Справа № 240/14848/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
13 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, які призвели до включення виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі №295/17380/23 замість першої до третьої черги погашення заборгованості;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі № 295/17380/23 замість третьої включити до першої черги погашення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22.04.2024 у справі № 295/17380/23 стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її користь в порядку спадкування недоотримані ОСОБА_2 пенсійні виплати (підвищення до пенсії, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") в розмірі 107418,37 грн. Позивач отримала виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 та з метою примусового виконання судового рішення звернулася в Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення коштів. Листом від 15.07.2024 відповідач повідомив, що виконавчий лист підлягає виконанню за третьою чергою погашення заборгованості, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує, що виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі №295/17380/23 про стягнення коштів в сумі 107418,37 грн. на користь позивача правомірно віднесено до третьої черги, оскільки ці кошти не є для стягувача соціальними виплатами, а є майном, яке ввійшло до складу спадщини.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22.04.2024 у справі № 295/17380/23 ухвалено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотримані ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати згідно з перерахунком за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 240/30766/21 у розмірі 107418,37 грн.
Рішення набрало законної сили 23.05.2024.
Позивач 02.07.2024 надіслала до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі № 295/17380/23. В супровідному листі, серед іншого, зазначила, що цей виконавчий лист підлягає включенню до першої черги погашення заборгованості.
Вказану заяву зареєстровано 05.07.2024 за вх.№06-15514, що не заперечується сторонами.
Листом від 15.07.2024 № 04-08-1-10/10265 відповідач повідомив про відсутність можливості безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків боржника та включення вказаного виконавчого листа до третьої черги погашення заборгованості.
Вважаючи такі дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип обов'язковості судових рішень, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Визначення черговості погашення заборгованості за виконавчими документами, врегульовані правовими нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначає ст. 3 Закону № 4901-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 1404, із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI установлено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За визначенням, наведеним у п. 2 Порядку № 845, безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Положеннями пункту 8 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у п. п. 6 і 7 цього Порядку:
1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Відповідно до п. 15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
Так, суть спірних відносин у цій справі зведена до визначення черговості погашення заборгованості за виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі № 295/17380/23.
Як встановлено з матеріалів справи позивач вважає, що вказані кошти є пенсійними виплатами, а тому така заборгованість підлягає погашенню у першу чергу, а відповідач відносить їх до складу спадкового майна та, відповідно, третьої черги погашення заборгованості.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами статті 52 цього ж Закону сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
У статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Як встановлено з матеріалів справи, кошти в розмірі 107418,37 грн є доплатою до пенсії ОСОБА_2 , передбачені статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які були нараховані на виконання судового рішення, але не виплачені по причині його смерті.
Право на стягнення вказаних коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивач набула в порядку спадкування за рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22.04.2024 у справі № 295/17380/23.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем помилково ототожнено набуття позивачем права на виплату таких коштів в порядку спадкування із втратою таких коштів статусу пенсійних виплат, погашення заборгованості з яких здійснюються за рахунок бюджетних коштів, із спадковим майном.
Правовідносини щодо правового механізму набуття майна в порядку спадкування та правовідносини щодо погашення заборгованості з виплати певних бюджетних коштів не є тотожними, а різними за статусом та порядком врегулювання.
Відповідач не врахував, що в розумінні вимог статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тобто спірні кошти в розмірі 107418,37 грн. є спадковим майном виключно у відносинах позивача з ОСОБА_2 як спадкодавцем. Ці ж кошти в розмірі 107418,37 грн. у відносинах позивача з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області не мають статусу спадкового майна, оскільки позивач вказані кошти не успадкував ні від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ні від ГУ Державної казначейської служби України в Житомирській області.
Апеляційний суд зазначає, що інститут спадкування спадкодавцями визначає виключно фізичних осіб, а тому юридичні особи, в тому числі вказані суб'єкти владних повноважень, не можуть набувати статусу спадкодавців і відповідно між ними та позивачем не можуть виникати відносини щодо набуття та передачі майна (у тому числі грошових коштів) у порядку спадкування.
Спірні кошти в розмірі 107418,37 грн. мають статус бюджетних виплат у вигляді доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому заборгованість з їх вплати підлягає погашенню в першу чергу у відповідності до положень п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI.
Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4901-VI не містить виключень або застережень щодо того, хто є стягувачем за виконавчим документом: особа, якій призначена пенсія, чи її спадкоємець. Отже, всі рішення суду щодо соціальних виплат підлягають виконанню в першу чергу. Зазначене свідчить, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід визнати протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області щодо включення виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі № 295/17380/23 замість першої до третьої черги погашення заборгованості та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням та виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 04.06.2024 у справі №295/17380/23 з третьої на першу чергу погашення заборгованості.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.