Справа № 420/30054/24
14 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-
До Одеського окружного адміністративного суду 25 вересня 2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1), в якій позивач просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900722/2 від 23.09.2024 року.
- визнати противоправною та скасувати картку відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002796 від 23.09.2024 року.
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23.09.2024 року ТОВ «ОТОМАН», брокерська компанія, діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» відповідно до договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Львівської митниці у зв'язку із імпортуванням на територію України товару за митною декларацією (далі, - МД) № 24UA209170079111U5 від 23.09.2024 року, а саме: банан свіжий, вагою 21016,8 кг (нетто), країна виробництва - Гватемала.
Після подання декларантом МД, відповідачем на адресу декларанта було направлено повідомлення стосовно надання додаткових документів, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.
У відповідь Декларантом надіслано лист № 23/09-24-1 від 23.09.2024 р., до якого додано такі документи:прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.09.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-59/09-2024 від 23.09.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 18.09.2024 року, копія митної декларації країни відправлення № 24BEE0000061485873 від 20.09.2024 р., та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.
Однак, митним органом вказані пояснення та додаткові документи враховані не були.
23.09.2024 року від відповідача надійшло рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900722/2 від 23.09.2024 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002796 від 23.09.2024року.
Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару збільшено до EUR 18 849,97, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - EUR 13 936,84. Таким чином, Позивачем було доплачено: ПДВ - 45 146,44 грн.
Стосовно виявлених розбіжностей представник позивача зазначає таке.
Щодо ненадання декларантом замовлення покупця до митного оформлення, представник зазначив, що перелік необхідних для надання документів перелічених у ч. 3-4 ст. 53 МКУ не містить такого документу як замовлення, що виключає можливість митного органу вимагати від декларанта його надання.
Щодо моменту переходу права власності на товар, представник зазначив, що правила Інкотермс не регулюють питання переходу права власності на товари, що поставляються. Момент переходу права власності на товари конкретизується в договорі (контракті), що був укладений між покупцем та постачальником, а саме відповідно до п. 4.13 Контракту право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати митного оформлення Товару в країні Покупця, що підтверджується ВМД. Окрім того представником позивача зазначено, що митна вартість не залежить від місця переходу права власності на Товар від Постачальника до Позивача, адже цей перехід не впливає на ціну Товару та вартість транспортування, які в даному випадку є значущими для визначення митної вартості Товару.
Щодо зауважень відповідача до вантажної накладної, позивачем зазначено, що декларантом позивача було подано Відповідачу повний перелік документів, з якого можна достовірно встановити всі складові митної вартості Товару та їх чисельні значення, які піддаються перевірці, в тому числі й таку складову, як транспортні витрати на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України. Для підтвердження вартості транспортних послуг декларантом було надано рахунок від Перевізника № 83 та договір на перевезення, а надання інших документів чітко не передбачено ст. 53 МКУ.
Щодо не включення витрат на оформлення транзитної декларації зазначено, що відповідно до п. 4.15 Контракту податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв'язку з виконанням цього Контракту, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує постачальник. Експортна та транзитна декларації були оформлені в країні Постачальника. Калькуляція є документом, який складається Постачальником, та Позивач не має впливу на його зміст. Також представником позивача зазначено, що товар постачався на умовах FCA Meer (Бельгія) та Позивачем не було понесено жодних витрат на оформлення документів, пов'язаних з митним оформлення у країні Постачальника та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого Товару та вартості його транспортування до митного кордону України.
Щодо висновку експерта представником зазначено, що фактично відповідач презюмує наявність обов'язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує, а оскільки до обов'язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження Відповідача з цього питання є безпідставними.
Стосовно вимоги надати додаткові документи, представник зазначає, що відповідачем не було зазначено яких саме не вистачає документів, однак поряд з цим повністю проігноровано надані декларантом документи.
А тому для витребування додаткових документів відповідач повинен був чітко зазначити, які саме розбіжності наявні у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Таким чином, на думку позивача при митному оформленні декларантом було надано всі наявні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Через канцелярію суду 11.10.2024 року (вхід. № ЕС/52479/24) від Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на таке.
Так, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці подано митну декларацію №24UA209170079111U5 від 23.09.2024.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022р., укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія».Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у Замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню;
- для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №98 від 23.09.2024 виставлений на підставі договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документи який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця;
- у графі 15 наданої до митного оформлення СМР №B LD 77155488 від 20.09.2024 наявний штамп перевізника PE DumychRoman. Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE DumychRoman, які передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок- фактура на оплату транспортних послуг №98 від 23.09.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а Заявка на перевезення вантажів №98 від 19.09.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Декларанту була скерована вимога. На вимогу декларантом надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експерта, копію експортної декларації. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано.
Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст. 53 МК України.
Відповідач зазначив, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тому адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» зареєстровано як юридична особа 18.09.2015 року.
Зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ «Дунайська імпортна компанія» є: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.
Так судом встановлено, що 21.03.2022 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (Україна, покупець) та фірмою DASHTRADE B.V. (Нідерланди, постачальник) було укладено контракт на поставку № 22/22.
Відповідно умов контракту, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах, обумовлених контрактом (п.1.1 Контракту).
Поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару (п.1.2 контракту).
Оплата за товар здійснюється покупцем на наступних умовах: 100% передплати АБО 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (п.3.1 Контракту).
Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. (п.3.2 Контракту)
Відповідно до п. 4.3. Контракту умови поставки кожної партії товару вказуються в замовленні і в інвойсі до неї.
Обов'язок та витрати з транспортування товару до порту / місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальна. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п. 4.4. Контракту).
Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою.(п.4.6. Контракту).
Відповідно до п. 4.8. Договору постачальник розглядає замовлення покупця і виставляє інвойс протягом 3 діб з моменту отримання замовлення. Замовлення вважається отриманим постачальником з моменту його відправники покупцем по електронній постачальнику. Виставлений за результатними розгляду замовлення інвойс слугує підтвердженням замовлення і має бути направлений на електронну пошту покупця протягом 5 діб з моменту отримання замовлення від покупця. Інвойс, що містить розбіжності із замовленням покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким товаром інвойс.
За умови прийняття замовлення постачальник зобов'язується відвантажити товар покупцю у строк, зазначений у замовленні. Факт відвантаження товару підтверджується CMR або коносаментом. (п. 4.9. Договору).
Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає (п.7.1 Контракту)
Обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (7.2 Контракту).
Також, судом встановлено, що між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (клієнт) та ТОВ «ОТОМАН» (експедитор), 11.06.2020 року укладено договір № 11/06-20 про надання послуг, за яким даний договір регулює взаємини сторін пов'язані з транспортним експедируванням внутрішніх вантажів клієнта та їх митного оформлення. Транспортне експедирування та митне декларування полягає у наданні експедитором транспортно-експедиторських та брокерських послуг за плату і за рахунок клієнта.
На виконання вищевказаних договорів, у зв'язку з імпортуванням та ввезенням на територію України товару: Банан зелений свіжий, у картонних коробках 1080 штук, на 20 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торгова марка: MAZAI. Виробник: AGROEXPORT BANANERA S.A. Країна виробництва: Гватемала (GT).За ціною 0,7401 дол. США за кг., на умовах поставки FSA Meer до Львівської митниці подано митну декларацію (МД) №24UA209170079111U5 від 23.09.2024 року.
На запит відповідача повідомленням за вих. № 23/09-24-1 від 23.09.2024 року позивачем надано обґрунтовані пояснення щодо запитуваних митницею документів та надано відповідні додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.09.2024 року; лист-калькуляція від 18.09.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію № 20-59/09-2024 від 23.09.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24ВЕЕ0000061485873 від 20.09.2024 року.
Суд встановив, що Львівською митницею 23.09.2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900722/2 2 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002796 від 23.09.2024 року.
Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Суд встановив, та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів № UA209000/2024/900722/2 від 23.09.2024 року а саме:
- поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022р., укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія».Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у Замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню;
- для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №98 від 23.09.2024 виставлений на підставі договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документи який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця;
- у графі 15 наданої до митного оформлення СМР №B LD 77155488 від 20.09.2024 наявний штамп перевізника PE DumychRoman. Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE DumychRoman, які передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок- фактура на оплату транспортних послуг №98 від 23.09.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а Заявка на перевезення вантажів №98 від 19.09.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.
Та окрім того зазначено, що у додатково наданому висновку експерта інформація висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності.Вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.
Суд встановив, що на запит відповідача повідомленням за вих. № 23/09-24-1 від 23.09.2024 року позивачем надано обґрунтовані пояснення щодо запитуваних митницею документів та надано відповідні додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.09.2024 року; лист-калькуляція від 18.09.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію № 20-59/09-2024 від 23.09.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24ВЕЕ0000061485873 від 20.09.2024 року.
Однак ці документи не були враховані відповідачем та прийняті оскаржувані рішення.
Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов такого висновку.
Щодо тверджень митного органу стосовно відсутності замовлення, суд зазначає таке.Відповідно до п. 4.6. Контракту товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою. Пунктом 4.8. Контракту встановлено, що виставлений за результатами розгляду замовлення інвойс слугує підтвердженням замовлення.
Відповідно до матеріалів справи покупцю виставлено інвойс № 224293 від 18.09.2024 року, який є підтвердженням того, що замовлення було прийнято.
Оскільки іншого документального оформлення замовлень Контрактом не передбачено, доводи відповідача про відсутність таких відомостей, відхиляються судом.
Щодо зауважень відповідача до вантажної накладної, суд зазначає, що для підтвердження вартості транспортних послуг декларантом було надано рахунок від Перевізника № 98 на загальну суму: 87210,00 грн, виставлений на підставі Договору на перевезення вантажу №0101-22/ФЛ від 01.01.22. Рахунок № 98 підтверджує витрати, що були понесені Позивачем на доставку Товару до місця його ввозу на митну територію України, а саме, до митного переходу Шегині - Медика, розташованому на польсько-українському кордоні. Також, суд погоджується з думкую позивача, що ст. 53 МКУ не містить чіткого переліку транспортних документів, які б підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, окрім того, суд зазначає, що Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.
Щодо зауважень до оформлення транзитної декларації суд зазначає, що відповідно до п. 4.15 Договору податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв'язку з виконанням цього Договору, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує постачальник. Експортна та транзитна декларації були оформлені в країні Постачальника. Калькуляція є документом, який складається Постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Таким чином, суд доходить висновку, що твердження відповідача є безпідставними, а тому відхиляються судом.
Щодо тверджень відповідача про відсутність документів, які підтверджуюють договірні відносини з перевізником PE DumychRoman та відсутності у Заявці на перевезення вантажів №98 від 19.09.2024 року інформації про третю особу перевізника, суд зазначає, що відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов Договору третьою особою несе перевізник. Таким чином, Перевізник залучив до перевезення на підставі п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року третю особу - PE DumychRoman. Позивач, в свою чергу, не має зобов'язань перед третіми особами, що залучені Перевізником, а має лише зобов'язання перед самим Перевізником.
Щодо додаткових зауважень відповідача до висновку експерта, суд погоджується з думкою представника позивача, що метою висновку експерта є не підтвердження митної вартості Товару, а підтвердження відповідності ціни Товару на умовах постачання FCA Meer (Бельгія). Так, суд зазначає, що до обов'язку експерта при виконанні експертизи не входять необхідність в укладенні договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути взяті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;
Сторони є вільними у укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність банківських реквізитів у відповідних документах не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.
В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2024 року між адвокатом Ситником Олегом Петровичем та ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (клієнт) було укладено договір № 0104-24/ДІК про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати юридичні послуги клієнту на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін. (п.2.1 Договору)
Відповідно до п.1.1.4 Договору, юридичні послуги це дії або їх сукупність, що спрямовані на захист прав та законних інтересів клієнта, які включають в себе: підготовку аналітичних та експертних висновків з питань застосування законодавства, підготовку позовних заяв та інших процесуальних документів з подальшим їх поданням до судів усіх інстанцій та юрисдикцій, а також інші дії, які на думку сторін доречно здійснити з метою захисту прав та законних інтересів клієнта.
Відповідно до п.5.2 Договору, винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прасом, що є невід'ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг.
Винагорода сплачується клієнтом протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акту наданих послуг, якщо інше не встановлено окремими домовленостями між клієнтом та адвокатом, які формалізуються у вигляді додаткових угод до даного договору. (п.5.3 Договору)
У разі обрання сторонами такої умови оплати, як «гонорар успіху», про це укладається додаткова угода. (п. 5.4 Договору)
У разі обрання сторонами такої умови оплати, як «гонорар успіху», сплата винагороди адвокату здійснюється протягом 10 днів після настання відкладальної обставини, зазначеної в п. 5.4.1 цього договору, якщо сторонами не було обумовлено інше в додатковій угоді. (п. 5.4.3. договору).
Згідно з п. 5.4.1 Договору, набрання законної сили рішенням, що ухвалене на користь клієнта, - є відкладальною обставиною в розумінні ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, після настання якої в клієнта з'являється обов'язок сплатити винагороду адвокату за надані ним послуги, які стосуються розгляду певної судової справи.
Судом встановлено, що 24.09.2024 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 24UA209170079519U7/107, відповідно до умов якої сторони вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди адвокату за такі послуги:
1.1. підготовити та подати позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900722/2 від 23.09.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002796 від 23.09.2024 року (далі - Позов).
1.2. представляти за необхідності ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» в суді першої інстанції під час розгляд)' судової справи, відкритої за позовом, що зазначений в п. 1 цього замовлення;
1.3. інші юридичні послуги, що передбачені Договором та безпосередньо стосуються судового розгляду Позову.
Відповідно до п. 2, сторонами узгоджено, що винагорода за послуги передбачені цією угодою та договором буде сплачена адвокату відповідно до п. 5.4 договору. Тобто сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як гонорар успіху, яка передбачає сплату адвокатського гонорару та за умови ухвалення судом рішення на користь клієнта в судовій справі за вказаним позовом.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди, визначено, що сума винагороди адвоката за підготовку позову встановлюється виходячи з такого розрахунку:
Відповідно до пп.4, п.1 додатку №1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн.
Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання позову становить: 45 146,44 грн (ціна позову) х 5% = 2257,32 грн, а оскільки добуток менше 5 000,00 грн, то вартість послуги округляється до 5000,00 грн.
Розмір винагороди за надання інших юридичних послуг що стосуються розгляду справи відкритої за позовом, розраховується відповідно до додатку № 1 (прайс) до договору. (п.4 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 5 цієї Додаткової угоди сторонами погоджено, що строки, які відведені на сплату винагороди адвоката за послуги, передбачені п. 1 цієї Додаткової угоди, встановлюються відповідно до п. 5.4.3. Договору.
Так, на підтвердження надання юридичних послуг представник позивача додає до заяви Акт наданих послуг № 24UA209170079519U7/107 від 24.09.2024 року.
Відповідно до вказаного акту, адвокатом за договором було надано такі послуги:
1.Підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900722/2 від 23.09.2024 року та картки відмови № UA209170/2024/002796 від 23.09.2024 року 5 000,00 грн.
Загальна вартість надання послуг - 5 000,00 грн.
На підтвердження факту оплати представник позивача докази не надає.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов'язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 5000,00 грн є завищеною та нерозумною.
Стосовно витрат на підготовку позовної заяви в сумі 5000,00 грн, на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт є сума 3000,00 грн, які належать відшкодуванню саме відповідачем. Решта сплати витрат покладається на клієнта відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті наданих послуг, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача складають 3000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія»(код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1) про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1)про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900722/2 від 23.09.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002796від23.09.2024року Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) судовий збір в розмірі 2422,40 грн(дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко