Справа № 120/1341/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
14 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат за лютий та березень 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 2668,00 грн. за лютий 2023 року та 12010, 30 грн. за березень 2023 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого за вересень, жовтень, листопад 2022 року та березень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого за вересень, жовтень, листопад 2022 року та березень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а саме 13157,23 грн. за вересень 2022 року, 25465,60 грн. за жовтень 2022 року, 2208,12 грн. за листопад 2022 року та 6694,97 грн. за березень 2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що з 19.09.2022 року призначений на посаду командира взводу КВ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а з 12.10.2022 призначений на посаду командира 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону та виконував свої службові обов'язки по 28.10.2022 року.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування у березні та квітні 2023 року із грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відраховані суми грошового забезпечення, а саме надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби нараховані у березні та квітні 2023 року.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення ОСОБА_1 у вересні, жовтні, листопаді 2022 року та березні 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору у вересні, жовтні, листопаді 2022 року та березні 2023 року.
В решті позовних вимог, - відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26.02.2022 року позивач був мобілізований до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 року.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2022 року №252 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19.09.2022 року № 389 на посаду командира стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.09.2022 року зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, з 24.09.2022 року на котлове забезпечення.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2023 року №77 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації на особливий період, призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.11.2022 року №1569 на посаду командира розвідувального водолазного взводу батальйону плавальних машин військової частини НОМЕР_4 , виключено з 15.03.2023 року зі списків особового складу військової частини, а з 16.03.2023 року з усіх видів забезпечення військової частини.
В наказі, окрім іншого, зазначено виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 480% від посадового окладу, виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 15 березня 2023 року; виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн. пропорційно дням участі: з 10 по 15 березня 2023 року.
Вподальшому, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі № 120/7805/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 31.11.2022 по 31.01.2023 включно, з 15.02.2023 по 15.03.2023 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Ухвалою суду від 22.11.2023 року виправлено описку, допущену в мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 17.11.2023 року, шляхом зазначення вірних періодів за які позивачу не виплачено, проте належить до виплати, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшена до 100000 гривень, а саме: "з 01.12.2022 по 31.01.2023 включно, з 15.02.2023 по 15.03.2023 включно", замість помилково зазначених "з 31.11.2022 по 31.01.2023 включно, з 15.02.2023 по 15.03.2023 включно".
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , табельний номер НОМЕР_6 позивачу нараховано:
- у жовтні 2022 року за вересень 2022 року - 74165,70 грн., з яких 1112,49 грн. утримано оподаткування у вигляді військового збору;
- в листопаді 2022 року за жовтень 2022 року - 97073,01 грн., з яких 1456,10 грн. утримано оподаткування у вигляді військового збору;
- в грудні 2022 року за листопад 2022 року - 140089,38 грн., з яких 2101,34 грн. утримано оподаткування у вигляді військового збору;
- в березні 2023 року за лютий 2023 року - 72254 грн., з яких 1083,81 грн. утримано оподаткування у вигляді військового збору.
- в квітні 2023 року за березень 2023 року - 6051,57 грн., з яких 90,78 грн. утримано оподаткування у вигляді військового збору.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та інших виплат за лютий та березень 2023 року, а також щодо оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого за вересень, жовтень, листопад 2022 року та березень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, позивач звернувся до суду із цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки жодних наказів про відрахування неправильно обчисленої суми грошового забезпечення матеріали справи не містять, то суд вважає такі дії відповідача протиправними, що суперечить фундаментальним принципам діяльності суб'єктів владних повноважень, а також визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям законності їх рішень, дій чи бездіяльності.
Позивачем доведено участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у спірний період за вересень, жовтень, листопад 2022 року та березень 2023 року включно. Таким чином позивач має право на компенсацію сум військового збору за цей період.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт вказує, що із моменту зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , не маючи особової картки, останньому було затверджено вислугу років для виплати надбавки за вислугу років на підставі грошового атестату військовослужбовця від 1 до 5 років(більше року).
Надалі, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 №30 "Про затвердження вислуги років військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ", старшому лейтенанту ОСОБА_1 було затверджено вислугу років для виплати надбавки за вислугу років станом на 01 січня 2023 року у наступному вигляді - календарна: 00 р. 03 м. 08 д.; загальна: 00 р. 03 м. 08 д.
Як наслідок, у зв'язку із вищезазначеним, після 01.01.2023 відбувся перерахунок всіх складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , що знайшло своє відображення в картці особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік (відбулося зменшення виплат), а саме в спірних періодах, про які зазначає Позивач.
Також апелянт зазначає, що грошове забезпечення позивача було правомірно оподатковане військовим збором, так як зазначені спірні періоди не можуть підпадати під звільнення від утримання військового збору, оскільки зміни, внесені Постановою КМУ №244 відбулися лише 17.03.2023року.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011) (в редакції на день звільнення відповідача зі служби).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 ст. 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Надбавка за вислугу років, передбачена Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260.
Згідно п.1 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Відповідно до п.2 розділу IV Порядку № 260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з п.6 розділу IV Порядку № 260 для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Судом встановлено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 року №30 старшому лейтенанту ОСОБА_1 затверджено вислугу років для виплати надбавки за вислугу років станом на 01.01.2023 року у наступному вигляді - календарна: 00 роки 03 місяців 08 днів; пільгова 00 років 00 місяців 00 днів; загальна 00 років 03 місяців 08 днів.
При цьому, суд зазначає, що відповідний наказ є чинним та позивачем не оскаржено.
Оцінюючи наявну картку особового рахунку по виплаті позивачу грошового забезпечення у період з січня по квітень 2023 року, судом встановлено, що з січня по лютий 2023 року позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 1160 грн., а в березні та квітні 2023 року з грошового забезпечення відраховано надбавку за вислугу років 4949,33 грн. та надбавку за особливі умови проходження служби 2576,57 грн.
Колегія суддів критично оцінює вказані вище доводи апелянта щодо правомірності своїх дій щодо відрахування сум, виплачених за період з січня по квітень 2023 року, з огляду на наступне.
Так, статтею 127 КЗпП України (у редакції, чинні на час виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення) встановлено обмеження відрахувань із заробітної плати, відповідно до частини 1 якої відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно частини 2 статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відповідно до статті 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Відповідно до пункту 2 зазначеної Інструкції №558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавці, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 6 Інструкції № 558 установлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України, у редакції, чинні на час виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення).
Так, згідно частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини 2 статті 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 року у справі № 180/1735/16-ц зробив висновок про те, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13 визначено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року, справа №520/21140/18 (провадження № 61-7092св20) сформовано такий висновок щодо застосування права:
"До лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні".
Як вже зазначено судом, згідно картки особового рахунку по виплаті позивачу грошового забезпечення, з січня по лютий 2023 року позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 1160 грн., а в березні та квітні 2023 року з грошового забезпечення відраховано надбавку за вислугу років 4949,33 грн. та надбавку за особливі умови проходження служби 2576,57 грн.
Суд вважає, що неврахування відповідачем певних обставин, наказів тощо при нарахуванні грошового забезпечення позивачу, не свідчить про наявність розрахункової (лічильної помилки), а свідчить лише про неналежне виконання обов'язків посадовими особами відповідача.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність лічильної (рахункової) помилки роботодавця, уможливлює згідно з частинами першою, другою статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють. Однак, наведене можливо виключно за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо відрахування із грошового забезпечення позивача надбавки за вислугу років та за особливі умови проходження служби, суд зазначає, що жодних наказів про відрахування неправильно обчисленої суми грошового забезпечення матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд вважає такі дії відповідача протиправними, що суперечить фундаментальним принципам діяльності суб'єктів владних повноважень, а також визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям законності їх рішень, дій чи бездіяльності.
З огляду на вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу відраховані суми грошового забезпечення, а саме надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби нараховані у березні та квітні 2023 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо утримання військового збору з грошового забезпечення позивача, колегія суддів зазначає.
Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України.
Згідно з пунктом 16-1 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України. Згідно з п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 ПК України, що передбачені п.п.164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Ставка військового збору становить 1.5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10розділу XX "Перехідні положення" ПК України).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (п.п.165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПК України).
Абзацом першим п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділу IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п.170.13-1 ст. 170 ПК України.
Згідно з абзацом другим п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі - РФ) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (далі - ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.
Відповідно до абзацу третього п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).
У постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №650 від 22.08.2018) вказано наступне:
"Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:
в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків."
З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що до введення в Україні режиму військового стану, чинним законодавством були передбачені пільги з оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, які розповсюджувалися на осіб, які беруть безпосередню участь: 1) в антитерористичній операції; 2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС). На підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, законодавством визначався відповідний перелік документів для підтвердження такого статусу.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану" в Україні, в Україні введено і діє воєнний стан.
Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" (далі Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".
У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).
Пунктом 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.
За змістом статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Суд звертає увагу, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.
Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою №244 від 17.03.2023, згідно з якою до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 №1161 Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором внесені зміни, а саме:
Назву постанови викласти в такій редакції:
1. Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.
2. У постановляючій частині:
1) після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту:
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.
У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;
2) абзац шостий після слів операції Об'єднаних сил (ООС) доповнити словами, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Отже, тільки із прийняттям постанови КМУ №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Наведені положення Постанови КМУ №244 від 17.03.2023 не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття вказаного нормативно-правового акту.
Таким чином, суд констатує, що Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.
Відтак, у спірному періоді з 09.07.2022 по 17.03.2023 діяли тільки норми Закону №2308-ІХ.
Зважаючи, що у спірному періоді був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін внесених у Податковий кодекс України Законом №2308-ІХ, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.
Законом №2308-ІХ встановлено, що від оподаткування військовим збором під час дії військового стану звільняється грошове забезпечення осіб, на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022), під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.
За відсутності нормативно-правового акту, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, суд вважає застосовним у спірних правовідносинах роз'яснення, наведені в Окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29.
Факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації за вересень, жовтень, листопад 2022 року та березень 2023 року встановлений у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 120/7805/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 120/7805/23 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000 гривень, за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та часу перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня, а саме за період з 01.12.2022 по 31.01.2023 включно, з 15.02.2023 по 08.03.2023 включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 01.12.2022 по 31.01.2023 включно, з 15.02.2023 по 08.03.2023 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Таким чином, позивачем доведено участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у спірний період за вересень, жовтень, листопад 2022 року та березень 2023 року включно.
Зважаючи на встановлені факти, то на думку суду, позивач має право на компенсацію сум військового збору за цей період.
Водночас суд відхиляє доводи відповідача про те, що додаткова винагорода носить тимчасовий характер та не може входити до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
За змістом пункту 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави для висновку, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі № 560/1216/23 та постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.