Справа № 420/27611/24
14 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні позивачу, ОСОБА_1 грошового забезпечення із 01 січня 2020 року по 26 травня 2022 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2020 рік) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2021 рік) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік) за період з 01.01.2022 по 26.05.2022 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні позивачу, ОСОБА_1 грошового забезпечення із 27 травня 2022 року по день виключення зі списків особового складу частини в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
6. Зобов'язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування перерахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 грошове забезпечення посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік) за період з 27.05.2022 по день виключення зі списків особового складу частини із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що проходив військову службу у підрозділі підпорядкованому Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2022 №142, позивача виключено зі списків особового складу частини та переведено до Військової частини НОМЕР_3 . В період з 27.05.2022 по 02.11.2022, позивач проходив військову службу у Військову частину НОМЕР_3 . Наказом командувача Повітряних сил Збройних Сил України №383 від 02.11.2022 переведений до військової частини НОМЕР_4 . За наданою командуванням військової частини НОМЕР_3 інформацією, від 01.08.2024 №174/174/29/366/пс, військова частина НОМЕР_3 в спірний період перебувала на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 комендатурі охорони та обслуговування.
Позивач вважає, що за час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2020 по 26.05.2022, та у Військовій частині НОМЕР_3 в період з 27.05.2022 по 02.11.2022 відповідачі невірно проводили розрахунок грошового забезпечення, що полягає у не застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18.
На доведення своїх доводів позивач посилається на те, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови КМУ №103, відповідно до якої підлягав застосування в якості розрахункової величини для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018 - втратив чинність, а відтак не підлягав застосуванню після указаної дати.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема до п.4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 року діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін в якій передбачено, що для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням застосовується саме прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня календарного року.
Представник позивача звертає також увагу, що в порівнянні із прожитковим мінімумом для працездатних осіб встановленим відповідно до ЗУ “Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений відповідно до Законів України Про Державний бюджет України на 2020-2023 роки станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, є більшими. А тому з 29.01.2020 у відповідачів виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовими званнями, а відтак і інших щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020-2022 років на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.
Ухвалою суду від 06.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв?язку і тим, що позов подано з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та звертаючись до суду із цим позовом позивач не надав заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються їх поважність.
Ухвалою суду від 13.01.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо періоду з 19 липня 2022 року по день виключення зі списків особового складу частини (02.11.2022).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 , не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Зокрема, відповідач зазначає, що закон не допускає вибірковість застосування певної частини норми права. Таким чином, суд не може при врегулюванні спірних відносин пунктом 4 Постанови №704 не застосовувати як розрахункову величину мінімальну заробітну плату, що міститься в частині норми, оскільки таке суперечить як правовій природі норми права, так і правовим принципам. В той же час , відповідач звертає увагу суду на Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. На думку відповідача, підстави для висновку, про наявність у відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні.
Незважаючи на прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМУ №103 згідно з яким вносились зміни у п.4 Постанови КМУ №704 в частині встановлення розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018р., відповідні зміни у п.4 Постанови КМ України №704 внесені не були.
Відповідач зазначає, що ні КАС України, ні інші акти законодавства не визначають в якості наслідку визнання нормативно-правового акту протиправним і не чинним автоматичне поновлення дії акту (актів) законодавства, що регулювали відповідні відносини раніше.
Таким чином, відповідач вважає, що розрахунковою величиною у відповідності до Постанови №704, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Також, відповідач зазначає, що військова частина при обчисленні грошового забезпечення діяла відповідно до ст.19 Конституції, керуючись спочатку пунктом 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103 від 21.02.2018, відповідно до якої посадові оклади та оклади за військовим званням визначалися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, а надалі у редакції від 20.05.2023, відповідно до якої розміри окладів розраховуються з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Окрім того відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 було подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.4 ст.123, ч.13-15 ст.171 КАС України, у зв'язку із тим, що позовна заява підписана представником позивача за відсутності підтвердження повноважень та у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Відповідачем - 297 комендатурою охорони та обслуговування також наданий відзив на позовну заяву, у якій відповідач зазначає, що відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, пунктом 4 Постанови №704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50% розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями. При цьому, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року y справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається із послужного списку ОСОБА_1 у період з 08.08.2019 по 24.05.2022 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення, та з 24.05.2022 по 02.11.2022 - у військовій частині НОМЕР_3 на посаді старшого офіцера відділу морально-психологічного забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №142 від 26.05.2022 майора ОСОБА_1 заступника командира 3 підрозділу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 призначеного наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 24.05.2022 №411 на посаду старшого офіцера відділу морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
Позивач через свого представника 17.07.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_5 із заявою у якій, серед іншого просила здійснити перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 26.05.2022 з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом №350/174/308/1367/ос від 31.07.2024 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь у якій зазначила, що оклади за військовим званням та посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пунктом 4 вказаної постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. З огляду на це, ОСОБА_1 нараховувалося та вплачувалося грошове забезпечення (основні та додаткові види) за період з 29.01.2020 по 26.05.2022 згідно чинного законодавства та перерахунку не підлягає.
Також представника позивача 07.08.2024 звернувся до командира НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування (на фінансовому забезпеченні якої перебувала військова частина НОМЕР_3 ) із заявою у якій, серед іншого просила здійснити перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.05.2022 по день виключення зі списків осрбового складу з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідь листом №2709/174/29/2/207 від 12.08.2024 відповідач зазначив, що враховуючи первісну редакцію п.4 Постанови №704 як діючу, то слід врахувати, що нею визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, що складає 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня відповідного року, а отже у випадку коли у календарному році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня є меншим 50% розміру мінімальної заробітної плати, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року як розрахункова величина не застосовується, а має бути застосована розрахункова величина 50% розміру мінімальної заробітної плати. В той же час, згідно з пунктом 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1174-VIII від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Враховуючи це, підстави для задоволення заяви відсутні.
Згідно карти особового рахунку військовослужбовця з 04.09.2019 по 26.05.2022 та довідки про розмір грошового забезпечення за період з 27.05.2022 по 12.11.2022 складові грошового забезпечення позивача, а саме посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення та премії за період служби були нараховані та виплачені виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018.
Також, як вбачається із карти особового рахунку військовослужбовця, позивачу у періоді з 01.01.2020 по 26.05.2022 військовою частиною НОМЕР_1 виплачувалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо розрахунку грошового забезпечення із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ?«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, а саме пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103?«Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.
Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII?«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України?«Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України?«Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України?«Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року уже не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Також, слід зазначити, що питання застосування п.4 Постанови КМ України №704 при вирішення спорів неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22 суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України?«Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України?«Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України?«Про Державний бюджет України на 2022 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, з починаючи з 01.01.2020 протягом 2020 року, та у подальшому з 01.01.2021 протягом 2021, з 01.01.2022 протягом 2022 року, визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
Втім, відповідачами ОСОБА_1 при розрахунках та виплаті протягом спірного періоду з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року включно (із врахуванням ухвали про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог) складових грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018, який становить - 1762,00 грн., що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства.
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідачі, застосовуючи при обчисленні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно, діяли протиправно, не на підставі, не у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідачів провести перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 включно позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а саме у спірних правовідносинах станом на 01.01.2020, 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, вимоги позивача у цій частині слід задовольнити.
Також, суд враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі- Порядок №260) інші види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання.
Відповідно до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п.1,7 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відтак, враховуючи те, що позивачу у період з 29.01.2020 по 26.05.2022 військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалися та виплачувалися грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань, їх розміри підлягають обчисленню, виходячи із розміру окладів, які, в свою чергу, розраховані від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, у вказаній частині позов також підлягає задоволенню.
В той же час, суд зазначає, що із матеріалів справи не вбачається виплати 297 комендатурою охорони та обслуговування грошової допомоги для оздоровлення та матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу у спірний період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_3 , а саме з 26.05.2022 по 18.07.2022 включно, відтак вимоги про їх перерахунок та виплату виходячи із розміру окладів, розрахованих від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений законом на 1 січня відповідного календарного року, не підлягають задоволенню.
Таким чином, в цій частині позову слід відмовити.
Доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання грошового забезпечення, виплаченого йому у період з 29 січня 2020 року по 18.07.2022, розрахованого із застосуванням розрахункової величини для обрахунку основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, не доводять правомірності їх дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 29 січня 2020 року по 18.07.2022 включно, розрахованого із застосуванням в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. та спростовуються викладеним вище.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши спірні обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 26.05.2022 виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань) за період з 01.01.2020 по 26.05.2022, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, та визначивши розміри інших видів грошового забезпечення із розміру встановлених окладів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 26.05.2022 по 18.07.2022 включно виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.
Зобов'язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні основні, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 26.05.2022 по 18.07.2022, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, та визначивши розміри інших видів грошового забезпечення із розміру встановлених окладів, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: 297 Комендатура охорони та обслуговування, ЄДРПОУ 09958153, адреса: бульвар Італійський, 3, м. Одеса, 65052.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА