Справа № 560/6957/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
13 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992, з 01.02.1994 по 31.05.1999, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.01.2024 про відмову в призначенні пенсії скасувати, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992, з 01.02.1994 по 31.05.1999 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 25.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 31.01.2024 відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років при наявному 12 років 04 місяці 03 дні. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992, з 01.02.1994 по 31.05.1999, оскільки з 19.06.2023 для України припинена Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Спідружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991. Вважає протиправною відмову щодо призначення пенсії за віком оскільки, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку із військовою агресією російської федерації припинене співробітництво та обмін поштою з російською федерацією. Просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992 та з 01.02.1994 по 31.05.1999 до страхового стажу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує, що рішенням від 31.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 25.01.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992, з 01.02.1994 по 31.05.1999, оскільки з 19.06.2023 для України припинена Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Спідружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991. Страховий стаж позивачки складає 12 років 03 місяці 03 дня (за необхідних 30), що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 при зверненні за призначенням пенсії не надані. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачка з 06.01.1992 по 31.10.1990 та з 01.02.1994 по 01.08.1995 працювала прибиральницею виробничих приміщень, з 01.11.1996 до 31.05.1999 старшим черговим з ремонту обладнання.
Рішенням від 31.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992, з 01.02.1994 по 31.05.1999, оскільки з 19.06.2023 для України припинена Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Спідружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991. Страховий стаж позивачки становить 12 років 03 місяці 03 дня (за необхідних 30).
Вважаючи протиправним рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058- ІV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закон № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, до стажу не зараховані періоди роботи з 06.01.1992 по 31.10.1992 та з 01.02.1994 по 31.05.1999, оскільки з 19.06.2023 для України припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992 (чинна у періоди роботи позивачки), укладеної між Україною і росією, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Отже, цією Угодою визначений стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії та заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі статею 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).
Згідно з частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".
Крім того, Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19.06.2023.
Згідно з частиною 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За нормами статті 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивачки з 06.01.1992 по 31.10.1992 та з 01.02.1994 по 31.05.1999, а тому спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовної вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.01.2024 суд враховує, що вказаним рішення відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Враховуючи, що страховий стаж позивачки становить менше 30 років (з урахуванням періодів роботи зарахованих відповідачем-2 в спірному рішенні та зарахованих судом в процесі розгляду), підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Так, відповідачі не довели правомірність дій щодо не зарахування періодів роботи позивачки з 06.01.1992 по 31.10.1992 та з 01.02.1994 по 31.05.1999 до страхового стажу, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.