14.01.2025
Справа № 497/2861/24
Провадження № 2-а/497/5/25
14 січня 2025 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участі секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Сахарової Н.М.,
представника відповідача - Молнара Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення,
28 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника - адвоката Сахарову Н.М. з вищезазначеним позов про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №1327 від 19.11.2024 року (а.с.1-7).
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 19 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Кушніром Анатолієм Анатолійовичем було винесено постанову № 1327 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 17 000.00 гривень на підставі ч.3 ст.210 КУпАП.
Однак він, ОСОБА_1 , 22 травня 2024 року особисто з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення особистих даних, надав службовій особі РТЦК та СП паспорт, військовий квиток, копію довідки ВЛК 2022 року. За результатом розгляду його документів йому надали направлення на проходження ВЛК.
23 травня 2024 року позивач почав проходити ВЛК. Так як до початку війни позивач ОСОБА_1 був обмежено придатний до військової служби, тому 24 травня 2024 року він був направлений на амбулаторне обстеження до ортопеда ООКЛ. Направлення затверджене начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28 травня 2024 року позивач направлений на амбулаторне обстеження до невролога Одеської ОКЛ. Направлення також затверджене начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також позивач направлений на амбулаторне обстеження до гастроентеролога. Направлення затверджене начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Для затвердження направлень на амбулаторне обстеження позивач щоразу отримував реєстрацію в електронній черзі.
12 червня 2024 року позивач отримав Акти дослідження стану здоров'я Поліклінічного відділення КНП «Одеська обласна лікарня Одеської обласної ради».
17 червня 2024 року позивач отримав Довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18 червня 2024 року копії вказаних документів були передані службовій особі.
Оскільки позивач не був згоден з висновком ВЛК та звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування довідки ВЛК.
Позивач має право на відстрочку на підставі того, що його батько є інвалідом II групи.
02 вересня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою на відстрочку.
19 вересня 2024 року позивач отримав Довідку про відстрочку від призову на військову службу на період до 09 листопада 2024 року.
Наприкінці строку відстрочки позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про отримання відстрочки на черговий період, але йому повідомили, що він не оновив особисті дані та надали Протокол № 1327 про адміністративне правопорушення від 07 листопада 2024 року, в якому вказано, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не уточнив протягом 60 днів в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не оновив свої персональні дані у ІНФОРМАЦІЯ_4 , тим самим порушив правила військового обліку, тобто вчинив правопорушення відповідальність за, яке передбачено ч.3 ст.210 КУпАП.
В протоколі була вказана дата розгляду протоколу відповідачем, яка неодноразово переносилась.
19 листопада 2024 року Протокол розглянуто відповідачем та ухвалено Постанову № 1327 від 19.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення.
В Постанові вказано, що громадянин ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 р. по 16.07.2024р. не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані у ІНФОРМАЦІЯ_4 , тим самим порушив правила військового обліку, тобто вчинив правопорушення відповідальність за, яке передбачено ч.3 ст. 210 КУпАП.
По твердженню позивача обставини, викладені в постанові не відповідають дійсності, оскільки позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою оновлення персональних даних 22 травня 2024 року. Його дані, як він вважав, оновили та надали йому направлення на ВЛК. До 16 липня 2024 року позивач декілька разів звертався до відповідача, у тому числі 19.09.2024 року отримав відстрочку. Проте, що його дані не оновлені він не знав та йому нічого про це не сказали. Позивач не розуміє, як без оновлення даних йому надали направлення на ВЛК і тим більше надали відстрочку від мобілізації
Позивач не звертався до ЦНАП, не реєструвався в програмі РЕЗЕРВ+, тому що вважав, що уточнив свої персональні данні особисто в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
19 листопада 2024 року після отримання постанови, не розуміючи яким чином може бути видано направлення на ВЛК та відстрочка від мобілізації, позивач зареєструвався в програмі РЕЗЕРВ+, однак ця програма фіксує данні особи з першої реєстрації. Тобто саме з 19 листопада 2024 року у даному випадку позивача.
Тобто він, позивач не може перевірити чи уточнила його персональні дані під час звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення персональних даних в червні 2024 року - службова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 в базі даних ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач цікавився у посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 чому його персональні данні не були уточнені при його першому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 і чому не були перевірені під час одержання ним відстрочки від мобілізації.
