Справа № 500/6480/24
14 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024, та не проведення у зв'язку з цим перерахунку та виплати пенсії (на +9%, тобто в розмірі 62% грошового забезпечення);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області врахувати до вислуги років ОСОБА_1 для проведення перерахунку пенсії період проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024 (на +9%, тобто в розмірі 62% грошового забезпечення);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024, починаючи з 15.08.2024 (на +9%, тобто в розмірі 62% грошового забезпечення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років в розмірі 53% грошового забезпечення, яка призначена йому відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. З 25.02.2022 по 14.08.2024 проходив військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у військові частині НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони сил територіальної оборони України у Тернопільській області у складі Регіонального управління " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил ТрО на посаді командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у званні сержант. Після звільнення із військової служби позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області із заявою про зарахування періоду проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме з 26.02.2022 по 14.08.2024 до загальної вислуги років та здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням зазначеного періоду. Однак позивачу відмовлено у задоволенні такої заяви та рекомендовано звернутися до уповноваженого органу силового міністерства за останнім місцем проходження служби щодо підготовки і подання документів для призначення пенсії і складання розрахунку вислуги років, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 53% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням від 11.05.2010 Серія НОМЕР_3 (арк. справи 10).
Позивача наказом (витяг) Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 20.04.2010 № 101/ос звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "Ж" (арк. справи 30).
Відповідно до розрахунку вислуги років від 27.04.2010 вислуга років станом на 20.04.2010 для призначення пенсії складає: у календарному обчисленні - 17 років 04 місяці 18 днів; у пільговому обчисленні - 21 рік 06 місяців 19 днів (арк. справи 27 - 29).
25.02.2022 позивача знято з військового обліку військовозобов'язаних згідно з відомостями військового квитка від 25.11.1987 № НОМЕР_4 (арк. справи 25-26).
У період з 25.02.2022 по 14.08.2024 позивач проходив військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у військові частині НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони сил територіальної оборони України у Тернопільській області у складі Регіонального управління " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил ТрО на посаді командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у званні сержант.
Наказом (витяг) командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2024 № 227 ОСОБА_1 командира третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу другої стрілецької роти, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 10.08.2024 № 80-рс у запас за підпунктом "б" (зо станом здоров'я) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ( арк. справи 23 -24).
Позивач 10.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області із заявою про зарахування періоду проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме з 26.02.2022 по 14.08.2024 до загальної вислуги років та здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням зазначеного періоду (арк. справи 11 - 12).
Листом від 23.09.2024 № 7532-7446/М-02/8-1900/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача, що питання щодо підготовки і подання документів для призначення пенсії, в тому складі і складання розрахунку вислуги років належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств та рекомендовано звернутися до уповноваженого органу силового міністерства за останнім місцем проходження служби щодо підготовки і подання документів для призначення пенсії і складання розрахунку вислуги років (арк. справи 13 - 14).
Крім того, у матеріалах справи знаходиться заява позивача від 05.09.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони України у /Тернопільській області у складі регіонального управління " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил ТрО у якій позивач просив забезпечити організацію підготовки необхідних для зарахування окремого періоду служби документів (оригінали, або належним чином завірені копії), в тому числі обчислення вислуги років для призначення/перерахунку пенсії, зокрема:
- витягу з наказу командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) від 10 серпня 2024 року № 80-РС;
- розрахунку вислуги років на пенсію командира 3 стрілецького від ділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 ;
- довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для призначення пенсії;
- довідки начальника відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 про наявність вислуги років командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 .
Зазначені документи позивач просив направити на його адресу проживання у встановленний чинним законодавством термін (арк. справи 15 - 16).
Листом від 10.10.2024 № 1496/9/2117 військова частина НОМЕР_1 надіслала позивачу документи щодо проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме:
- повідомлення про прийняття кадрового рішення;
- розрахунок вислуги років;
- довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є дії відповідача щодо не зарахування до вислуги років позивачу періоду проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період з 25.02.2022 по 14.08.2024, та не проведення у зв'язку з цим перерахунку та виплати пенсії (на +9%, тобто в розмірі 62% грошового забезпечення).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частин першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У свою чергу, відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII.
Водночас спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У відповідності до частини третьої статті 2 Закону № 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
В абзаці одинадцятому статті 1 Закону України "Про оборону України" № 1932-ХІІ від 06.12.1991 визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з абзацом п'ятим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У відповідності до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Отже, за змістом наведених норм, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024 та від 28.10.2024 № 740/2024 неодноразово продовжувався.
Таким чином, виходячи з наведених вище приписів частини третьої статті 2 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсії за вислугу років позивачу у період з лютого 2022 по серпень 2024 не припинялась. З огляду на те, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 25.02.2022 по 14.08.2024, то з 15.08.2024 - позивач набув право на врахування для обчислення пенсії за вислугу років додаткової вислуги років за вказаний період, а тому він правомірно та підставно звернувся із заявою від 10.09.2024 про проведення йому перерахунку та виплати пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період з 25.02.2022 по 14.08.2024, починаючи з 15.08.2024 (на +9%, тобто в розмірі 62% грошового забезпечення).
Таким чином, суд приходить до переконання про безпідставність дій відповідача щодо відмови в зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 періоду проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024 та не проведення у зв'язку з цим перерахунку та виплати пенсії.
При цьому, відповідач відмовляючи позивачу у задоволенні заяви від 10.09.2024 про проведення перерахунку і виплати пенсії вказав, що питання щодо підготовки і подання документів для призначення пенсії, в тому складі і складання розрахунку вислуги років належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств та рекомендовано звернутися до уповноваженого органу силового міністерства за останнім місцем проходження служби щодо підготовки і подання документів для призначення пенсії і складання розрахунку вислуги років.
Так, порядок обчислення пенсії, відповідно до Закону № 2262-XII, визначений його статтею 43, відповідно до якої пенсії особам офіцерського складу обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Даний порядок визначений пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393).
Відповідно до вказаної правової норми пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
З матеріалів справи слідує, що на заяву позивача від 05.09.2024 про підготовку необхідних для зарахування окремого періоду служби документів, військова частина НОМЕР_1 листом від 10.10.2024 № 1496/9/2117 надіслала позивачу зазначені документи.
Таким чином, суд висновує, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, такі документи відповідачу не надавались і відповідно вказані в них відомості, відповідачем не досліджувалась.
Однак, можуть бути досліджена при повторному розгляді заяви позивача від 10.09.2024 про перерахунок пенсії.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024, починаючи з 15.08.2024 (на +9%, тобто в розмірі 62% грошового забезпечення) суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Кікіїа V. Роїапсі), заява № 30210/96, пункт158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.
У даній справі предметом судового контролю були дії відповідача, які обґрунтовані певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про перерахунок пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до вислуги років позивача періоду проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024, не проведення у зв'язку з цим перерахунку та виплати пенсії та зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.09.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки, зарахувавши період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період з 25.02.2022 по 14.08.2024.
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 1 від 30.10.2024.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 періоду проходження військової служби за призовом по мобілізації з 25.02.2022 по 14.08.2024 та не проведення у зв'язку з цим перерахунку та виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 10.09.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки, зарахувавши період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період з 25.02.2022 по 14.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_6 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Юзьків М.І.