Справа № 120/9148/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
14 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08 2021 року №ЛХЛ68291, з урахуванням зазначених у цій довідці відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії, враховуючи індексацію 3 01.03.2022 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Додатковим рішенням від 16.01.2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити дії щодо перерахунку пенсії за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року у справі №120/18213/21-а, в спосіб та шляхом упорядкування структури основного розміру грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.04,2019 року, на підставі оформлених відомостей уточненої (нової) Довідки №ХЛ 68291 від 05.08.2021 року, листа-повідомлення №9/13/5360 від 11.10.2021 року та заяви на призначення (перерахунок) пенсії від 16.09.2021 року за формою додатку І поданих через ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з інформацією про зміну грошового забезпечення та необхідність направлення за формою додатку 5 «Списку осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії» визначеного за пунктом 24 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», виданого на положення до статті 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління ПФУ від 30.01 .2007 року №3-1, а також на підставі Заяви ОСОБА_1 від 15.07.2022 року, подану Порядку Закону України «Про звернення громадян», виплатою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, б №7, м. Вінниця, 21100) загального розміру пенсі без обмеження його максимальним розміром пенсії (з урахуванням всіх надбавок, враховуючи індексацію пенсії з 01.03.2022) та з урахуванням раніше виплачених сум.
14.10.2024 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд встановити контроль за виконанням вказаних судових рішень та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про їх виконання.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погоджуючись з відмовою у встановлення судового контролю, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив задовольнити заяву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Вважає, що спосіб захисту позивача в порядку ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ є вищим, ніж спосіб виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з його недоцільності, оскільки позивач не звертався до суду з заявою про отримання виконавчих листів та, відповідно, не отримував останніх. Наведене, на переконання суду, свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, регламентований статтею 382 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, положеннями КАС України передбачено, що судовий контроль є диспозитивним правом (а не обов'язком), яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин у справі судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З урахуванням наявних у справі доказів, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивачем до подання заяви не вчинялися дії щодо пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання. Також, позивачем у заяві не наведено жодних доводів щодо необхідності вжиття такого процесуального заходу, як і не зазначено підстав, через які відповідач ухиляється від виконання судового рішення, а також не надано відповідних доказів на підтвердження зазначених доводів.
Позивач не звертався до суду з заявою про отримання виконавчих листів та, відповідно, не отримував останніх, що свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, як вірно вказав суд, позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси в процесі виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати, що за умови не встановлення судового контролю, рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, оскільки у суду відсутні фактичні та правові підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі відсутні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.