14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 219/7088/19
провадження № 51-73 ск 25
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 08 серпня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року і
встановила:
у касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвалених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), касаційний суд дійшов висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог вказаної статті.
У п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України зазначено, що касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
За змістом поданої скарги, засуджений ОСОБА_4 не погоджується з видом та розміром обраного йому покарання, від якого просить звільнити. Проте, всупереч законодавчим приписам, скаржник не виклав обґрунтування відповідно до ст. 414 КПК України, а саме щодо явної несправедливості покарання, призначеного в межах санкції закону України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі також відсутні аргументи щодо невідповідності ухвали апеляційного суду положенням ст. 419 КПК України.
Крім того, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені засудженим у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 КПК України, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак жодних застережень щодо цієї обставини скарга не містить.
Також, усупереч ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги не надано копій оскаржуваних судових рішень, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Колегія суддів уважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК України роз'яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст.13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 08 серпня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишити без руху та надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п'ятнадцяти днів із дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3