Справа № 500/6959/24
14 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі, відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач - 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 054450003413 від 15.10.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме від 21 до 31 року та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2024 року із зарахуванням наявного трудового стажу у період її роботи з 23.04.1980 по 08.07.1991 що складає 11 років 2 місяців 15 днів в Тресті Електроюжмонтаж та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08.10.2024 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком. Вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердила своє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просить врахувати, що трудова книжка позивач містить записи про її роботу з 23.04.1980 по 08.07.1991; в трудовій книжці дійсно не зазначено дату наказу, а тільки рік, проте позивач зауважує, що тягар ведення трудових книжок не повинен покладатися на позивача.
Ухвалою суду від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду відзив на позовну заяву. в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем - 1 правомірно та з додержанням вимог чинного законодавства у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Просить врахувати, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 23.04.1980 по 08.07.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1979, оскільки записи внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: підстава внесення записів прийняття / звільнення не в повному обсязі (тільки рік).
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Судом встановлено, що позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 28.12.2023 №6114-7001945397.
08.10.2024 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №054450003413 від 15.10.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 21 рік. Зокрема, відповідач - 1 вказав, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 23.04.1980 по 08.07.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1979, оскільки записи внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: підстава внесення записів прийняття / звільнення не в повному обсязі (тільки рік).
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII).
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Суд звертає увагу на тому, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
У цій справі позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідачем - 1 не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 23.04.1980 з 08.07.1991, оскільки, на думку відповідача - 1, записи внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: підстава внесення записів прийняття / звільнення не в повному обсязі.
Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач з 23.04.1980 прийнята в Монтажне управління №2 треста "Електромонтаж" на посаду електромонтажника другого розряду", з 08.07.1991 звільнена з роботи за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.
З приводу покликань відповідача-1 про те, що запис про спірний період роботи внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: підстава внесення записів прийняття / звільнення не в повному обсязі (тільки рік), суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності є протиправними.
Разом з тим, на переконання суду спірний період роботи позивача з 23.04.1980 по 08.07.1991 підтверджується належними документами та підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Оскільки відповідачем - 1 формально та без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, суд, керуючись нормами, визначеними частиною другою ст. 2 КАС України, вважає, що спірне рішення відповідача - 1 є протиправним та таким, що підлягає до скасування.
Слід також зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 23.04.1980 по 08.07.1991 у Монтажному управлінні №2 тресту "Електромонтаж".
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Оскільки ухвалою суду від 27.11.2024 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №054450003413 від 15.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.04.1980 по 08.07.1991 у Монтажному управлінні №2 тресту "Електромонтаж".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 січня 2024 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028 код ЄДРПОУ:21084076),
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:14035769
Головуюча суддя Дерех Н.В.