Справа № 320/19359/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
13 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича, в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича від 19 квітня 2024 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року на першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2;
- скасувати рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича від 19 квітня 2024 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року;
- зобов'язати члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича відкрити дисциплінарне провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року на першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року позовну заяву повернуто.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав (справа №320/19357/24) і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду, позов підлягає поверненню на підставі п.5 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідачі у справі №320/19359/24 та у справі №320/19357/24 є різними, що виключає можливість застосування приписів п.5 ч.4 ст.169 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити без змін оскаржувану ухвалу, а апеляційну скаргу без задоволення.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, а викладені у апеляційній скарзі мотиви апелянта є прийнятні з огляду на наступне.
Згідно пункту 5 частин четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що правовою підставою для повернення позовної заяви в порядку пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: 1) позивач подав до того ж суду аналогічний позов; 2) позовні вимоги в такому позову заявлені до того ж самого відповідача; 3) предмет обох позовних заяв є тотожним; 4) підстави позовів однакові; 5) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Під час вирішення питання про відкриття провадження по даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», 02.05.2024 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому просив суд визнати протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича від 19 квітня 2024 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року на першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2; скасувати рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича від 19 квітня 2024 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року; зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів відкрити дисциплінарне провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року на першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2.
Вказаній адміністративній справі був присвоєний номер 320/19357/24.
При цьому, станом на момент вирішення питання про відкриття провадження, у вказаній справі за №320/19357/24 не постановлена ще ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Проте колегія суддів зазначає, що у справі № 320/19359/24 та у справі №320/19357/24 різні відповідачі, а саме у даній справі відповідач - член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзьков Олександр Володимирович , а у справі №320/19357/24 - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.
Також колегія суддів зазначає, що різними частково є й вимоги позивача, а саме у даній справі позивач зокрема просить зобов'язати члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича відкрити дисциплінарне провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року на першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2, натомість у справі № 320/19357/24 позивач просить зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів відкрити дисциплінарне провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 квітня 2024 року на першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Eckolano v. Spain) та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, Суд визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином позиція Європейського Суду з прав людини свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутня достатня та необхідна сукупність правових підстав, прямо передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 169 КАС України, для повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юзькова Олександра Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 320, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких