ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2025Справа № 910/12477/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"
про стягнення 6 508,94 грн.
Представники сторін: не викликалися.
У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - ПрАТ "УСГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - ПрАТ "Інтер-Поліс") 6 508,94 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "УСГ", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 108 Закону України "Про страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - Закон №1909-IX), в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ПрАТ "Інтер-Поліс", як страховика винної в ДТП особи.
Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12477/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
05.11.2024 через загальний відділ діловодства суду від ПрАТ "Інтер-Поліс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, оскільки власник пошкодженого автомобіля та страховик, до якого перейшло право вимоги, не зверталися до страховика винуватця ДТП, тим самим, позбавивши останнього можливості визначити розмір завданої шкоди.
Також відповідач зауважив, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним.
10.01.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву про надання інформації про хід та результати розгляду даної справи.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "УСГ" частково обґрунтованими.
30.03.2024 у місті Києві по вулиці Парково-Сирецька (координати 50.469026000, 30.443052700 (50°28'08.5"N 30°26'35.0"E) сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , з автомобілем "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебувала ОСОБА_1 .
Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 30.03.2024 (електронному європротоколі).
Зі змісту інформації, яка міститься в даному повідомленні, вбачається, рухаючись назад, автомобіль "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , завдав механічних пошкоджень автомобілю "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований позаду.
Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , (застрахований транспортний засіб), власником та страхувальником якого, згідно зі Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є Підприємство з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (далі - Підприємство).
30.12.2021 між Підприємством (далі - страхувальник) та ПрАТ "УСГ" (далі - страховик) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у Додатку №1 до цього правочину, що є його невід'ємною складовою частиною.
У рядку 1919 додатку №1 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS від 30.12.2021 вказано автомобіль "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , вигодонабувач - Підприємство.
На підстав заяви страхувальника про настання страхового випадку та випадку страхового відшкодування №СТОКА-23074 від 10.04.2024, акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 09.04.2024, страхового акту №СТОКА-23074 від 05.07.2024 та розрахунку до нього, наряду-замовлення суб'єкта господарювання, який проводив відновлювальний ремонт (ТОВ "Синергія-Трейд") №VCT1103791 від 01.07.2024 та акту надання послуг №VCT1103791 від 01.07.2024 на суму 7 946,14 грн (разом із ПДВ), 05.07.2024 за платіжною інструкцією №73723 позивачем сплачено на рахунок Підприємства 7946,14 грн страхового відшкодування.
Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "Інтер-Поліс" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №214018153.
Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "УСГ" надіслало ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", заяву №51754 від 09.07.2024 на виплату (страхового) відшкодування суму 7 946,14 грн, яка була отримана останнім 12.07.2024
Однак вказана заява була залишена без відповіді та задоволення.
Посилаючись на те, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV), не відшкодував позивачеві шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "УСГ" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ПрАТ "Інтер-Поліс" 7 946,14 грн страхового відшкодування.
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно доцього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
За приписами статті 993 ЦК України та статті108 Закону №1909-IX страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Отже, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS від 30.12.2021 шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц).
Відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Разом із цим, у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Як було раніше встановлено, 30.03.2024 у місті Києві по вулиці Парково-Сирецька (координати 50.469026000, 30.443052700 (50°28'08.5"N 30°26'35.0"E) сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , з автомобілем "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебувала ОСОБА_1 .
Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 30.03.2024 (електронному європротоколі).
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1.).
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (пункт 1.10. ПДР).
Відповідно до пункту 10.1. ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб (пункт 10.9. ПДР).
Згідно з пунктом 10.10. ПДР забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю. Дозволяється рух заднім ходом на дорогах з одностороннім рухом за умови дотримання вимог пункту 10.9 цих Правил та неможливості під'їхати до об'єкта іншим чином.
Зі змісту інформації, яка міститься в електронному європротоколі, вбачається, що автомобілі "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , (розташований попереду) та "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 (розташований попереду), були припарковані по вулиці Парково-Сирецька (координати 50.469026000, 30.443052700 (50°28'08.5"N 30°26'35.0"E).
Перед початком руху, рухаючись назад, автомобіль "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , завдав механічних пошкоджень автомобілю "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований позаду.
Таким чином, вищезазначена ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР, відтак вказана фізична особа є винною у заподіянні збитків автомобілю "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 3 Закону України №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Нормами статті 5 Закону України №1961-IV встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2 , у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №214018153, (франшиза - 0,00 грн , ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України №1961-IV реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 108 Закону України №1909-IX, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 993 ЦК України та статті 108 Закону України №1909-IX, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами частини 22.1 статті 22 Закону України №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.
Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 05.07.2024 №СТОКА-23074 Ср (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) становить 2 354,40 грн, См (вартість необхідних для ремонту матеріалів) - 2 880,04 грн, Сс (вартість складників, що підлягають заміні) - 2 711,70 грн, коефіцієнт фізичного зносу (Ез) - 0,53.
Отже, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 6 508,94 грн, розрахованих таким чином: 2 354,40 грн + 2880,04 грн + 2 711,70 грн х (1 - 0,53).
Разом із цим, згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України №1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати, а тому судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин:
1) фактичне здійснення ремонту автомобіля;
2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №911/286/20, 13.03.3018 у справі №910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
Судом було встановлено, що 01.07.2024 станцією технічного обслуговування ТОВ "Синергія-Трейд" було сформовано наряд-замовлення №VCT1103791 на загальну суму 7946.14 грн.
01.07.2024 між Підприємством та ТОВ "Синергія-Трейд" було підписано та скріплено печатками акт №VCT1103791 надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту вказаного автомобіля на загальну суму 7 946,14 грн (разом із ПДВ).
05.07.2024 позивачем складено страховий акт №СТОКА-23074, відповідно до розрахунку якого вартість відновлювального ремонту та страхового відшкодування становить 7 946,14 грн.
Зі змісту вказаного розрахунку та акту №VCT1103791 вбачається, сума страхового відшкодування у розмірі 7 946,14 грн визначена без урахування коефіцієнта фізичного зносу, але з урахуванням ПДВ.
05.07.2024 на підставі вищезазначених документів для проведення ремонту пошкодженого автомобіля "Forg Kuga", д.н.з. НОМЕР_1 , ПрАТ "УСГ" перерахувало на рахунок Підприємства 7 946,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №73723 від 05.07.2024.
Доказів підтвердження факту оплати проведеного ремонту матеріали справи не містять.
Оскільки кошти для проведення відновлювального ремонту були перераховані безпосередньо на користь потерпілої особи (Підприємства), неправомірним є включення до суми страхового відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 1 084,82 грн, розрахованої від суми вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (6 508,94 грн).
Таким чином, обґрунтований розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача в порядку суброгації становить 5 424,12 грн, відтак у задоволенні позову в частині стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 1 084,82 грн необхідно відмовити.
У той же час, суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем порядку визначення розміру шкоди, у зв'язку із незверненням до нього, як страховика винуватця ДТП, позбавивши останнього можливості визначити розмір завданої шкоди, з огляду на те, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол від 30.03.2024) було сформовано в електронній формі, а згідно з Рішенням Президії МТСБУ від 13.07.2017 №403/2017 визначено, що з 01.10.2017 Європротокол, оформлений в електронній формі, є повним аналогом Європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов ПрАТ "УСГ" підлягає частковому задоволенню.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема на відповідача - 2 018,67 грн.
Також, у своєму позові ПрАТ "УСГ" просило суд стягнути з ПрАТ "Інтер Поліс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн, до позову ПрАТ "УСГ" було додано копії: договору про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023, акту виконаних робіт від 09.10.2024, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021 на ім'я адвоката Гедз Юлії Володимирівни, довіреності №0124-13 від 05.01.2024 на ім'я вказаного адвоката та платіжної інструкції №51 від 09.10.2024.
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
За умовами пункту 1 укладеного 08.12.2023 між адвокатом Адвокатським бюро "Гедз" (далі за текстом договору - Адвокатське бюро) та ПрАТ "УСГ" (далі за текстом договору - Клієнт) договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим правочином.
Для надання правової (правничої) допомоги Клієнту Адвокатське бюро призначає адвоката Гедз Ю.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021, видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 17.12.2021 №96).
Відповідно до пункту 5.1 вказаного правочину за надання правової (правничої) допомоги у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, де ціна позову не перевищує 10 000,00 грн, гонорар становить 3 000,00 грн, який Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро не пізніше 5 робочих днів після надання Адвокатським
09.10.2024 між Клієнтом та Адвокатським бюро було підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт, зі змісту якого вбачається, по даній судовій справі () Адвокатським бюро було надано, а Клієнтом - прийнято послуги на загальну суму 3 000,00 грн.
Підписавши та скріпивши печатками вказаний акт, Клієнт засвідчив відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.
Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським бюро позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі 3000,00 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Відповідна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом із цим, вищезазначена сума коштів була сплачена ПрАТ "УСГ" на користь Адвокатського бюро, що підтверджується платіжною інструкцією №51 від 09.10.2024.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві ПрАТ "Інтер-Поліс" вказувало на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним, оскільки Адвокатське бюро представляє позивача в інших справах, зокрема №910/2582/23, №910/3477/23, №910/16775/23, №910/18402/23, №910/118/24, внаслідок чого правова позиція щодо спірної ДТП вже була сформована та не потребувала додаткового часу для підготовки позову.
Однак суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки правовідносини у вищезазначених справах виникли у зв'язку з різними ДТП, за участі різних транспортних засобів, а тому потребують індивідуального дослідження доказів, підготовки письмових доказів та, відповідно, підготовки на їх основі індивідуальних позовних заяв.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг та часткове задоволення позовних вимог, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн, у зв'язку з чим заява позивача про компенсацію витрат на правову допомогу у справі №910/12477/24 підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що судом частково задоволено позов ПрАТ "УСГ", судові витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги відповідачу у розмірі 2 500,00 грн на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) 5 424 (п'ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн 12 коп. страхового відшкодування, 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 67 коп. судового збору та 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