Справа № 630/888/24
Провадження № 2/630/27/25
09 січня 2025 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області в складі:
головуючого: судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря: Нерубацької А.О.,
представника позивача (дистанційно) Саєнка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 630/888/24 (провадження № 2/630/27/25) за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з вимогами:
• про стягнення солідарно заборгованості за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 31 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року в розмірі 43235,66 грн.;
• про стягнення з відповідачів витрат по оплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. в рівних частках, тобто по 1514,00 грн. з кожного;
• про стягнення з відповідачів витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав в розмірі 43,00 грн. в рівних частках, тобто по 21,50 грн. з кожного,
встановив:
В обґрунтування позовної заяви представник позивача ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 являються співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідачі згідно із типовим Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеним на офіційному сайті позивача, являються побутовими споживачами електричної енергії, що постачається ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ». Також за вказаною адресою було відкрито абонентський особовий рахунок, за яким за період з 31 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року утворилася заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 43235,66 грн., яка не була погашена. Саме тому позивач був змушений звернутися з вказаним позовом до суду, аби стягнути з відповідачів в солідарному порядку виниклу заборгованість за спожиту електричну енергію.
Ухвалою від 11 вересня 2024 року провадження в справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачам був встановлений 15-денний строк з дня отримання копій ухвали про відкриття провадження в справі та позовної заяви для подання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.
Копії ухвали про відкриття провадження в справі та позовної заяви і доданих до неї документів були направлені відповідачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку за адресами їх місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Поштові конверти на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повернуто без вручення з відмітками про відсутність особи за адресою місця проживання. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачам у належний спосіб були вручені вказані вище документи. Протягом встановленого судом строку відповідачами відзиви не подані.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, виходячи з обставин, викладених у позові.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були викликані шляхом надсилання засобами поштового зв'язку судових повісток за адресами їх місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Поштові конверти з судовими повістками на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повернуто без вручення з відмітками про відсутність особи за адресою місця проживання. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачам у належний спосіб була вручена судова повістка. Але відповідач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, причини їх неявки суду невідомі. Суд, зі згоди представника позивача, розглядає справу за відсутністю відповідачів в заочному судовому засіданні та на підставі наявних в ній матеріалів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Так, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між постачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», та проводяться згідно з «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 № 312.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 373197942 від 08 квітня 2024 року вбачається, що власниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , являються відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частках, по 1/2 кожен, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л. 20 грудня 2014 року за реєстровими № 2848 і № 2849 відповідно.
Згідно положень Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Абзацом п'ятим пункту 13 розділу ХVІІ Закону передбачено, що фактом приєднання споживача до умов постачання універсальних послуг є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Враховуючи наведені приписи, та те, що за вказаною вище адресою фактично спожито електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах типового договору комерційної пропозиції.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не зверталася до ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» із заявами про відключення електропостачання або розірвання договору.
Постановою НКРЕКП від 26 жовтня 2018 року № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної-послуги на закріпленій території. Згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області, таким постачальником визначено ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ».
Позивач має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19 червня 2018 року №505).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.
Відповідно до п. 2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з п. п. 1 п. 5.2.1. Правил електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Відповідно до абз. 1 п. 7 Правил договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умов надання рахунку постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Отже, в розумінні Правил відповідач є споживачем електричної енергії та згідно до вимог законодавства зобов'язаний зокрема: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до вимог умов Правил; вносити плату за спожиту електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Стаття 322 ЦК України визначає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач почав надавати свої послуги з електропостачання відповідачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як співвласникам житлового будинку, які в свою чергу отримували послуги з електропостачання, про що свідчить довідка абонента, в якій відображено показники спожитої електроенергії, та довідка про розрахунок заборгованості, відповідно до якої відбувалось споживання електричної енергії та її часткова оплата, що підтверджує факт їх приєднання до умов договору постачання універсальних послуг позивача. Докази, що відповідачами було надано на адресу позивача заяву-відмову від отримання таких послуг, у встановлену ЦПК України порядку і строки до матеріалів справи сторонами не надано. Таким чином, судом встановлено, що у сторін виникли договірні відносини.
Виходячи з положень ст. ст. 526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст. 9) передбачений обов'язок для споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Цим же Законом (ст. 1) визначено, що споживачами житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна,
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ч. 1 ст. 541 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Однак, відповідачі не дотримуються вимог щодо своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії. За твердженнями представника позивача, наведеними у позові, з боку відповідачів виникла заборгованість в сумі 43235,65 грн., яка утворилась за період з 31 жовтня 2022 року і по 31 липня 2024 року. Але з наданого ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що починаючи з 31 жовтня 2022 року і до 31 липня 2024 року було спожито електричну енергію в кількості 19409 кВт*год., вартість якої склала 43296,00 грн. За цей же період на користь позивача сплачено 1290,00 грн. в якості оплати за спожиту електричну енергію.
Таким чином, в період, зазначений позивачем, з 31 жовтня 2022 року і по 31 липня 2024 року, з боку відповідачів утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 42006,00 грн.
В той же час, з поданих позивачем документів вбачається, що розміру загальної заборгованості, щодо якої заявлені позовні вимоги, була включена заборгованість в розмірі 1229,66 грн., яка утворилась в період, який перебував 31 жовтня 2022 року. Але у стягненні вказаної заборгованості суд відмовляє з огляду на принцип диспозитивності, закріплений у ст. 13 ЦПК України, оскільки позивач самостійно визначив часовий проміжок, протягом якого утворилась, за його твердженнями заборгованість за спожиту електроенергію, про стягнення якої й були заявлені позовні вимоги.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості в розмірі 42006,00 грн. з урахуванням наявних у справі та досліджених в ході розгляду справи доказів.
Отже, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 42006,00 грн.
Ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються уразі задоволення позову на відповідача.
Задовольняючи вимогу позивача про стягнення всієї суми заборгованості, суд одночасно стягує з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору в сумі 2941,88 грн., тобто по 1470,94 грн. з кожного з відповідачів.
Представник позивача також просив стягнути з відповідачів витрати в розмірі 43,00 грн., пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. До позову ним була додана квитанція про здійснення оплати в сумі 43,00 грн. на користь ТОВ «ФК МБК». Але, по-перше, зі змісту такої квитанції не виявляється можливим встановити, що такі витрати були понесені саме позивачем ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» чи його представником Саєнком О.А., а по-друге, представником позивача не доведено те, що такі витрати відносяться саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи, перелік яких визначений ст. 133 ЦПК України. Тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення цих витрат слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 31 жовтня 2022 року по 31 липня 2024 року в розмірі 42006 (Сорок дві тисячі шість) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» витрати по оплаті судового збору в сумі 1470,94 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» витрати по оплаті судового збору в сумі 1470,94 грн.
В іншій частині позову в задоволенні відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка (колишня вул. Плеханівська), 126;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О. О. Малихін
Повне заочне рішення
складено 14 січня 2025 року.