На що йому повідомили, що на той час не працювала програма, в якій фіксується уточнення та перевіряється інформація про осіб, які підлягають мобілізації.
Тобто не уточнення даних про особу позивача в базі даних ІНФОРМАЦІЯ_2 сталося не з його вини. Крім того, йому не надали докази того, що його персональні данні не уточнені. Перший раз до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення персональних даних він, позивач з'явився ще 22 травня 2024 року. З того часу він був упевнений, що його данні уточнені. Йому не надали штрих-код тому, що йому роз'яснили, що цей штрих-код необхідно мати для перетину кордону. Позивач не мав наміру їхати за кордон, тому не наполягав на видачі йому штрих-коду.
Позивач вважає, що виконав усі вимоги Закону:
1.З'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення персональних даних.
2.Отримав направлення на ВЛК.
3.Пройшов ВЛК.
4.Звернувся з заявою про отримання відстрочки від мобілізації та отримав відстрочку.
Якщо його персональні данні не уточнені в ІНФОРМАЦІЯ_2 , то це сталося не з його вини.
Представник позивача вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Зазначене стало підставою про звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 29.11.2024 було відкрито провадження, призначено справу до розгляду на 10:00 годину 05.12.2024 (а.с.25), про що було повідомлено сторін (а.с.26).
В судовому засіданні 05.12.2024 року:
- позивач пояснив, що 22.05.2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в кабінет №12 куди подав документи: паспорт, довідку про місце реєстрації, військовий квиток, довідку ВЛК за 2022 рік. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_2 повернула йому документи і пояснила про необхідність проходження ВЛК (військово-лікарську комісію). Станом на 22.05.2024 року спеціалісти ІНФОРМАЦІЯ_2 ще не знали як належним чином здійснювати оновлення даних, реєстри і бази даних не працювали, тому направила на ВЛК. Оскільки йому, позивачу видали направлення на ВЛК, він був переконаний, що його дані оновили, та лише після цього дали направлення на ВЛК.
Окрім цього, він позивач ще декілька разів звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримував направлення для проходження обстеження у лікаря ортопеда ООКЛ, лікаря невролога ООКЛ, лікаря гастроентеролога. Ці направлення були затвердженні начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Для затвердження цих направлень, він позивач щоразу отримував реєстрацію в електронній черзі ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17.06.2024 він, позивач завершив проходження ВЛК, з висновком про придатність до служби в армії, однак не погоджуючись з результатом комісії почав процес оскарження висновку до Одеського окружного адміністративного суду.
02.09.2024 року подав заяву та документи для отримання відстрочки по догляду за батьком інвалідом ІІ групи та вже 19.09.2024 року отримав відстрочку від мобілізації. Згодом коли знову звернувся до РТЦК йому повідомили, що він не може отримати чергову відстрочку, так як своєчасно не оновив свої дані у визначений законом строк, та відповідно має нести відповідальність.
У його присутності, було складено 07.11.2024 року протокол про адміністративне правопорушення, визначено дату розгляду даного протоколу 12.11.2024 року. Копію даного протоколу йому було вручено. Однак, 12.11.2024 року протокол не було розглянуто, відкладено на розгляд на 13.11.2024 року, а потім на 15:00 годину 19.11.2024 року.
19.11.2024 року він, позивач був присутній під час розгляду даного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своїм представником, було надано пояснення, які не враховано і не взято до уваги, в зв'язку з чим, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову 19.11.2024 року про притягнення його, позивача до адміністративної відповідальності за ст.210 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
В зв'язку з зазначеним, йому позивачу було повідомлено, що питання оформлення відстрочки не буде вирішено до сплати ним штрафу, або до вирішення питання судом про скасування даної постанови.
Позивач наполягав на тому, що до РТЦК приходив 5-6 разів, брав направлення на ВЛК, а тому був переконаний, що службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 оновили його дані;
-представник позивача пояснила, що з набуттям чинності закону особа мала можливість оновити дані трьома варіантами: через ЦНАП, систему «Оберіг», особисто в РТЦК та СП. Система «Оберіг» почала працювати в другій половині червня. А ті хто приходив до РТЦК, то їм оновлювали дані на місці і надавали штрих код. Багато осіб зіштовхнулись з такою ситуацією щодо не оновлення даних. Тому позивач з'явився для оновлення даних особисто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ще в травні 2024 року. Потім він отримав направлення на ВЛК так як він має хронічні хвороби. Позивач вважав, що він вже знаходиться на обліку, а коли звернувся в черговий раз до РТЦК, йому надали реквізити для сплати штрафу 17000 гривень. Позивач був впевнений, що його дані були оновлені після його першого візиту в РТЦК.
Коли позивач 19.11.2024 року зареєструвався в «Резерв+», то відбулося оновлення даних саме з цієї дати. Позивач був переконаний, що його дані оновили спеціалісти ІНФОРМАЦІЯ_2 ще в травні-червні 2024 року, оскільки він неодноразово їздив до м.Одеса і в зворотному напрямку, та на посту в Паланці йому не повідомляли, що у нього не оновлені дані, пропускали безперешкодно, а тому вважав що все добре.
На переконання представника, саме відповідач по справі належним чином не виконав свої обов'язки, а тому за це не має нести відповідальність позивач;
-представник відповідача до суду не прибув, будь-яких пояснень, заперечень, відзиву та заяв до суду не надав.
В зв'язку з неприбуттям представника відповідача та необхідністю отримання особистих пояснень, протокольною ухвалою від 05.12.2024 було відкладено розгляд справи на 13:00 годину 13.01.2025, про що було повідомлено сторін по справі (а.с.32-34).
В судовому засіданні 13.01.2025:
- позивач та його представник підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні. Позивач вкотре наполягав на тому, що він неодноразово прибував до ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 22.05.2024 року по 17.06.2024 року, та був переконаний, що уповноважені особи оновили його дані в відповідних реєстрах, а тому підстав для відповідальності не має, постанова є незаконною та підлягає скасуванню;
- представник відповідача заперечував доводи позивача, пояснив правові підстави та порядок військового обліку, зміни в законодавстві, підстави та порядок оновлення даних протягом 60 днів у період з18.05.2024 року по 17.07.2024 року. Підтвердив, що позивач дійсно прибув вперше до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.05.2024 року, каб.№12, де подав документи: паспорт, військовий квиток, довідку про реєстрацію та довідку ВЛК 2022 року, де йому спеціаліст пояснила про необхідність проходження ВЛК.
Після проходження ВЛК 17.06.2024 року позивач не погодився з висновком та виразив бажання оскаржувати даний висновок. За вказаний період 60 днів, позивач не подавав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про оновлення даних та усі необхідні документи, а тому не було підстав у спеціалістів РТЦК здійснювати оновлення його даних.
У вересні 2024 року позивач звернувся з заявою про видачу довідки відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, додавши відповідні документи. За результатами розгляду цієї заяви позивачу 19.09.2024 року було видано довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 09.11.2024 року.
У подальшому під час внесення відомостей про відстрочку до АІКС «Оберіг» 24.09.2024 було посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено факт адміністративного правопорушення, а саме позивачем не було виконано вимогу закону щодо уточнення персональних даних військовозобов'язаних протягом 60 днів в період з 18.05.2024 по 16.07.2024.
Тому своїми неправомірними діями позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На початку листопада 2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та посадовими особами було повідомлено позивача про виявлене правопорушення, проте жодних підтверджуючих документів поважної причини пропуску строків для уточнення персональних даних позивачем надано не було.
У зв'язку із порушенням вимог Закону, відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 07.11.2024 по факту не уточнення своїх персональних даних. Копію протоколу позивачу було вручено під особистий підпис, одночасно роз'яснено права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, запропоновано також надати пояснення та підтверджуючі документи поважної причини пропуску строків для уточнення персональних даних, однак жодного підтвердження останнім надано не було. Також ОСОБА_1 було проінформовано про час та місце, коли відбудеться розгляд вказаного протоколу про адміністративне правопорушення.
За участю позивача 19.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 розглянуто протокол та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та постановлено накласти штраф у розмірі 17000 грн.. Постанова також була отримана позивачем особисто під підпис 19.11.2024,
По твердженню представника відповідача позивач порушив вимоги закону та у визначений законом 60-ий строк не здійснив оновлення своїх даних як військовозобов'язаний, а тому правомірно притягнутий до відповідальності, та відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні 14:01.2025 року:
-позивач і представник наполягали на своїх вимогах, стверджуючи, що позивач виконав вимоги Закону та прибув вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення даних. Саме спеціалісти РТЦК не здійснили необхідних і достатніх дій для оновлення даних позивача, не роз'яснили йому порядок таких дій та необхідність подання заяви, що виключає відповідальність позивача за ст.210 ч.3 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню;
-представник відповідача наполягав на тому, що позивач не виконав вимог Закону про оновлення персональних даних військовозобов'язаного та не оновив свої дані у встановлений строк, а саме: до 16.07.2024, що стало підставою притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення повністю доводиться наявними у матеріалах справи доказами. Позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу. Просив залишити позов без змін.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, тягар доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Фактичні обставини, встановлені судом.
22 травня 2024 року позивач особисто з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі слів позивача з метою оновлення особистих даних, надав службовій особі РТЦК та СП паспорт, військовий квиток, копію довідки ВЛК 2022 року(а.с48-49). За результатом розгляду його документів йому надали направлення на проходження ВЛК.
Після початку проходження комісії в Болградській центральній районній лікарні, де було заведено картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, визначення придатності до військової служби (а.с.10), йому, позивачу: 24.05.2024 року видали направлення для проходження амбулаторного обстеження лікаря ортопеда ООКЛ (а.с.11); 28.05.2024 року - направлення на амбулаторне обстеження до невролога Одеської ОКЛ (а.с.12); - направлення без дати на амбулаторне обстеження до лікаря гастроентеролога (а.с.13). Усі ці направлення затверджені начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Для затвердження направлень на амбулаторне обстеження позивач щоразу отримував реєстрацію в електронній черзі ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17-18).
12 червня 2024 року позивач отримав Акти дослідження стану здоров'я Поліклінічного відділення КНП «Одеська обласна лікарня Одеської обласної ради» (а.с.14-15).
17 червня 2024 року позивач отримав Довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9), яка не містить підпису секретаря ВЛК, печатки, дати видачі та номеру.
Зі слів позивача 18 червня 2024 року копії вказаних документів він передав службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому жодних доказів на підтвердження цих слів, позивачем не надано.
Оскільки позивач не був згоден з висновком ВЛК, він звернувся з позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування довідки ВЛК, провадження за якою було відкрито ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року (а.с.16).
Рішення до тепер в даній справі відсутнє.
02.09.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про видачу довідки відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, додавши відповідні документи (ас.19).
За результатами розгляду цієї заяви позивачу 19.09.2024 року було видано довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 09.11.2024 року (а.с.20).
У подальшому під час внесення відомостей про відстрочку до АІКС «Оберіг» 24.09.2024 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено факт адміністративного правопорушення, а саме позивачем не було виконано вимогу закону щодо уточнення персональних даних військовозобов'язаних протягом 60 днів в період з 18.05.2024 по 16.07.2024, що підтверджується довідкою АІКС «Оберіг» 24.09.2024 (а.с.39).
09 листопада 2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та посадовими особами було повідомлено позивача про виявлене правопорушення, проте жодних підтверджуючих документів поважної причини пропуску строків для уточнення персональних даних позивачем надано не було.
В зв'язку з цим, 07.11.2024 відносно позивача ОСОБА_1 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №1327 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а саме за те, що позивач не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року на виконання абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено «інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження» (а.с.8, 41).
Даний протокол було складено у присутності позивача, копію якого вручено позивачу відразу ж під підпис, одночасно роз'яснено права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, запропоновано також надати пояснення та підтверджуючі документи поважної причини пропуску строків для уточнення персональних даних, однак жодного підтвердження останнім надано не було.
Також позивача було проінформовано про час та місце, коли відбудеться розгляд вказаного протоколу про адміністративне правопорушення. Дана розгляду протоколу декілька разів була відкладена, в зв'язку з відсутністю начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що повідомлявся позивач.
Дані обвини позивачем та представником позивача не оскаржуються.
19 листопада 2024 р. за участю позивача та його представника, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було розглянуто вказаний протокол про адміністративне правопорушення та прийнято постанову №1327 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягненні у виді штрафу у розмірі 17000 гривень (а.с.7).
За змістом оскаржуваної постанови слідує, що « ОСОБА_1 порушив чт.1 п.10 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» )зі змінами від 22.05.2024 року), згідно якої громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані. Громадянин ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України, свої персональні дані у ІНФОРМАЦІЯ_4 , тим самим порушив правила військового обліку, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.210 КУпАП» (а.с.7).
Позивач ОСОБА_1 самостійно уточнив свої облікові дані через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста лише 19.11.2024р., що стверджується витягом з системи «Резерв+» (а.с.21).
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04.04.2024.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
-через центр надання адміністративних послуг;
-через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
-у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
В цій же справі судом встановлено, що позивач не виконав вимог Закону про оновлення персональних даних військовозобов'язаного та не оновив свої дані у встановлений строк, а саме: до 16.07.2024, що стало підставою притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення повністю доводиться наявними у матеріалах справи доказами. Позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Суд критично оцінює доводи позивача, що 22.05.2024 року він особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних та надав відповідні документи спеціалісту в каб.№12.
Втім, отримуючи відразу ж направлення на ВЛК, позивач не поцікавився та не з'ясував питання з яким він звернувся саме до спеціаліста РТЦК щодо оновлення своїх даних, просто для себе вирішив, та був переконаний (не маючи при цьому жодних документів), що його дані вже автоматично його присутністю в ІНФОРМАЦІЯ_6 - є оновленими, що є хибною позицією позивача.
За результатами проходження ВЛК та отримання довідки військово-лікарської комісії 17.06.2024 року, з якою позивач не погодився, та будучи присутнім в ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач не подав відповідно заяви, усі необхідні документи для здійснення уточнення своїх персональних даних як військовозобов'язаного.
Не заслуговують на увагу посилання позивача, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мав можливість отримати його, ОСОБА_1 персональні дані шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами та реєстрами, бо примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, адже чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Так, держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Персональні дані позивачем ОСОБА_1 зазначені в заяві про видачу довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яка була подана до ІНФОРМАЦІЯ_3 02.09.2024 (а.с.19).
За результатами розгляду якої позивачу видано довідку 19.09.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 09.11.2024 року (а.с.20).
24.09.2024 року спеціалістами ІНФОРМАЦІЯ_3 внесено відомості АІКС «Оберіг» та виявлено допущене позивачем порушення (а.с.39).
Разом з цим, звернення позивача з заявою про видачу довідки про відстрочку від військової служби 02.09.2024 року, не звільняє позивача від відповідальності встановленої ст.210 ч.1 КУпАП за не оновлення персональних даних військовослужбовця у визначений Законом 60-денний строк, оскільки Законом не передбачено звільнення від обов'язку щодо уточнення персональних даних військовозобов'язаних, яким надано відстрочку.
Заяви про надання відстрочки від мобілізації не стосуються питання уточнення військово- облікових даних. Навіть, якщо в цих заявах про відстрочку вказують актуальні контактні дані. Їх подання не може вважаться виконанням відповідного обов'язку уточнити військово-облікові дані. Про це зазначив у постанові від 10.12.2024 року по справі № 159/7250/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд.
В розрізі викладених норм відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. на виконання абз.6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», хоча і мав намір це зробити, однак не вжив відповідних, необхідних і достатніх заходів для цього.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам закону, досліджені докази підтверджують наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому є обґрунтованою, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Обставини на які послався позивач, щодо його неодноразово прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявності відстрочки та інших дій не спростовують не виконання позивачем наведеного обов'язку, щодо уточнення даних.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судові рішення відповідача відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то судовий збір з відповідача не стягується.
Поряд з цим, відповідно до положень ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Також згідно з вимогами ч.1 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 оскаржив відповідну постанову №1327 від 19.11.2024 року, останній повинен сплатити основну суму штрафу в розмірі 17000 гривень не пізніш як протягом п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, тобто з моменту отримання вказаної копії рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.72-77, 90, 241-246, 250-251, 268-272, 286, 292-293, 296, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Повний текст судового рішення складено і проголошено о 16:45 годині 14.01.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_1
Представник позивача: Сахарова Ніна Миколаївна: АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 в Одеській області: АДРЕСА_3 , ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9
Суддя С.В.Кодінцева