Справа № 420/36626/24
14 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 року № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879, ухвалене Головним управлінням ДПС в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, Головним управлінням ДПС в Одеській області (далі - орган ДПС) 04 квітня 2024 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879, згідно якого було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 40051,26 грн., яке належить ОСОБА_1 на праві власності та розташоване за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, сільрада Миколаївська. Не погоджуючись із законністю та обґрунтованістю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України як до контролюючого органу вищого рівня у порядку, передбаченому п. 56.1, п. 56.2, п. 56.3, ст. 56 ПКУ.Рішенням Державної податкової служби України від 18.11.2024 р. №34645/6/99-00-06- 01-03-06, скаргу залишено без розгляду. З даними висновками ДПС України позивач не погоджується, зважаючи на те, що відповідно до пп. «ж» п. 266.2.2. ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) віднесення будівлі до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю. Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. У рідної бабусі позивача у володінні наявні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: - земельна ділянка площею 0,4973 га, кадастровий номер: 5120885100:02:001:0454, розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 469654; - земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер: 5120885100:02:001:0455, розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 469655; які використовуються разом із позивачем спільно для ведення особистого селянського господарства. Отже, сільськогосподарським виробником є фізична особа (у тому числі домогосподарство, фізичні особа, що здійснює діяльність, пов'язану зведенням особистого селянського господарства, самозайнята особа у сфері сільського господарства), яка займається сільськогосподарською діяльністю. Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 30/100 вівчарників загальною площею 1992,6 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердженням того, що вівчарник використовується позивачем для ведення особистого селянського господарства слугує Довідка Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, з якої слідує, що вівчарник використовується як склад для зберігання готової сільськогосподарської продукції. При цьому, вказаний вівчарник не здається в оренду, лізинг, позичку. Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою судді від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.12.2024 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що згідно інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату формування податкового повідомлення-рішення за податковий період 2023 р., на праві власності перебувають наступний об'єкт нерухомого майна: - інші будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992,6 кв. м, частка власності 30/100, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52010051208, право власності з 03.09.2020. Згідно з пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями не є об'єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа- підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не зареєстрований фізичною особою-підприємцем і тому не може користуватися пільгою на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як сільськогосподарський товаровиробник згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2023 рік нараховано на загальних підставах в автоматичному режимі згідно податкового повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879 у розмірі 40051,26 гривень.
17.12.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою Позивачем разом із позовною заявою надано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 222519165 від 03.09.2020 р., з якого вбачається, що об'єктами нерухомого майна є інші нежитлові будівлі, які складаються виключно із вівчарників. Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573, "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271), які включаються до категорії «Інші житлові будівлі» (код 127) належать - будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Вказане спростовує доводи відповідача, що у нього відсутня інформація відносно вказаного нерухомого майна, що згідно класифікатора НК 018:2023 підпадає під нежитлові сільськогосподарські будівлі. Визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно"). Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Так, поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції". Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19) та від 04 березня 2021 року (справа № 500/2782/18).
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату формування податкового повідомлення - рішення за податковий період 2023рр., на праві власності перебувають наступний об'єкт нерухомого майна: - інші будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992,6 кв. м, частка власності 30/100, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52010051208, право власності з 03.09.2020
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2023 рік нараховано на загальних підставах в автоматичному режимі згідно податкових повідомлень-рішень від 04.04.2024 № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879 у розмірі 40051,26 гривень.
04 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 40051,26 грн., яке належить ОСОБА_1 на праві власності та розташоване за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, сільрада Миколаївська.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України як до контролюючого органу вищого рівня у порядку, передбаченому п. 56.1, п. 56.2, п. 56.3, ст. 56 ПКУ.
Рішенням Державної податкової служби України від 18.11.2024 р. №34645/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без розгляду, оскільки скарга фізичної особи платника податків ОСОБА_1 від 29.10.2024 б/н (вх. ДПС № 42375/6 від 01.11.2024) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 04:04.2024 № 0139577-2409-1505- НОМЕР_2 надіслана до ДПС засобами поштового зв'язку 29.10.2024, тобто з порушенням законодавчо встановленого 30-денного терміну для її подання, чим порушено вимоги п. 56.12 ст. 56 ПК України, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутися за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
З огляду на матеріали справи, у володінні бабусі ОСОБА_1 ОСОБА_2 наявні земельні ділянки, а саме:
- земельна ділянка площею 0,4973 га, кадастровий номер: 5120885100:02:001:0454, розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 469654;
- земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер: 5120885100:02:001:0455, розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 469655.
Вищезазначені земельні ділянки використовуються спільно для ведення особистого селянського господарства.
Факт споріднення підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 18.06.1997 р. та копією Свідоцтва про народження батька - ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 від 01.02.1969 р., з якого вбачається, що бабусею позивача є ОСОБА_2 .
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копія додається), ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить 30/100 вівчарників загальною площею 1992,6 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд із тим, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а саме у графі (2) Тип об'єкта, зазначено: «нежитлова будівля».
Згідно Довідки № 06-19/306 від 21.02.2023 Сергієвської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, направленої до Головного управління ДПС в Одеській області, об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (коровник) згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 222519165; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52010051208, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992,6 кв.м. перебуває в приватній власності (спільна часткова власність) гр. ОСОБА_1 , розмір частки 30/100 та використовується його співвласником як склад зберігання готової сільськогосподарської продукції.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Підпунктом “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов: 1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Суд зауважує, що встановлена підпунктом “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Отже, з викладеного вище вбачається, що для застосування підпунктом “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідно з'ясувати, по-перше, що власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди), є сільськогосподарським товаровиробником, а по-друге, що об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Позивач наголошує, що земельні ділянки площею 0,4973 га, кадастровий номер: 5120885100:02:001:0454, розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 469654; - земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер: 5120885100:02:001:0455, розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 469655 - використовуються ним із бабусею. спільно для ведення особистого селянського господарства.
При цьому позивач підкреслює, що вказаний вівчарник не здається в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Суд зауважує, що згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222519165, ОСОБА_1 на праві власності (спільна часткова) належать нежитлові будівлі, об'єкти житлової нерухомості загальною площею 1992,6 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказані будівлі та споруди складаються з: вівчарника А - загальна площа 395,4 кв.м.; вівчарника Б - загальна площа 1119,1 кв.м.; вівчарника В - загальна площа 478,1 кв.м.
Згідно Довідки № 06-19/306 від 21.02.2023 року Сергієвської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, направленої до Головного управління ДПС в Одеській області, об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (коровник) згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 222519165; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52010051208, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992,6 кв.м. перебуває в приватній власності (спільна часткова власність) гр. ОСОБА_1 , розмір частки 30/100 та використовується його співвласником як склад зберігання готової сільськогосподарської продукції.
Також, відповідно до довідки № 06-19/1356 від 23.08.2023 Сергієвської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, направленої до Головного управління ДПС в Одеській області, об'єкт нерухомого майна нежитлова будівля згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 222519165; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52010051208, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992,6 кв.м. перебуває в приватній власності (спільна часткова власність) гр. ОСОБА_1 , розмір частки 30/100, та використовується власником зазначеної частки як склад зберігання готової сільськогосподарської продукції з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно по теперішній час.
Таким чином, з наведеного вбачається, що нежитлові будівлі (вівчарники), які належить позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", та використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
Верховним Судом у постанові від 09.05.2023 по справі №380/10802/22 зазначено, що норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача.
Відповідач у межах спірних правовідносин не довів, що спірна будівля, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлею сільськогосподарського призначення. Окрім того, здійснюючи донарахування податку, контролюючий орган не пояснив, зокрема, чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що у свою чергу вказує на недотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті податкового повідомлення-рішення.
Податковим органом не доведено також, що позивач впродовж спірного періоду використовував належний йому на праві власності об'єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності, спосіб.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Таким чином, згідно положень ст. 266 ПКУ та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, вказаний об'єкт нерухомості (вівчарник), не є об'єктом оподаткування, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879 підлягає скасуванню.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу. При цьому у відповіді на відзив позов зазначено, що всі докази понесення судових витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.04.2024 № 0139577-2409-1505-UA51040210000057879.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк