Справа № 420/761/25
про залишення позовної заяви без руху
13 січня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 24.04.2024 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
2.3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію з 24.04.2024 року ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 16.11.2023 по справі №420/24456/23, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається, зокрема, на те, що 14.07.2021р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 (далі - Постанова №713), якою установлено з 01.07.2021р. особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018р. відповідно до Закону 2262-XII, до розмірів пенсій, визначених відповідно до ст.13, 21 і 36 указаного вище Закону станом на 01.03.2018р. щомісячну доплату у розмірі 2000 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірі пенсій, визначених відповідно до ст.13, 21 і 36 Закону.
Відповідно до указаної постанови, позивачу виплачувалась органом ПФУ щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн. по 24.04.2024.
В подальшому, на виконання судового рішення у справі №420/24456/23 від 16.11.2023 відповідачем 24.04.2024 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, з протиправним (на думку позивача) неврахуванням щомісячної виплати у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови КМ України №713.
Відповідно до п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, чи позов подано у строк, установлений законом та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в даній адміністративній справі, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана із пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.
Строк звернення до суду у спорах з приводу пенсійного забезпечення громадян згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, де указано, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 05.03.2024 у справі №300/5476/22, від 08.05.2024 у справі №400/11403/23, що ухвалені у справах, предметом яких також є правовідносини щодо припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн по Постанові №713 після перерахунку пенсії, висловлював правову позицію відповідно до якої, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У позові зазначено, що перерахунок пенсії, внаслідок якого була припинена виплата щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, був здійснений відповідачем 24.04.2024 на підставі судового рішення у справі №420/24456/23 від 16.11.2023.
Відтак, у наступному місяці, після здійснення відповідного перерахунку, позивачу пенсія була виплачена уже без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, про що позивач міг дізнатися проявивши належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір отриманої пенсії після перерахунку.
Проте, вказаних дій позивач не здійснив. З цим позовом до суду звернувся лише 08.01.2025.
Тобто, даний позов поданий поза межами строку звернення до адміністративного суду.
При цьому до позову було додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій в обґрунтування поважності причин пропуску цього строку зазначено про те, що лише після надання Верховним Судом для юридичної практики правових висновків щодо нарахування та виплати з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою №713, викладених у постанові від 08.11.2022 року по справі №420/2473/22, у позивача виникла об'єктивна можливість звернення до суду з позовом саме з тих підстав, що у Постанові №713 не було зрозуміло визначено право пенсіонера на перерахунок його пенсії. Крім того, в заяві звертається увага на гарантії права на справедливий суд, встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та на практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція).
Окремо, заявник також зауважує, що протягом дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із зокрема позовними заяви, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого Конституцією України, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст.6 Конвенції.
Суд, розглянувши подану заяву вважає, що зазначені в ній причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, адже, перш за все, сам позивач посилається на те, що про підстави для здійснення нарахування та виплати передбаченої Постановою КМУ №713 від 14.01.2021р. дізнався ще з постанови ВС від 08.11.2022.
З приводу посилань позивача на положення ст.6 Конвенції та практику ЄСПЛ, суд вважає за необхідне зазначити, що ст.6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
В той же час, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6. Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Отже, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Зокрема Європейський суду з прав людини, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України», нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Щодо посилань на введення воєнного стану, суд зауважує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах - на цьому наголосив Касаційний адміністративний суд у справі № 320/10756/21 від 13 вересня 2022 року, та у подальшому така правова позиція була неодноразово підтримана Верховним Судом у своїх судових рішеннях.
Так, Верховний Суд з даного питання зазначає, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Між тим, представник позивача у заяві про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом, не наводить таких обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 виклав правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, з якої такий строк був пропущений.
Між тим, викладені у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із цим позовом доводи є необґрунтованими, та не містять жодного мотиву, який би свідчив про поважність причин пропуску позивачем встановленого процесуальним законом строку для звернення до суду з таким позовом.
Усупереч положенням ч.6 ст.161 КАС України матеріали позову та матеріали справи не містять доказів існування поважних причин, котрі б непереборно та нездоланно заважали позивачу вчасно звернутись до суду із вимогою щодо періоду з 24.04.2024 до 08.07.2024.
Враховуючи усе викладене вище, суд вважає за необхідне залишити позов без руху відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України та встановити позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку з 24.04.2024 до 08.07.2024.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА