Справа №760/33153/24 1-кс/760/15632/24
20 грудня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Биківка, Романівського району, Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, військовослужбовець ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , кухар, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22024101110001313 від 18.12.2024р., у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, -
До Солом'янського районного суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні № 22024101110001313 від 18.12.2024р., яке відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Документом, що підтверджує надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка.
Підозрюваний ОСОБА_5 доставлений до суду під вартою.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчим СУ ІНФОРМАЦІЯ_3, в ході досудового розслідування встановлено, що 24 лютого 2022 року о 5 годині президент Російської Федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та збройних сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської Федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022р., та у подальшому продовжено указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023р., № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 10.12.2024 строком на 90 діб.
В ході розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.12.2024 року у ОСОБА_5 виник умисел на здійснення підпалів, спрямованих на зруйнування, пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське, оборонне значення, з метою ослаблення держави в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.12.2024 року, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , на завдання невстановленої досудовим розслідуванням особи, в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» де він верефікований за номером мобільного телефону НОМЕР_2 , запропонував ОСОБА_8 , за грошову винагороду здійснити підпали об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, зокрема релейних шаф.
На вказану пропозицію ОСОБА_9 керуючись корисливими мотивами, поголився.
Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.12.2024 року, ОСОБА_8 під час особистої розмови запропонував раніше знайомому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за грошову винагороду спільно здійснити підпал вказаної релейної шафи, на що ОСОБА_10 , керуючись корисливими мотивами, надав згоду.
В подальшому, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , постійно звітуючи в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» ОСОБА_5 про свої дії, попрямували до ТЦ Епіцентр, за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Б, та придбали там 0.6 літра розчинника та викрутку. За придбані товари розраховувалися готівкою.
Надалі, 09.12.2024року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Робітнича, 71, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину, а саме розпалювач та запальничку, завчасно розробивши план та погодивши його з ОСОБА_5 розподіливши між собою обов'язки, підпалили релейну шафу.
Зокрема, ОСОБА_8 , використовуючи заздалегідь підготовлений розпалювач, облив даним розчином релейну шафу та підпалив її. В цей час, ОСОБА_10 для підтвердження здійснення злочину та отримання грошової винагороди, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_8 «Redmi Note 8 Pro» моделі: M1906G7G, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , здійснював відеофіксацію вчиненого підпалу.
Переконавшись в тому, що релейна шафа спалахнула ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, покинули місце вчинення підпалу.
Після чого, ОСОБА_8 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», надіслав відео підпалу релейної шафи ОСОБА_5 , який верефікований в «Telegram» за номером мобільного телефону, з метою отримання грошової винагороди.
Отримавши відео підпалу, ОСОБА_5 переслав його невстановленій досудовим розслідуванням особі, в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», з метою перевірки правильності виконання підпалу та отримання грошової винагороди, після чого отримав на власний криптогаманець грошову винагороду в розмірі 100 USDT.
Після отримання грошової винагороди на криптогаманець ОСОБА_5 вивів грошову суму в розмірі 4150 гри на власну банківську картку № НОМЕР_5 . З вказаної банківської картки ОСОБА_5 здійснив перерахування грошової винагороди за здійснення підпалу в розмірі 1000 грн. на банківську карту ОСОБА_8 .
19.12.2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.12.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України у диверсії, а саме: вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування, пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське, оборонне значення, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
У клопотанні слідчим, за погодженням з прокурором, постановлено питання про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначенням застави, оскільки останній звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, та у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні та ризику продовження кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід із визначенням розміру застави або більш м'який запобіжний захід.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України у диверсії, а саме: вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування, пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське, оборонне значення, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_11 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідуються.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру пройшов незначний проміжок часу, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому правопорушень, може переховуватися від слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, прокурор було доведено існування ризику продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, з метою пособництва державі-агресору у ослаблені держави України, за що отримав грошову винагороду, тому підозрюваний з метою продовження вчинення пособництва державі-агресору, може продовжувати вчиняти аналогічне правопорушення, в якому підозрюється.
Також прокурором було доведено існування ризику знищення, схову або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом слідства не проведено ще всі слідчі-розшукові дії, та не вилучено частину документів, які мають значення для досудового розслідування, тому підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході може вчиняти дії з метою знищення, спотворення чи схову даних документів.
Крім цього, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, з метою зміни ним показань.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан, обставини вчиненого ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що має суспільний резонанс, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ст. 113 КК України, може бути застосований запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що відносно ОСОБА_5 , який звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, не може бути застосований інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, які враховувалися при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вчинений ним злочин під час дії воєнного стану в Україні у сфері проти основ національної безпеки України (ст. 113), вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 207, 208, 209, 211, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19 грудня 2024 року 17 год. 04 хв.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 17 год. 04 хв. 16 лютого 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1