Справа № 560/9043/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
13 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 :
- нарахувати належне ОСОБА_2 грошове забезпечення з 01.05.2022 по 18.11.2022 та виплатити його ОСОБА_1 ;
- нарахувати належну ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та компенсацію за неотримане речове майно за період служби у військовій частині НОМЕР_1 та виплатити їх ОСОБА_1 ;
- перерахувати з 01.09.2020 по 18.11.2022 ОСОБА_2 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінети Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та виплатити його ОСОБА_1 ;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 :
- нарахувати належне ОСОБА_2 грошове забезпечення з 01.05.2022 по 18.11.2022 та виплатити його ОСОБА_1 ;
- нарахувати належну ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та компенсацію за неотримане речове майно за період служби у військовій частині та виплатити їх ОСОБА_1 ;
- перерахувати з 01.09.2020 по 18.11.2022 ОСОБА_2 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінети Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та виплатити їх ОСОБА_1 .
Позов мотивований тим, що позивачка є дружиною та спадкоємицею померлого чоловіка, учасника бойових дій ОСОБА_2 , який на час загибелі проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Вважає, що відповідач мав нараховувати грошове забезпечення ОСОБА_2 з 01.05.2022 до дня видання наказу про припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини, тобто до 18.11.2022. Стверджує, що на момент смерті, ОСОБА_2 належало право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Просить перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_2 та виплатити їй різницю. Просить зобов'язати відповідача виплатити їй вартість неотриманого речового майна за період служби ОСОБА_2 у відповідача тощо. На звернення позивачки до відповідача з вимогою провести вищезазначені виплати, отримала від відповідача відмову. Просила позов задовольнити.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Вказує, що у відповідності до ст. 83 КЗпП у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
25 листопада 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що у зв'язку зі смертю, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначає, що підстави для перерахунку та виплати вдові відсутні, оскільки предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю. Просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб.
Наказом командира Військової частин НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №85 від 07.04.2022 інструктора (снайпера) 3-го снайперського відділення снайперської групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", старшого сержанта ОСОБА_2 , який помер від вогнепального поранення несумісного з життям ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання (що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ) виключено з усіх видів забезпечення, у зв'язку зі смертю.
Згідно з наказом від 18.11.2022 №275 мтд ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
З метою отримання виплати ОСОБА_3 , як вдова, звернулася до відповідача з відповідною вимогою.
Листом від 01.04.2024 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у задоволенні вимоги позивачу відмовлено.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом порушеного права.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог , а відтак і відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з частиною 1 статті 1227 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Згідно статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З огляду на зазначене вище слідує, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №420/1436/21, від 29.04.2020 у справі №576/1388/17, від 05.05.2022 у справі №520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі №600/1290/20-а.
Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Колегія суддів зауважує, що Наказом командира Військової частин НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №85 від 07.04.2022 інструктора (снайпера) 3-го снайперського відділення снайперської групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", старшого сержанта ОСОБА_2 , який помер від вогнепального поранення несумісного з життям ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання (що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ) виключено з усіх видів забезпечення, у зв'язку зі смертю. Цим же наказом зобов'язано виплатити премію за період з 01 по 07 квітня 2022 у розмірі 275% від посадового окладу та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022.
Водночас, відповідачем надано інформацію, що враховуючи те, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач перерахував грошове забезпечення ОСОБА_2 його дружині за період до 30.04.2022 включно, а саме: 114345,92 грн. у квітні 2022 (платіжне доручення №925 від 22.04.2022) та 118228,07 грн. у травні 2022 (платіжне доручення №1814 від 25.05.2022) (посадовий оклад за квітень 2022- 3350,00 грн.; оклад за військовим званням за квітень 2022 - 810,00 грн.; надбавка за вислугу років за квітень 2022 - 1248,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби за квітень 2022 - 5408,00 грн.; премія за березень 2022 - 9212,50 грн; премія за квітень. 2022 - 9212,50 грн.; індексація грошового забезпечення за березень 2022 - 672,35 грн.; індексація грошового забезпечення за квітень 2022 - 156,88 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 20028,50 грн.; доплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 - 3517,00 грн.; доплата додаткової винагороди до 100 тис. згідно ПКМУ від 28.02.2022 №168 за лютий 2022 - 12500,00 грн.; доплата додаткової винагороди до 100тис. згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за березень 2022 - 70000,00 грн.; додаткова винагорода згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за квітень 2022 - 100000,00 грн.; утримання військового збору - 3541,74 грн.). Матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 була виплачена ОСОБА_2 на картковий рахунок у лютому 2022.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що: померлий чоловік позивачки за життя під час проходження військової служби до дня смерті не було використано дні (їх кількість) щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які підлягають компенсації; що померлому чоловіку позивача не було проведено перерахунок грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік; що померлим чоловіком позивача за життя не отримано належне продовольче забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів про нарахування але невиплату грошових коштів, належних до дня смерті померлому ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача немає підстав для отримання таких грошових виплат, оскільки виплаті підлягає лише належне (нараховане), але не отримане за життя грошове забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 272 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що законодавець в Порядку №260 визначив поняття "належні" суми, тобто ті, які особа мала б право отримати за будь-яких обставин, як приклад місячне грошове забезпечення, визначене контрактом. При цьому, Порядком №260, а так само і іншими нормативними актами не визначено право на правонаступництво, успадкування, тощо, сум (грошового забезпечення, його складових та їх індексації; допомоги на оздоровлення тощо), які не нараховані, а також не визначені відповідними актами індивідуальної дії, як то наказ, контракт, угода, тощо.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки відсутні підстави щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення померлого чоловіка, оскільки такі виплати нерозривно пов'язані саме з особою військовослужбовця.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог щодо компенсації за неотримане речове майно, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За пунктом 6 Порядку №178 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім'ї та утриманцям.
Члени сім'ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця подають за місцем його військової служби заяву про отримання грошової компенсації.
Грошова компенсація членам сім'ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, коли заява надійшла протягом трьох років з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивачка не зверталась до Військової частини із заявою про отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, хоча, про необхідність звернутися до військової частини із відповідною заявою відповідач повідомляв у листі від 01.04.2024.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про передчасність позовних вимог в цій частині передчасними.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог щодо позовних вимог в частині нарахування грошового забезпечення після смерті військовослужбовця, а саме з 01.05.2022 по 18.11.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно абзацу 7 частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 34 вказаного Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається) у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, військова служба ОСОБА_2 припинилась з 08.04.2022.
Колегія суддів звертає увагу, що видання наказу по стройовій частині лише фіксує цей факт з метою ведення обліку особового складу військової частини, але не є підставою для продовження військової служби та нарахування грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування грошового забезпечення після смерті військовослужбовця, а саме з 01.05.2022 по 18.11.2022 (по день припинення контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із загибеллю).
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.