13 січня 2025 року
м. Київ
справа № 522/23661/21
провадження № 61-17384ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, про розірвання договору дарування, скасування реєстраційної дії, поновлення відомостей про право власності,
09 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила:
розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. 04 лютого 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 97;
скасувати реєстраційні дії та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 226410 від 04 лютого 2013 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р. В. про перехід права власності на спірну квартиру;
поновити відомості про право власності ОСОБА_2 на квартиру та поновити права ОСОБА_2 шляхом витребування з володіння ОСОБА_1 та будь-яких третіх осіб спірну квартиру, оригінали технічного паспорту та правовстановлюючих документів на даний об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2021 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру.
ОСОБА_1 позов не визнала, про що зазначила у відзиві.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 17 червня 2022 року справу прийнято у провадження іншого судді.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 24 січня 2024 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Скасовано на підставі частини дев'ятої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2021 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 24 січня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
24 грудня 2024 року ОСОБА_3., який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у вказаній справі.
Дослідивши касаційну скаргу заявника колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша та п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22).
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18) вказано, що «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а. с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на 12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення».
Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не підтверджують зловживання позивачем ОСОБА_2 процесуальними правами, зокрема, щодо участі у судових засіданнях.
04 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_2 подала заяву про відвід судді.
У підготовче судове засідання 04 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_2 не з'явилась. Постановлено ухвалу від 04 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді. Оголошено перерву на 29 листопада 2023 року.
Про судове засідання на 29 листопада 2023 року ОСОБА_2 повідомлена шляхом SMS-повідомлення, представник ОСОБА_4 повідомлена у додатку «Viber» та на електронну адресу.
29 листопада 2023 року представник ОСОБА_4 подала до суду заяву про припинення представництва позивача ОСОБА_2 .
У підготовчому судовому засіданні 29 листопада 2023 року позивач ОСОБА_2 була відсутньою. Перерву оголошено на 24 січня 2024 року.
Про судове засідання на 24 січня 2024 року ОСОБА_2 була повідомлена шляхом SMS-повідомлення. Поштова кореспонденція, що містила судову повістку та постановлені судом 29 листопада 2023 року ухвали, повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
23 січня 2024 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного у підготовче судове засідання на 24 січня 2024 року, з посиланням на те, що на 24 січня 2024 року на 14:00 годину викликана до Єланецького районного суду Миколаївської області як позивач у цивільній справі № 482/1710/17, на підтвердження надано докази виклику до суду.
У підготовчому судовому засіданні 24 січня 2024 року суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що процесуальні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України відсутні, так як до 29 листопада 2023 року позивач ОСОБА_2 брала участь у справі через представника ОСОБА_4 , яка 29 листопада 2023 року повідомила суд письмово про припинення представництва, а оскільки позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні 29 листопада 2023 року присутньою не була, тому суд не мав відомостей про те, чи обізнана позивач про подання представником заяви про припинення представництва. На 24 січня 2024 року позивач ОСОБА_2 повідомила про причини неявки, а саме виклик до суду в іншій справі (суд знаходиться в іншій області), що є поважною причиною неявки, яка підлягала врахуванню судом першої інстанції.
Справа перебувала в провадженні суду з грудня 2021 року, матеріали справи не свідчать про те, що позивач не зацікавлена у розгляді справи по суті. Підготовче провадження має визначені законом процесуальні строки, які мають бути розумними. Численні перерви у засіданнях підготовчого провадження не мають у цій справі наслідком належну підготовку справи до розгляду. Дотримання процесуальних прав та обов'язків стосується не лише позивача, а й відповідача.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки у нього не було визначених процесуальним законом підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, про розірвання договору дарування, скасування реєстраційної дії, поновлення відомостей про право власності - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров