Справа № 120/4232/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
13 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 13.09.2023 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
05.07.2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №120/4232/23.
23.10.2024 року Першим відділом ДВС у м. Вінниці ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП 76358887 з приводу примусового виконання зазначеного судового рішення.
25.10.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 13.09.2023 у справі №120/4232/23. Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначила, що відповідачем виготовлено оновленні довідки за №ХЛ64793 від 04.07.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023. Разом із тим, позивач вказала, що в оновлених довідках розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення обраховані із врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на січень 2018 року, а не станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, як про те йшла мова в судовому рішенні.
Вважаючи наведене порушення своїх прав, позивач переконує суд в тому, що відповідач неналежним чином виконує судове рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 13.09.2023 у справі №120/4232/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - залишено без задоволення.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та задовольнити заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 13.09.2023 у справі №120/4232/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а також постановити окрему ухвалу і направити її до ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів щодо усунення причин, умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки питання щодо визначення розміру додаткових видів грошового забезпечення та премії, на які посилається позивач у заяві і які, на її думку, визначені відповідачем неправомірно, не досліджувалося судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи, тому такі обставини не можуть досліджуватися судом і при розгляді заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, з наданням їх правової оцінки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний враховувати обставини, встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним із видів судового контролю за виконанням судового рішення є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Таким чином метою правового інституту "судового контролю за виконанням судового рішення" є забезпечення належного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, тобто реагує на виявлене порушення постановленням окремої ухвали.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
Як свідчать матеріали справи, на виконання цього судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 підготовлено та видано нові довідки про розмір грошового забезпечення позивача №ХЛ64793 станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.
В той же час, у поданій заяві про встановлення судового контролю позивач вказує на те, що у згадуваних вище довідках додаткові види грошового забезпечення визначено не із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік (2021, 2022 та 2023), а із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2018 рік, що, на її думку, не підтверджує повне виконання судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що судовим рішенням від 13.09.2023 судом визначено лише порядок обчислення розміру основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання), які визначаються із застосуванням розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
В даному випадку резолютивна частина судового рішення від 13.09.2023 року у справі №120/4232/23 не містила вказівки на те, з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідачу належало обчислити розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії позивача.
Апеляційний суд нагоошує, що предметом спору у цій справі було питання лише обрахунку розмірів основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання), які визначаються із застосуванням розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зазначеним вище судовим рішенням не зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою позивача станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тому є підстави стверджувати, що між позивачем та відповідачем наразі виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду цієї справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин тощо.
Також в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі наводити висновки, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вправі ухвалою, постановленою в порядку статті 383 КАС України, фактично вирішувати спір та ухвалювати нове судове рішення про зобов'язання відповідача обчислити розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як про те фактично просить позивач, оскільки вирішення такого питання потребує встановлення нових обставин; надання та дослідження нових доказів; витребування додаткових доказів; а також подання всіма учасниками справи заяв по суті щодо цих правовідносин та застосування норм права, якими урегульовані саме такі правовідносини.
Таким чином, враховуючи, що питання щодо визначення розміру додаткових видів грошового забезпечення та премії, на які посилається позивач у заяві і які, на її думку, визначені відповідачем неправомірно, не досліджувалося судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи, тому такі обставини не можуть досліджуватися судом і при розгляді заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, з наданням їх правової оцінки.
Апеляційний суд зауважує, що у разі незгоди позивача з рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень, які пов'язані із визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у нових довідках про розмір її грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, вона не позбавлена можливості звернутися до суду із новою позовною заявою про оскарження цих рішень чи дій в загальному порядку.
В той же час, встановлення ж судового контролю у той спосіб, про яких просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі.
Отже, враховуючи, що спірному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 підготував та надав до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, як про те зазначалось в резолютивній частині рішення суду від 13.09.2023 у справі № 120/4232/23, тому суд вважає, що в цій частині судове рішення виконано відповідачем у той спосіб, який визначено цим рішенням.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду у справі №120/4232/23.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду у справі №120/4232/23, відсутні й підстави для внесення окремої ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст.316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.