Справа № 600/2316/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 листопада 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2024 року №1504/384.
На підставі рішення Головнокомандувача Збройних Сил України №300/ПУ/778/П/ДСК від 03 квітня 2024 року та бойового наказу №55дск від 05 квітня 2024 року з метою здійснення перевірки правомірності нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям в підпорядкових підрозділах військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 видано посвідчення про відрядження до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 у населені пункти: АДРЕСА_1 . Термін відрядження становив 10 діб з 06 по 15 квітня 2024 року.
У період з 06 квітня 2024 року по 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 виконував бойові і спеціальні завдання, а саме здійснення перевірки правомірності нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №99 від 07 квітня 2024 року, витягами з журналу ведення оперативної обстановки (бойових дій) військової частини НОМЕР_4 та довідкою військової частини НОМЕР_4 від 08 квітня 2024 року №1507/464.
У період з 08 квітня 2024 року по 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №100 від 08 квітня 2024 року та №102 від 10 квітня 2024 року, витягами з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 , витягом із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_2 від 10 квітня 2024 року №1505/291.
У період з 10 квітня 2024 року по 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання у складі військової частини НОМЕР_5 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №103 від 10 квітня 2024 року та №104 від 11 квітня 2024 року, витягами з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_5 та довідкою військової частини НОМЕР_5 від 11 квітня 2024 року №1508/1011.
У період з 11 квітня 2024 року по 13 квітня 2024 року ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання у складі військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №107 від 11 квітня 2024 року та №110 від 13 квітня 2024 року, витягами з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 та довідкою військової частини НОМЕР_3 від 13 квітня 2024 року №1506/973.
17 травня 2024 року старшим робочої групи підполковником ОСОБА_2 подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про нарахування членам робочої групи, у тому числі й ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних) завдань у підпорядкованих військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 за період 06 квітня 2024 року по 14 квітня 2024 року. Додатково в рапорті зазначено, що документи, які підтверджують виконання завдань, знаходяться у відділенні персоналу військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту вказаного рапорту, юрисконсультом юридичної служби військової частини НОМЕР_1 було вказано, що поданий рапорт відповідає вимогам пункту 2 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року №260.
Начальником відділення планування штабу військової частини НОМЕР_1 у рапорті від 17 травня 2024 року зазначено, що термін та мета відрядження робочої групи до підпорядкованих військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідають вимогам бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2024 року №55дск та рішення Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 квітня 2024 року №300/ПУ/778/П/ДСК.
Водночас начальником розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_3 у рапорті від 17 травня 2024 року зазначено, що відповідно до роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо застосування розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 підставами для включення до наказу про виплату додаткової винагороди відрядженим військовослужбовцям є довідка, яку видає даним військовослужбовцям угруповування, до складу якої входить військова частина, до якої відряджений військовослужбовець. Вказано також про надання роз'яснень до рапорту.
Крім цього, як вбачається з наявних у справі матеріалів, станом на день звернення позивача до суду з цим позовом рапорт від 17 травня 2024 року про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн відповідачем не розглянутий, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 листопада 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024 строк дії воєнного часу продовжувався.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Так, абзацом 4 пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Пунктом 2 Розділу ХХХІV Порядку №260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії.
Відповідно до пункту 4 Розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, право військовослужбовця на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн на місяць за виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема, у складі робочої групи, згідно з бойовим наказом (розпорядженням) пропорційно часу виконання таких завдань може бути реалізоване за умови наявності відповідних документів, якими підтверджується факт виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань.
Такими документами є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- один із названих документів: журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
З наявних у справі матеріалів, у тому числі тих, які надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 30 травня 2024 року, судом встановлено таке.
Як вбачається з повідомлення військової частини НОМЕР_6 від 04 квітня 2024 року №760/3/5263/дск, адресованого начальнику регіонального управління Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗС України, рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 квітня 2024 року №300/ПУ/778/П/ДСК надано дозвіл на роботу робочої групи в складі шести військовослужбовців від управління НОМЕР_7 обр ТрО під головуванням заступника командира обр ТрО - начальника відділення морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_2 у період з 03 квітня 2024 року по 14 квітня 2024 року у військових частинах НОМЕР_7 обр ТрО, які виконують бойові (спеціальні) завдання в оперативному підпорядкування командирів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони № НОМЕР_8 дск від 05 квітня 2024 року у зв'язку з ухваленням рішення про здійснення перевірки правомірності нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям управління НОМЕР_7 обр ТрО та підпорядкованих батальйонів зобов'язано відрядити в райони виконання завдань окремими бригадами у Сумській, Харківській та Рівненській областях робочу групу управління НОМЕР_7 обр ТрО, до складу якої включено помічника командира НОМЕР_7 обр ТрО з правової роботи - начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_1 . Термін відрядження встановлено з 06 квітня 2024 року по 15 квітня 2024 року.
На підставі рішення Головнокомандувача Збройних Сил України №300/ПУ/778/П/ДСК від 03 квітня 2024 року та бойового наказу №55дск від 05 квітня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 посвідчення про відрядження до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 у населені пункти: АДРЕСА_1 . Термін відрядження становив 10 діб з 06 по 15 квітня 2024 року.
Факт виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період з 06 квітня 2024 року по 15 квітня 2024 року, покладених на нього рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України №300/ПУ/778/П/ДСК від 03 квітня 2024 року та бойовим наказом №55дск від 05 квітня 2024 року, підтверджується такими документами:
- виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 06 квітня 2024 року про 08 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_4 підтверджується: витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №99 від 07 квітня 2024 року, витягами з журналу ведення оперативної обстановки (бойових дій) військової частини НОМЕР_4 та довідкою військової частини НОМЕР_4 від 08 квітня 2024 року №1507/464;
- виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 08 квітня 2024 року по 10 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_2 підтверджується: витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №100 від 08 квітня 2024 року та №102 від 10 квітня 2024 року, витягами з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 , витягом із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_2 від 10 квітня 2024 року №1505/291;
- виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 10 квітня 2024 року по 11 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_5 підтверджується: витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №103 від 10 квітня 2024 року та №104 від 11 квітня 2024 року, витягами з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_5 та довідкою військової частини НОМЕР_5 від 11 квітня 2024 року №1508/1011;
- виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 11 квітня 2024 року по 13 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_3 підтверджується: витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №107 від 11 квітня 2024 року та №110 від 13 квітня 2024 року, витягами з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 та довідкою військової частини НОМЕР_3 від 13 квітня 2024 року №1506/973.
Отже, бойовий наказ №55дск від 05 квітня 2024 року, а також витяги з журналів ведення оперативної обстановки (бойових дій) військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_9 , НОМЕР_5 і є тими документами в розумінні положень пункту 4 Розділу ХХХІV Порядку №260, якими підтверджується факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи.
Після виконання зазначених бойових (спеціальних) завдань 17 травня 2024 року командиром (старшим) робочої групи (в складі якої перебував позивач) підполковником ОСОБА_2 було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому міститься доповідь про те, що у період з 06 квітня 2024 року по 14 квітня 2024 року на підставі рішення Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 квітня 2024 року №300/ПУ/778/П/ДСК про надання дозволу на роботу робочої групи управління військової частини НОМЕР_1 у підпорядкованих військових частинах, на виконання бойового наказу №55дск від 05 квітня 2024 року робоча група управління військової частини НОМЕР_1 у складі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , до якої входив у тому числі майор юстиції ОСОБА_1 , виконувала бойові (спеціальні) завдання у підпорядкованих військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Тобто, у відповідності до вимог пункту 4 Розділу ХХХІV Порядку №260 командиром робочої групи військової частини НОМЕР_1 , яка була відряджена на виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 06 квітня 2024 року по 14 квітня 2024 року, підтверджено участь ОСОБА_1 у виконанні таких бойових (спеціальних) завдань.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн на місяць за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи згідно з рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 квітня 2024 року №300/ПУ/778/П/ДСК та бойовим наказом №55дск від 05 квітня 2024 року пропорційно часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань за період з 06 квітня 2024 року по 14 квітня 2024 року.
Однак при вирішенні питання про наявність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн пропорційно дням виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи начальником розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_3 у рапорті від 17 травня 2024 року зазначено, що відповідно до роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо застосування розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 підставами для включення до наказу про виплату додаткової винагороди відрядженим військовослужбовцям є довідка, яку видає даним військовослужбовцям угруповування, до складу якої входить військова частина, до якої відряджений військовослужбовець. Вказано також про надання роз'яснень до рапорту.
В матеріалах справи містяться роз'яснення помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічного управління військової частини НОМЕР_6 від 08 лютого 2024 року №760/4050, в яких зазначено, зокрема, що під час виплат додаткової винагороди військовослужбовцям слід керуватися пунктом 4 розділу XXXIV Порядку, Методичними рекомендаціями, а також роз'ясненнями Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо застосування розділу XXXIV Порядку, яке доведено до військових підрозділів листом від 11.04.2023 року №423/1932.
Вказано, що підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження) командира бригади, який виданий на підставі бойового розпорядження командира ОСУВ;
- журнал бойових дій;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бонових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, або рапорт військовослужбовця, який був відряджений в одиночному порядку для виконання бойових (спеціальних) завдань про їх фактичне виконання.
Водночас посилання відповідача (його уповноваженої особи) на наведені вище роз'яснення суд вважає необґрунтованими, оскільки такі роз'яснення не є нормативно-правовим актом, а носять лише рекомендаційний, факультативний характер.
Колегія суддів звертає увагу і на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема справи “Кечко проти України», “Ромашов проти України», “Шевченко проти України».
Положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), п. 74) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Водночас посилання апелянта на відсутність підстав для виплату належної позивачу додаткової винагороди у зв'язку з наявними роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністра оборони України порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що чинним законодавством передбачено право на нарахування та виплату йому спірної додаткової винагороди, а тому відповідач не може свідомо відмовляти у її виплаті, доки відповідні положення є чинними.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від інформаційних чи інших роз'яснень Міністра оборони України чи його уповноважених структурних підрозділів, в той час як право на виплату позивачу додаткової винагороди за виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи прямо гарантоване законом.
Крім цього варто також зазначити і те, що перелік документів, про який ідеться у роз'ясненнях помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічного управління військової частини НОМЕР_6 від 08 лютого 2024 року №760/4050, ідентичний встановленому пунктом 4 Розділу XXXIV Порядку №260 переліку документів на підтвердження участі військовослужбовця у виконанні ним бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що визначений пунктом 4 Розділу XXXIV Порядку №260 перелік документів, якими підтверджується участь військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі у складі робочої групи, є вичерпним. Надання військовослужбовцем інших документів на підтвердження його участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань законом не передбачено.
У зв'язку з цим суд критично оцінює посилання відповідача про необхідність надання довідок угруповуваннями військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , та про те, що видані військовими частинами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 довідки не підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях, оскільки названі військові частини не входить до Переліку органів військового управління (штабів угруповання військ (сил), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави.
Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо необхідності позивачу надання документів на підтвердження його участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи, надання яких законом не передбачено (в даному випадку - пунктом 4 Розділу XXXIV Порядку №260).
Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що висновки начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 у рапорті від 17 травня 2024 року не узгоджуються з висновками юрисконсульта юридичної служби військової частини НОМЕР_1 про відповідність рапорту від 17 травня 2024 року вимогам пункту 2 Розділу XXXIV Порядку №260 та висновками начальника відділення планування штабу військової частини НОМЕР_1 про те, що термін та мета відрядження робочої групи до підпорядкованих військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідають вимогам бойового наказу №55дск від 05 квітня 2024 року та Рішенню Головнокомандувача ЗСУ від 03 квітня 2024 року №300/ПУ/778/П/ДСК.
Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн на місяць за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи згідно з бойовим наказом (розпорядженням) пропорційно часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань, колегія суддів приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування і невиплати позивачу такої додаткової винагороди.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобовязання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану» та пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, виходячи з розрахунку 30000,00 грн на місяць за виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у складі робочої групи згідно з рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 квітня 2024 року №300/ПУ/778/П/ДСК та бойовим наказом №55дск від 05 квітня 2024 року пропорційно часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань за період з 06 квітня 2024 року по 14 квітня 2024 року.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи позицію апелянтів, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.