СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/153/25
ун. № 757/6441/21-к
09 січня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_5 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальних провадженнях №12020000000000178 від 27.02.2020 та № 12020000000000822 від 27.08.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вале Ахалцихінського району Республіки Грузія, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіка Вірменія, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Макіївка Донецька області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 ,
На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Від обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника надійшли клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому сторона захисту просить змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання.
В обґрунтування клопотань обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник вказують на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 15.05.2023 року було змінено застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання. Строк дії ухвали встановлено до ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Не погоджуючись із рішеннями національних судів, ОСОБА_6 було подано скаргу до Європейського суду з прав людини на порушення державою п.1,3,4 ст.5 Конвенції. 28.11.2024 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення CASE OF STATOCHNYUK AND OTHERS v. UKRAINE, у якому визнав, що Державою Україна відносно ОСОБА_6 було порушено п.1, п.3, п.4 ст.5 Конвенції через необґрунтоване та надмірно тривалий строк позбавлення його свободи, зокрема, у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на підставі рішення апеляційного суду від 15.05.2023 без визначення строку, який досі триває, та через відсутність оперативності у перегляді судових рішень про продовження застосування запобіжного заходу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 заявлені клопотання підтримали та просили задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, вказуючи на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 15.05.2023 до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на період судового розгляду та ухвалення судом першої інстанції судового рішення, правові підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому просив відмовити у задоволенні клопотань.
В свою чергу, в судовому засіданні прокурором подані клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, в обґрунтування яких прокурор зазначає про те, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, що обумовлює необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладених на них обов'язків для забезпечення їх належної процесуальної поведінки.
Захисник ОСОБА_11 , думку якої підтримав обвинувачений ОСОБА_8 , просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, та на які посилається прокурор, відсутні, зауважила на тому, що прокурор, зазначаючи у клопотанні про те, що її підзахисний є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, порушує принцип презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_10 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, з огляду на недоведеність останнім ризиків, заявлених у клопотанні.
Дослідивши подані клопотання, з'ясувавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частинами 1,2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 15.05.2023 обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю. Строк дії ухвали встановлено на період судового розгляду та ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу було наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 , зважаючи на тяжкість та реальність покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину за цим кримінальним провадженням, може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні, оголошувався у розшук, у тому числі міжнародний розшук компетентними органами республіки Вірменії. Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, який підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення, в тому числі із застосуванням предметів призначених для нанесення тілесних ушкоджень, та перебуваючи на волі, він може шляхом погроз, вмовлянь, незаконно вплинути на потерпілого та свідків з метою зміни їх показань.
Враховуючи стадію судового провадження (дослідження доказів), відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , фактичні обставини та характер інкримінованого злочину, суд виснує, що вказані вище ризики на даний час продовжують існувати та обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Разом з тим, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час перебуває під цілодобовим домашнім арештом, при цьому він справно виконує покладені на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, за весь час судового провадження обвинувачений не допускав неявок у судові засідання, не ухилявся та не переховувався від суду.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про доцільність зміни застосованого обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу із цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний період доби, строком на два місяці, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України,оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, дотриманням належної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження та необхідністю недопущення зайвого втручання у приватне життя.
Підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання з огляду на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та стадію судового провадження, суд не вбачає, відтак клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, суд приходить до висновку, що станом на даний час продовжує існувати ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Так, існує ризик того, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи обсяг висунутого їм обвинувачення та покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого злочину (позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі), можуть вдатися до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки достатні стримуючі фактори у них відсутні. При цьому, суд бере до уваги попередню процесуальну поведінку обвинувачених, які у період з 14.08.2020 по 13.04.2021 переховувались від органів досудового розслідування. До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, те, що потерпілий та свідки у кримінальному провадженні ще не допитані, суд доходить висновку про існування ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків з боку обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зокрема, шляхом погроз, вмовлянь, з метою примусити їх змінити свої показання на їхню користь, а відтак ступінь вказаного ризику не зменшився.
Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинувачених, їх соціальні зв'язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованого їм кримінального правопорушення, суд доходить висновку про наявність ризику вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
З огляду на те, що наразі продовжують існувати ризики вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дій, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у зв'язку із обранням запобіжного заходу у вигляді застави, підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладе та керуючись ст.ст. 181,194, 331, 369-372, 376 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний період доби, строком на два місяці, тобто до 09 березня 2025 року, заборонивши йому без дозволу суду залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 09 березня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати на першу вимогу до суду;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, у якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , у зв'язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, на два місяці, тобто до 09 березня 2025 року, а саме:
-прибувати на першу вимогу до суду;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , у зв'язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, на два місяці, тобто до 09 березня 2025 року, а саме:
-- прибувати на першу вимогу до суду;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що в разі невиконання покладених на них обов'язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Строк дії ухвали визначити до 09 березня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_12