печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26911/23-к
25 липня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
представник власника майна - адвоката ОСОБА_4
власника майна - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної полції в м. Києві ОСОБА_6 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, у кримінальному провадженні №12022221150001160 від 08.10.2022,-
29.06.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної полції в м. Києві ОСОБА_6 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, у кримінальному провадженні №12022221150001160 від 08.10.2022.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 22.06.2023 під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено майно, яке належить ОСОБА_5 ..
Відтак, адвокат вказує, що було вилучені речі під час цього обшуку не були зазначені в наявній в матеріалах справи ухвали, як ті, що можна відшукувати та вилучати. Таким чином, адвокат просить суд повернути вилучене майно законному володільцю.
Окрім цього, адвокат вказує, що вилучення паспортів, є безпідставним та порушує права громадянина щодо вільного пересування.
Адвокат та власник майна в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, окрім цього, вказав, що на даний час вирішуються питання щодо накладення арешту.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, приходжу до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022221150001160 від 08.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2, 3 ст. 199, ч. 3 ст. 332 КК України за фактом діяльності на території України організованої злочинної групи, учасники якої попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень, діють за єдиним планом злочинних дій, завідомо відомим всім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника групи, з метою виготовлення з метою збуту та збут на території України офіційних документів (носії інформації), на які наноситься голографічні захисні елементи підтвердження їх справжності, які використовуються під час вчинення інших кримінальних правопорушень, а саме сприяння незаконному переправленню осіб, через державний кордон України, вчинене у складі організованої групи, заволодіння чужим майном, та/або придбання права на майно шляхом обману вчинене у великих розмірах, одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди та незаконне заволодіння транспортними засобами, вчинені повторно, у складі організованої групи.
Ухвалою слідчого судді від 07.06.2023 було надано дозвіл на проведення обшуку у всіх будівлях і спорудах, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочинів, а також вилучення речей, які можуть бути речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зокрема: паспорти громадян України, паспорти громадян України для виїзду за кордон, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія іноземних зразків, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу іноземних зразків, довіреності, довідки про непридатність до проходження військової служби (як справжні так і з ознаками підробки), плівки для ламінування з голографічними захисними елементами та без них, пристрої для друку, комп'ютерна техніка та розхідні матеріали, які використовуються під час протиправної діяльності, електронні, рукописні та друковані носії інформації, засоби зв'язку (мобільні телефони, сім картки мобільних операторів зв'язку, тощо) за допомогою яких могло відбуватись спілкування учасників групи, інші технічні засоби (сервери, комплекси відеоспостереження, цифрові накопичувачі пам'яті, ноутбуки, планшети, персональні комп'ютери), доступ до яких обмежено власником та пов'язаний з подоланням логічного захисту, речі, предмети та речовини обіг яких обмежений чи заборонений.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.
У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов'язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, суд дослідивши матеріали скарги, прийшов до висновку, про часткове задоволення вимог скарги, а саме: в частині паспортів, оскільки на думку слідчого судді, станом на день розгляду скарги вони немають значення для досудового розслідування та можуть порушувати права осіб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно із цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України, яка визначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Щодо вилучених інших речей вони не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу, оскільки ухвалою слідчого судді було передбачено вилучення речей та документів. Окрім цього, станом на день розгляду вирішуються питання щодо накладення арешту на вилучене майно під час обшуків.
Відтак, скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної полції в м. Києві, у кримінальному провадженні №12022221150001160 від 08.10.2022, повернути ОСОБА_5 тимчасово вилучене майно, під час обшуку 22.06.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 ;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 ;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 ;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_9 ;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_9 ;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_10 ;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_11 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1