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, в редакції, що діяла на час відкриття апеляційного провадження, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За положеннями вказаної вище норми у редакції Закону №3831-IX від 19.06.2024, що діє на час розгляду справи, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, пунктом другим Розділу II “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19 червня 2024 року №3831-IX, який набрав чинності 19.07.2024, установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 27.09.2020 року в м. Дніпро по вул. М. Лисиченко, 411 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21063, №Ш2641ДП не врахував дорожньої обстановки на слизькій ділянці руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Peugeot», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку. ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1, 11.3, 11.4 ПДР України. Під час ДТП спричинено механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки (а.с. 6).
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2020 року у справі №199/6907/20, з урахуванням ухвали цього ж суду від 05.10.2023 про виправлення описки, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340 грн. (а.с. 6, 7). постанова набрала законної сили 03.11.2020.
Власником автомобіля Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 10).
Відповідач на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не мав, що підтверджується відомостями з сервісу “Перевірки чинності полісу внітрішнього страхування та не спростовано відповідачем (а.с. 13).
Транспортний засіб «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 станом на 27.09.2020 року застрахований полісом №200111944 (а.с. 12).
28.09.2020 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ та відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 27.09.2020 року о 18.15 годині в м. Дніпро по вул. М. Лисиченко, 411 за участю транспортного засобу «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 (а.с. 8).
Крім того, 28.09.2020 року ОСОБА_3 , яка являється власником автомобіля Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 , звернулася до МТСБУ відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якій просила здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 27.09.2020 року в м. Дніпро по вул. М. Лисиченко, 411 за участю транспортного засобу «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу ВАЗ, д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 35).
Відповідно до копії звіту №270920 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, складеного 27.09.2020 ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 в результаті ДТП становить 344437,30 грн (а.с.14-21).
Згідно копії довідки МТСБУ №1 від 16.11.2020 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, ліміт відповідальності на момент ДТП склав 130000,00 грн., які і були виплачені власнику автомобілю «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією №2544608 від 17.11.2020 року (а.с. 38, 39).
Доказів того, що відповідачем були виплачені кошти в розмірі 130000,00 грн на рахунок позивача суду не надано.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176 цс 18, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом установлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.09.2020 року, цивільно-правова відповідальність власника (володільця) транспортного засобу ВАЗ 21063, №Ш2641ДПне була забезпечена відповідним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Доказів наявності у відповідача на час вказаної вище ДТП чинного договору добровільного, або обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів судам першої та апеляційної інстанцій не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, на момент ДТП становив 130000,00 грн. на одного потерпілого.
Згідно пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Крім того, у п.п. 72-74 постанови від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при перегляду аналогічної вимоги МТСБУ про стягнення шкоди в порядку регресу у контексті тлумачення статті 1191 ЦК України та ст. Статті 38 Закону України "Прообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надав таке визначення поняття регресу.
Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою (див. Пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Таким чином, якщо відповідач не оспорив розмір чи підстави страхової виплати, то він за вищевказаним змістом поняття регресу після сплати страхового відшкодування позивачем у даному випадку може спростовувати лише цей факт та розмір здійсненного платежу.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги встановлену вину відповідача у вчиненні ДТП, яка мала місце 27.09.2020 року,судовим рішенням, що набрало законної сили; встановивши завдання у цій ДТП матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного ОСОБА_3 автомобіля «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 ,наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою; встановивши, що відповідач не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність на час вказаної пригоди, а МТСБУ 17.11.2020 року здійснило виплату потерпілому за завдану матеріальну шкоду, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у порядку регресу 130000,00 грн, які були виплачені потерпілому за завдану матеріальну шкоду внаслідок пошкодження його транспортного засобу.
Колегія звертає увагу, що відповідач, не заперечував вину у скоєному ДТП та розміру завданої матеріальної шкоди власнику транспортного засобу - автомобіля «Peugeot» 2008, д.н. НОМЕР_2 .
Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на збір документів у розмірі 1517,00 грн відсутні, адже вимоги в цій частині є необґрунтованими та недоведеними. Зокрема, доказів оплати позивачем вартості наданих послуг зі складання звіту ФОП ОСОБА_4 , №270920 від 27.09.2020 матеріали справи не містять.
Щодо поданої до ухвалення місцевим судом заяви про застосування строків позовної давності колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
На підставі частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди. Такий висновок зробив Верховний Суд у Постанові від 10.01.2019 року у справі №200/13392/13-ц.
МТСБУ виплатило страхове відшкодування 17.11.2020 року.
З даним позовом до суду позивач звернувся 08 грудня 2023 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 1).
Разом з тим, 02 квітня 2020 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, яким КЗпП України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення», у якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з наступними змінами), встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
У подальшому низкою постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України неодноразово продовжувався та діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, строк позовної давності за вимогами, що виникли з 17.11.2020 року (сплата позивачем регламентної виплати) та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.
Тому позивачем у даній справі строки позовної давності не пропущені.
Місцевий суд наведені вище обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду належним чином не перевірив, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого останнім судового збору при поданні позовної заяви у розмірі (2684,00 грн) та апеляційної скарги (4026,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (6710,00 грн х 98,85%), у розмірі 6632,84 грн.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) у порядку регресу 130000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судові витрати у розмірі 6632 (шість тисяч шістсот тридцять дві) грн 84 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 14 січня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова