Справа № 539/5772/24
Провадження № 3/539/29/2025
14 січня 2025 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за частиною першою статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
16 грудня 2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 88-1 КУпАП.
Встановлено, що 22 листопада 2024 року о 11.25 год на ринку у місті Лубнах Полтавської області ОСОБА_1 торгувала свіжовиловленою рибою без відповідних документів (риба карась - 5 т) чим порушила вимоги статей 7, 63 Закону України «Про тваринний світ».
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 88-1 КУпАП.
За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення від 22 листопада 2024 року серії ПЛ № 000716. ОСОБА_1 у протоколі зазначила, що «торгувала свіжовиловленою рибою на ринку міста Лубен Полтавської області, без документів. Риба карась 5 т, риба не вилучалася».
У судові засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час, дату і місце розгляду справи, не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Клопотань та заяв на адресу суду від ОСОБА_1 не надходило.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 88-1 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною першою статті 88-1 КУпАП порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об'єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.
Стаття 88-1 КУпАП є бланкетною нормою, тобто у ній закріплюються лише загальні ознаки правил поведінки, а для необхідного порядку дій слід звертатися до норм іншого нормативного акта, до якого вона відсилає (порядків придбання, збуту та розповсюдження об'єктів рослинного світу).
Таким нормативно-правовим актом, зокрема, є Закон України «Про тваринний світ».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про тваринний світ» об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку. У передбаченому законом порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.
Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в порушенні встановленого законодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування; порушенні правил використання об'єктів тваринного світу; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу; невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля; порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків; порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів); порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їх пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію; самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселенні, акліматизації та схрещуванні тварин, а також виведенні і використанні генетично змінених організмів; жорстокому поводженні з тваринами; приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність об'єктів тваринного світу та їх використання; невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршенню середовища їх існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ; порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об'єктів тваринного світу; невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні; виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин; невиконанні законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Незаконно добуті (зібрані) об'єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку. Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встановленому законом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. У разі вилучення незаконно добутих живих тварин повинні бути вжиті заходи щодо їх збереження, і за можливості - повернення у природне середовище (стаття 63 Закону України «Про тваринний світ»).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 88-1 КУпАП, підтверджується в сукупності зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 22 листопада 2024 року серії ПЛ № 000716, відео-записом з боді-камери.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів не встановлено.
Призначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, і вважає за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу, передбачене санкцією частини першої статті 88-1 КУпАП, у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке буде достатнім та необхідним для запобігання вчиненню нових правопорушень.
Суд вважає, що саме таке стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання норм права, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у статті 5 вказаного Закону.
До суду не подано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, тому з неї необхідно стягнути судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33, 40-1, 88-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 88-1 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду в порядку, визначеному статтею 294 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання законної сили.
Суддя М. М. Пилипчук