14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 947/35655/21
провадження № 61-17490ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства
«Сенс Банк», який є правонаступником - Акціонерного товариства«Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна, Служба у справах дітей Одеської міської ради,
про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки та припинення права власності,
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року (повний текст складено 25 вересня 2023 року) апеляційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одесивід 29 березня 2023 року залишено без змін.
23 грудня 2024 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку
ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій просить рішення суду
першої та постанову суду апеляційної інстанції скасувати,ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову
У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку
на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк
пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду
апеляційної інстанції від 21 вересня 2023 року, отримано ним 22 листопада
2024 року після подачі відповідної заяви. Представник ОСОБА_1
у суді апеляційної інстанції - адвокат Пейчева С. Д. отримала повний текст постанови суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд»
30 жовтня 2023 року, проте 30 вересня 2023 року між ним та Адвокатським об'єднанням «Алгіз» було укладено угоду про розірвання договору
про надання професійної правничої допомоги, а тому ОСОБА_1
не був повідомлений про результат розгляду справи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України,
якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів,
чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський
суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися
у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує
верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває
в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі
повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня
2003 року).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь
у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані
з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст оскаржуваної постанову суду апеляційної інстанції складено 25 вересня
2023 року (надіслано для оприлюднення 25 вересня 2023 року, забезпечено надання загального доступу 27 вересня 2023 року), останнім днем строку
на касаційне оскарження є 25 жовтня 2023 року.
Заявником до касаційної скарги додано копію довідки про доставку
електронного листа (постанови суду апеляційної інстанції) через систему «Електронний суд» 30 жовтня 2023 рокуйого представнику в суді апеляційної інстанції - Пейчевій С. Д., копію угоду про розірвання договору про надання професійної правничої допомоги між ним та Адвокатським об'єднанням
«Алгіз» від 30 вересня 2023 року, копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи та видачу судового рішення від 12 листопада 2024 року разом
з розпискою про отримання копії постанови від 22 листопада 2024 року.
Частинами першою та другою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду
в інтересах іншої особи може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
У цивільному судочинстві адвокат не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи,
яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. При цьому, сторона
у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника. Так само сторона вільна
у виборі свого представника. Однак, обравши представника і звернувшись через нього до суду, сторона повинна розуміти, що дії вчинені таким представником здійснюються від її імені.
Скориставшись правом брати участь у судовому процесі через представника
та уповноваживши адвоката Пейчеву С. Д. на представництво своїх інтересів
в суді, Нижанківський С. В. мав розуміти, що представник буде здійснювати
від його імені процесуальні права та обов'язки.
Верховний Суд звертає увагу заявника на ту обставину, що у постанові Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року зазначено, що адвокат Пейчева С. Д. була присутня у судовому засіданні 21 вересня 2023 року, підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та на час прийняття оскаржуваної постанови представляла його інтереси.
Крім того, так як саме ОСОБА_1 ініціював розгляд справи,
подавав апеляційну скаргу, він не може вважатись особою, не повідомленою
про розгляд справи. Вказаний висновок викладено у змісті постанови
Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року
у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24).
Заявник пропустив строк на звернення до суду з касаційною скаргою більше
ніж на 1 рік, а частиною третьою статті 394 ЦПК України визначено виключні
два випадки для відкриття касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначених виключних обставин заявником не наведено.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення
їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети
(див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу
до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Таким чином, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою,
яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини
зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі
«Дія 97» проти України»).
Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк та які б могли свідчити
про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявник не подав касаційну скаргу у передбачений строк, які б виправдали пропуск строку
більше ніж на один рік, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 29 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 21 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», який є правонаступником - Акціонерного товариства«Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна, Служба
у справах дітей Одеської міської ради,про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки та припинення права власності, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник