Справа № 560/12676/24
іменем України
14 січня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 29.08.2024 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить:
"- визнати звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконним та скасувати накази Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 190/ЦЗ-К від 23.05.2024 та 368/ЦЗ-К від 29.07.2024 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, у зв'язку із скороченням чисельності та штату державних службовців, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу" та "Проведення розрахунку при звільненні";
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рівнозначну посаду державної служби в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці з 29.07.2024 року;
- стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.07.2024 у зв'язку з незаконним звільненням з роботи;
- стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці моральну шкоду, завдану незаконним звільненням з роботи в сумі 200 тисяч гривень".
Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов'язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці разом із відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином завірені копії:
- довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за останні два повністю відпрацьовані місяці із зазначенням кількості відпрацьованих днів та складових заробітної плати;
- наказу Міжрегіонального управління від 18.04.2024 №112/Ц3-К «Про скорочення штату та чисельності державних службовців і працівників у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці»; - штатного розпису Міжрегіонального управління на 2024 рік, затвердженого Головою Державної служби України з питань праці;
- переліку посад державної служби категорії «В» та посад, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу» у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці (вакантні та тимчасово вакантні) станом на 22.04.2024.
Від Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 11.09.2024 до суду надійшли відзив на позовну заяву та заява про залишення позову без розгляду.
Від позивача 16.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у справі.
Від відповідача 24.09.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Згідно із позовною заявою, відповіддю на відзив, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, тим, що відповідачем не дотримано частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" щодо виконання обов'язку одночасно з попередженням про звільнення запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Також посилається на те, що при звільненні відповідачем не враховане переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене законодавством України про працю.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь позивача на відзив, Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити з огляду на таке.
Відповідач вказує, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені без конкурсного відбору не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування. А тому, переведення та вивчення переважних прав/пропонування посад позивачу, який призначений на посаду без конкурсу, не могло бути реалізовано, у зв'язку з дією на території України правового режиму воєнного стану.
Також відповідач посилається на роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби (далі - НАДС) щодо неможливості пропонування вакантних посад та наступного переведення державного службовця, призначеного на посаду без конкурсу та інформацію на офіційному веб-сайті НАДС у розділі «Відповіді на запитання, що надходили від служб управління персоналом щодо призначення осіб на посади державної служби під час воєнного стану».
Окрім того, відповідач вказує на правові позиції судів апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду у постановах від 23.07.2024 по справі № 640/22081/22 та від 14.08.2024 по справі № 640/22079/22, Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 10.06.2024 по справі №440/12540/23.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Згідно із наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 30.11.2022 № 121-К «Про призначення ОСОБА_2 », відповідно до абзацу першого частини п'ятої та абзацу другого частини сьомої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу, постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 «Питання оплати прані працівників державних органів», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 №229, постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями», ОСОБА_1 з 01 грудня 2023 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцяти місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до письмового попередження від 22.04.2024 № ЦЗ/3.1/567-ЦА-24, Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці попередило позивача про наступне звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1410 «Деякі питання скорочення чисельності працівників органів виконавчої влади», наказу Державної служби України з питань праці від 28.02.2024 № 32 «Про затвердження чисельності працівників міжрегіональних територіальних органів Державної служби України з питань праці», структури Міжрегіонального управління, затвердженої Головою Державної служби України з питань праці І. Дегнерою та погодженої листом Міністерства економіки України від 23.02.2024 № 4708-05/14359-03, штатного розпису Міжрегіонального управління на 2024 рік, затвердженого Головою Державної служби України з питань праці І. Дегнерою 17.04.2024, наказу Міжрегіонального управління від 18.04.2024 № 112/ЦЗ-К «Про скорочення штату та чисельності державних службовців і працівників Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці».
Із вказаним попередженням ОСОБА_1 ознайомлений 22.04.2024 року, про що свідчить відмітка про ознайомлення та підпис позивача.
Наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 179/ЦЗ-К від 20.05.2024 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1410 «Деякі питання скорочення чисельності працівників органів виконавчої влади», наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.04.2024 №112/Ц3-К «Про скорочення штату та чисельності державних службовців і працівників Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці», звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу господарського забезпечення 23.05.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (п. 1 наказу).
Підставою прийняття наказу № 179/ЦЗ-К від 20.05.2024 року зазначено попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 22.04.2024 року.
Наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 190/ЦЗ-К від 23.05.2024 року, відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 87 Закону України і від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1410 «Деякі питання скорочення чисельності працівників органів виконавчої влади», наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.04.2024 №112/Ц3-К «Про скорочення штату та чисельності державних службовців і працівників Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці», а також у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю державного службовця в день звільнення, скасовано наказ Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.05.2024 № 179/ЦЗ-К «Про звільнення ОСОБА_2 »; звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу господарського забезпечення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»; датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
Підставою прийняття оскаржуваного наказу № 190/ЦЗ-К від 23.05.2024 року зазначено попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 22.04.2024 року, листок непрацездатності ОСОБА_2 №123647442023121035-1.
Наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 368/ЦЗ-К від 29.07.2024 року, відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами), статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», враховуючи наказ Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з, питань праці від 23.05.2024 № 190/ЦЗ-К «Про звільнення ОСОБА_2 », наказано вважати 29.07.2024 датою звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»; наказано Відділу бухгалтерського обліку та господарського забезпечення ( ОСОБА_3 ) провести остаточний розрахунок за відпрацьований час із ОСОБА_4 протягом семи днів з дня звільнення, відповідно до частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу»: ВИПЛАТИТИ ОСОБА_5 : грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01.12.2023 по 29.07.2024 (з яких: 3 календарних дні за період роботи з 01.12.2023 по 31.12.2023, 17 календарних днів за період роботи з 01.01.2024 по 29.07.2024); вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, передбачену пунктом 4 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Підставою прийняття оскаржуваного наказу № 368/ЦЗ-К від 29.07.2024 року зазначено попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 22.04.2024 року, листки непрацездатності №12364744-2023121035-1, №12364744-2023232647-1, №12364744-2023295240-1, №12515863-2023406768-1, №12515863-2023567204-1, №12515863-2023689107- 1, №12763117-2023865200-1, №12763117-2024203078-1, №12763117-2024344061-1.
Позивач з 20.05.2024 по 31.05.2024 року, у зв'язку із захворюванням, перебував в амбулаторно-поліклінічному закладі.
З інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я, наявних у матеріалах справи, вбачається, що 20.05.2024 - 31.05.2024 року, 03.06.2024-10.06.2024 року, 10.06.2024 - 17.06.2024 року, 17.06.2024 - 24.06.2024 року, 25.06.2024 - 12.07.2024 року, 12.07.2024 - 19.07.2024 року, 19.07.2024 - 26.07.2024 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Водночас, частиною другою статті 64 Основного Закону України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із п. 4 ч.1 ст. 83 Закону України № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону України № 889-VIII, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду..
За ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною 6 вказаної статті встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України №889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
За ініціативою суб'єкта призначення відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
У зв'язку із військовою агресією рф на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Режим воєнного стану регламентовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 389-VIII, правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих ії місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Згідно із ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII, у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вказаний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Надаючи оцінку аргументам сторін щодо дотримання або недотримання Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці положень законодавства України при звільненні ОСОБА_1 , суд виходить із таких міркувань.
Суд акцентує увагу на тому, що Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
При цьому, норма абз. 2 ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII містить імперативну заборону на переведення працівників, призначених без конкурсного відбору, на інші посади державної служби у період дії правового режиму воєнного стану.
Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 389-VIII, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, суд дійшов до висновку, що частина третя статті 87 Закону України "Про державну службу", яка визначає послідовність дій роботодавця у разі переведення працівника та вивчення його переважних прав, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки суперечить положенням Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Більш того, суд виходить з того, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає, серед іншого, особливості проходження державної служби у період дії воєнного стану, введено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України.
Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
З огляду на викладене вище, суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідачем протиправно не було запропоновано йому іншої рівнозначної посади державної служби або нижчу посаду державної служби, чи посади на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу» у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці (вакантні та тимчасово вакантні).
Оскільки ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у період дії воєнного стану без проведення конкурсного відбору, переведення його на іншу посаду не могло бути реалізовано, у зв'язку з викладеним вище.
Водночас, суд зазначає, що наказ про призначення від 30.11.2022 № 121-к містив посилання на норми Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 22.04.2024 № ЦЗ/3.1/567-ЦА-24 містило відомості про неможливість переведення на інші посади державної служби у період дії воєнного стану.
Вказане дозволяє суду ствержувати, що позивач станом на момент призначення його на посаду, був обізнаний з особивостями проходження державної служби особами, які призначені на посаду без конкурсного відбору під час дії правового режиму воєнного стану.
При цьому, суд повторно зазначає, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності Законом України «Про правовий режим воєнного стану», діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Водночас, суд ще раз звертає увагу на чітку нормативну врегульованість дій роботодавця у період дії воєнного стану під час застосування п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.
На переконання суду, таке запроваджене законодавче регулювання спірних правовідносин на період дії правового режиму воєнного стану не зумовлює порушення трудових прав осіб, прийнятих на державну службу за особливими правилами, оскільки у спірному випадку спрощеній процедурі призначення на посаду державної служби кореспондує обмежене коло гарантій особі при звільненні з неї.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність у діях відповідача порушень вимог законодавства при звільненні позивача та правомірність спірних наказів.
Посилання відповідача на правові позиції судів апеляційної інстанцій, а також на роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби суд до уваги не приймає, оскільки вони не є обов'язковими до врахування з огляду на положення статті 7 КАС України.
Отже, з огляду на усе викладене вище, суд не вбачає протиправності звільнення ОСОБА_1 та спірних наказів та наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на рівнозначній посаді державної служби в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці з 29.07.2024 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.07.2024 у зв'язку з незаконним звільненням з роботи; стягнення з моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи, то вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконним та скасування наказів Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 190/ЦЗ-К від 23.05.2024 та 368/ЦЗ-К від 29.07.2024, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, у яких Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно із ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За таких обставин і правових підстав, за результатами розгляду справи, суд дійшов до висновку про необхідність у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18А, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10008 , код ЄДРПОУ - 44791105)
Головуючий суддя Є.В. Печений