Справа № 162/802/24 Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С.
Провадження № 22-ц/802/55/25 Доповідач: Данилюк В. А.
14 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справизапозовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Ніколаєнко Олени Миколаївни на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року,
У вересні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н від 02.06.2006. ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на якій встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 150 000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку Універсальна з номером НОМЕР_1 , строком дії - 06/13. Відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором. Далі в процесі користування рахунком 16.06.2020 відповідач підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої отримала додаткову кредитну карту «Універсальна» - НОМЕР_2, строк дії - 12/23. Заяву підписано на планшеті. При цьому, на момент підписання зазначеної заяви заборгованість відповідача становила 1661,47, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості. Встановлено розмір відсотків - 43,2%. При цьому за погодженою ставкою банком нараховано відсотків у розмірі 7939,67 грн. Відповідач перестала вносити кошти на погашення заборгованості, покликаючись на «спірні» операції, які були проведенні по її карті НОМЕР_2 за 23.10.2023 - зняття готівки в банкоматі. В ході перевірки було встановлено, що 23.10.2023 було звернення клієнта ОСОБА_1 щодо несанкціонованого зняття 23.10.2023 з її карти НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 20700,24 та 20800,00 грн, яке було направлене на розгляд Управління безпеки банку. В ході перевірки було встановлено наступні обставини. Клієнт не підтверджує списання від : 23.10.2023 16:47:40 24.10.2023 A10 F DB -20,700.24 UAH -20,000.00 -700.24 -17,374.98 017385 6011 CAZA9918 UKR DN00, AV.SOBORNYI,175, ZAPORIZHZHIA, UA A 10 Зняття готівки в банкоматі: DN00 av.Sobornyi,175, Zaporizhzhia. 23.10.2023 16:50:17 24.10.2023 A10 F DB -20,800.00 UAH -20,000.00 -800.00 -38,174.98 235386 6011 A0701881 UKR BRANCH 10007-0284, 177,SOBORNYJ, ZAPORIZ A 10 Зняття готівки в банкоматі: BRANCH 10007-0284, ZAPORIZHZHYA. Подальшим аналізом встановлено, що Картку НОМЕР_2 було додано до GooglePay за допомогою фін. мобільного номера НОМЕР_3 клієнта : 2023.10.23 16:38:36 ACCEPT [NFC, DSRP] 89.209.16.15 3d148599-d9a7-4b04-a1a0- 6df851e281ac device |ZTE Blade A33+. Сервіс GOOGLE_PAY - безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки в банкоматі. Опис сервісу доступний за посиланням privatbank.ua/cpa/googlepay. Транзакція проходила з присутністю картки/телефона та введенням ПІН-коду. Згідно з правилами міжнародних платіжних систем, оскарження таких операцій як шахрайство не є можливим. Надалі, проводячи службову перевірку, було проведено аналіз вибірки яка була отримана з Програмного комплексу FINNUM, встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 - не змінювався. Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 (далі Приват24) клієнта за номером НОМЕР_3 зафіксовано вхід 22.10.2023 та 23.10.2023 як з типового пристрою клієнта - RMX3430|REALME, так і з нетипового пристрою - SM-N971N|SAMSUNG. Перший вхід з нетипового SM-N971N|SAMSUNG було здійснено ще 22.10.2023 в 16:57:52. При цьому зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 - не виявлено. Авторизацію в Приват24 з нетипового пристрою SM-N971N|SAMSUNG підтверджено ОСОБА_1 в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_3 ) 2023.10.22 16:56:44 Контакт проведено (OK) НОМЕР_5 authorization. Інформування про вхід надсилалось до Приват24 клієнта. Зібрані у ході перевірки дані свідчать про те, що первинний несанкціонований вхід в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 став можливим через компрометацію клієнтом конфіденційних даних (фінансовий номер не змінювався, вхід в акаунт Приват24 здійснено шляхом коректного вводу логіну, паролю). Використовуючи вказані дані, треті особи отримали доступ до акаунту клієнта ОСОБА_1 , додали картку в GooglePay, та здійснили операції по картковому рахунку. Всі операції були підтверджені фінансовим телефоном НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 . Вина банку в проведених операціях по картці - відсутня. Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 22.07.2024 має заборгованість в сумі 45166,66 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 37226,99 грн, заборгованості за відсотками - 7939,67 грн.
З урахуванням викладеного, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за договором, а також судові витрати.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 рокуу задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Судовий збір, сплачений позивачем Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок покладено на позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду,представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко О. М. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що з рішенням суду першої інстанції не згодні,вважає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи, не дослідив, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростували, що відповідач не отримувала на фінансовий мобільний телефон, який був у її розпорядженні, ОТР-паролів для входу у систему «Приват24», ОТР-паролів наіпідтвердження переказів, дзвінків на підтвердження платежів, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З. Я. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.06.2006 відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання анкети-заяви приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» (а.с.41).
Відповідачу ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якими відповідач з 01.08.200 по 17.10.2023 користувалась, сплачувала заборгованість за тілом кредиту та відсотками, що визнається ОСОБА_1 та підтверджується випискою за договором (а.с.44-71).
Відповідач ОСОБА_1 16.06.2020 шляхом підписання власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного пристрою Заяви, приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій визначенні істотні умови Договору «Кредитні картки», порядок та умови надання кредиту, повернення кредиту, права та обов'язки клієнта та банку, відповідальність сторін, інші умови, в тому числі тарифи (а.с.30-40).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.06.2006, станом на 30.06.2019 у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка заборгованість перед банком (а.с.79-84).
Станом на 22.07.2024 за вищевказаним договором існує заборгованість, що складається з: 37226,99 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7939,67 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.71-78).
Згідно з даними довідки від 25.07.2024 на ім'я ОСОБА_1 02.06.2006 відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 , кредитний ліміт встановлений у розмірі 250 гривень, кредитний ліміт зменшувався та збільшувався. 23.10.2023 кредитний ліміт збільшено до 150000 грн, а 04.03.2024 - зменшено до 0,00 грн (а.с.43).
Даними виписки за договором підтверджується, що 23.10.2023 проведено операції щодо зняття з картки НОМЕР_2 готівкових коштів у розмірі 20800,00 грн та 20700,24 грн.
Після 17.10.2023 залишок по карті становив 3325,26 грн та в подальшому проводились наступні операції: 23.10.23 - списано 20800,00 грн та 20700,24 грн після чого утворилась заборгованість по картці 38174,98 грн, крім того 01.12.2023, 01.01.2024, 01.02.2024, 01.03.2024, 01.04.2024, 01.05.2024, 01.06.2024, 01.07.2024 здійснювалось списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 відсотка та станом на 25.07.2024 заборгованість становить 45166,66 грн.
Даними витягу з ЄРДР підтверджується, що 24.10.2023 за заявою потерпілої ОСОБА_1 внесено відомості ЄРДР за № 12023030530000750 з попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема про те, що 23.10.2023 близько 16 год. 40 хв. невідома особа шахрайськими діями, використовуючи при цьому електронно-обчислювальну техніку, подолавши доступ до додатку «Приват24», збільшивши кредитний ліміт на кредитній картці НОМЕР_2, відкритій в АТ КБ «Приватбанк», здійснила зняття грошових коштів двома транзакціями на загальну суму 40000,00 грн, чим спричинила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_1 матеріальної шкоди (а.с.110).
ОСОБА_1 26.11.2023 звернулась із заявою про шахрайство на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 про не нарахування відсотків на її кредитну картку у зв'язку із тим, що коштів із вказаного рахунку вона не знімала. Також повідомила, що 23.10.2023 було зламано її особистий кабінет і невідомі особи шахрайським способом заволоділи коштами, що знаходились на даному картковому рахунку (а.с.111).
19.12.2023 ОСОБА_1 надано відповідь про неможливість повернення коштів, зазначено, що у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутися до правоохоронних органів (а.с.114).
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 8, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Згідно з пунктом 11 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 зроблено правовий висновок про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) також зазначено, щовстановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, виходячи із зазначених правових позицій, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Суд встановив, що по кредитній картці відповідача НОМЕР_6 станом на 17.10.2023 була відсутня заборгованість перед банком.
Наявні у справі докази, на переконання суду, безспірно не підтверджують, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла іншій особі у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду, активації сервісу GooglePay або іншої інформації, що дало змогу ініціювати платіжні операції 23.10.2023 щодо зняття з карткового рахунку грошових коштів.
Посиланням АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, правильність висновків суду не спростовують, такі доводи зводяться виключно до припущень та не мають доказового підтвердження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні докази, які б свідчили, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач звернулась до банку про шахрайство та про не нарахування відсотків на її кредитну картку, також повідомила, що 23.10.2023 було зламано її особистий кабінет і невідомі особи шахрайським способом заволоділи коштами, що знаходились на даному картковому рахунку. ОСОБА_1 також звернулась до правоохоронних органів з заявою про скоєння злочину. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення такого списання, а банком не заперечені факти її звернення з вимогою про скасування вищевказаних транзакцій.
Крім того, відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Отже, враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв'язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткових рахунків чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
Позивачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав відповідача та їх поновлення.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Докази та обставини, на які покликається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Ніколаєнко Олени Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді