Справа № 320/1657/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
14 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 станом на день звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустку, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 за період з 27 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року, з 02 липня 2020 року по 27 червня 2021 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, які передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 за період з 27 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року, з 02 липня 2020 року по 27 червня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період часу з липня 2020 року по грудень 2020 року та з лютого 2021 року по червень 2021 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на періоди карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період часу з липня 2020 року по грудень 2020 року та з лютого 2021 року по червень 2021 року, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремий категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року позов задоволено повністю:
- взнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 станом на день звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустку, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" за період з 27 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року, з 02 липня 2020 року по 27 червня 2021 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, які передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" за період з 27 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року, з 02 липня 2020 року по 27 червня 2021 року;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період часу з липня 2020 року по грудень 2020 року та з лютого 2021 року по червень 2021 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на періоди карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни";
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період часу з липня 2020 року по грудень 2020 року та з лютого 2021 року по червень 2021 року, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремий категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт звернув увагу суду на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період" від 04 липня 2014 року №1589-VII внесено зміни до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими на час особливого періоду припинено надання інших видів відпусток, крім передбачених ч.ч. 1, 6, 12 зазначеної статті, крім того законодавцем не визначено механізму компенсації не отриманих відпусток для військовослужбовців.
Додатково зазначив про те, що позивачу в лютому 2021 року виплачено додаткову доплату пропорційно відпрацьованому часу у розмірі 327,53 грн, що не враховано судом першої інстанції.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з копією витягу із послужного списку ОСОБА_1 з серпня 2010 року по червень 2021 року проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема:
- з 06 серпня 2010 року по 27 червня 2014 року навчання у вищому військовому навчальному закладі Державної прикордонної служби України;
- з 27 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року оперуповноважений оперативно- розшукового відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІІІ категорії (тип Б) військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- з 28 лютого 2015 року по 28 травня 2015 року офіцер-викладач відділення правової підготовки циклу підготовки прикордонних дисциплін та правової підготовки Військової частини НОМЕР_3 ДПСУ;
- з 28 травня 2015 року по 10 квітня 2017 року офіцер-викладач відділення адміністративного провадження циклу охорони та захисту державного кордону Військової частини НОМЕР_3 ДПСУ;
- з 10 квітня 2017 року по 12 грудня 2017 року старший офіцер-викладач відділення адміністративного провадження циклу охорони та захисту державного кордону Військової частини НОМЕР_3 ДПСУ;
- з 12 грудня 2017 року по 13 листопада 2018 року старший офіцер відділу організації повсякденної діяльності Військової частини НОМЕР_3 ;
- з 13 листопада 2018 року по 27 листопада 2018 року у розпорядженні начальника Військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- з 27 листопада 2018 року по 19 квітня 2019 року начальник групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) відділення прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) Військової частини НОМЕР_4 (1 категорії) ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- з 19 квітня 2019 року по 17 травня 2019 року у розпорядженні начальника Окремого контрольно-пропускного пункту (далі - ОКПП) "Київ" Державної прикордонної служби України;
- з 17 травня 2019 року по 02 липня 2020 року начальник групи контролю другої лінії транспортних засобів відділення контролю другої лінії відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " І категорії (тип А) ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ДПСУ;
- з 02 липня 2020 року по 03 лютого 2021 року заступник начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_8" ІІ категорії (тип А) ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ДПСУ;
- з 03 лютого 2021 року по 27 червня 2021 року начальник відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІІ категорії (ти А) ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ДПСУ;
- 27 червня 2021 року звільнений з військової служби у запас за пп. "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Наказ начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 " від 26 травня 2021 року №198-ос.
ІНФОРМАЦІЯ_6 " (Військова частина НОМЕР_1 ) листом від 20 грудня 2021 року №11/7321-21 на запит представника позивача повідомлено про відсутність підстав щодо виплати грошової компенсації за додаткові відпустки (2014-2021 роки), які передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702. Щодо доплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 зазначив, що доплата проводиться відповідно до затвердженого плану асигнувань загального бюджету Військової частин НОМЕР_1 на 2021 рік.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 та доплати визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, позивач звернувся до суду позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Також зазначив про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової доплати ОСОБА_1 за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року по 30 червня 2021 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок надання військовослужбовцям відпусток визначений ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 затверджено, зокрема, переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку. До таких посад віднесено, зокрема, посади оперуповноваженого (п. 59), заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби (п. 2), начальника відділення інспекторів прикордонної служби (п. 1).
Відповідно до п. 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 (далі - Порядок №702) щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Абзацом 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Приписами ч. 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з ч. 18 ст. 10-1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Водночас, приписами ч. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється.
Стаття 1 Закону України "Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, в Україні оголошено часткову мобілізацію, після якої, Президент України своїми указами оголошував часткову мобілізацію (чергові хвилі мобілізації).
Отже, особливий період закінчується не з моменту демобілізації (часткової демобілізації) осіб, призваних на військову службу, а лише з моменту закінчення воєнного часу і частково відбудовного періоду після закінчення воєнних дій, а закінчення періодів мобілізацій не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.
Згідно п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260) звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, вказані вище обставини не звільняють відповідача від обов'язку виплатити відповідну грошову компенсацію з урахуванням того, що законодавством припинено надання зазначеного виду відпустки в певний період, однак не припинено відповідних виплат грошової компенсації у разі її невикористання.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски, передбаченої Порядком №702. Однак, Законом не встановлено можливості припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у періоди, передбачені п. 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується, ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій справі №620/4218/18. Крім того, такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.006595.
Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період часу з липня 2020 року по грудень 2020 року та з лютого 2021 року по червень 2021 року, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Згідно з п. п. 2-5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок № 485).
Відповідно до п. 1 Порядку № 485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з п. 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 п. 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання п. 4 Постанови № 375 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 24 червня 2020 року № 594-ОС "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким установлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни військовослужбовцям, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, медичним та іншими працівниками, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювань серед людей на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, додаткову доплату у граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати), пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати: 1) військовослужбовцям, які займають штатні посади в органах Державної прикордонної служби України; 2) працівникам, які займають штатні посади в закладах охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (пункт 2); персональний перелік військовослужбовців та працівників, яким провадиться додаткова доплата, визначати начальнику (командиру) органу Державної прикордонної служби України (пункт 3); нарахування додаткової доплати провадити у відсотковому відношенні до грошового забезпечення (заробітної плати) з розрахунку всіх складових, у тому числі й премії, за винятком виплат, що носять разовий характер (пункт 4); розмір додаткової доплати визначати згідно поіменного рапорту керівника підрозділу (пункт 5).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є військовослужбовцем або працівником; 2) особа забезпечує правопорядок і безпеку громадян, виконуючи обов'язки в органах Державної прикордонної служби України на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у період карантину проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_6 " на посадах: з 02 липня 2020 року по 03 лютого 2021 року заступник начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Київ-пасажирський" ІІ категорії (тип А) ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 03 лютого 2021 року по 27 червня 2021 року начальник відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІІ категорії (ти А) ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ДПСУ.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірний період позивач проходив службу за наявності всіх умов, що дають право на встановлення додаткової доплати, передбаченої Постановою №375, а тому відповідач мав встановити та виплачувати позивачу в цей період додаткову доплату пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах.
Відповідно до архівних відомостей щодо нарахованих та виплачених складових грошового забезпечення з січня 2020 року по грудень 2021 року ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено доплату до грошового забезпечення, передбачену Постановою №375, у період з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з архівною відомістю №1 за період з січня 2021 року по грудень 2021 року ОСОБА_1 нарахована доплата до грошового забезпечення, передбачена Постановою №375 в розмірі 327,53 грн, яка виплачена останньому в грудні 2021 року, а тому висновки суду першої інстанції щодо протиправності бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової доплати ОСОБА_1 за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до Постанови №375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за лютий 2021 року є помилковими.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що не стали підставою для невірного вирішення справи у цілому. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - змінити у мотивувальній та резолютивній частинах.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 264, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - змінити у мотивувальній частині та викласти абзац четвертий та п'ятий його резолютивної частини наступним чином:
"Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з липня 2020 року по грудень 2020 року та з березня 2021 року по червень 2021 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на періоди карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період з липня 2020 року по грудень 2020 року та з березня 2021 року по червень 2021 року, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремий категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку