13 січня 2025 р. № 400/8874/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,
провизнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2024 № ПШ111584,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 111584 від 29.08.2024
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є фізичною особою-підприємцем, займається перевезенням вантажів. Його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Позивач зазначає, що перевозив товар допустимої ваги. Крім того, на розгляд справи про притягнення позивача до відповідальності запрошено його було на 05.09.2024, в той час як оскаржувана постанова вже була винесена ще 29.08.2024.
Ухвалою від 27.09.2024 суд відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Заперечень від учасників провадження щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.
Відповідач надіслав до суду відзив, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час здійснення рейдової перевірки інспектором було встановлено порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Замість дозволених 40 т перевозив 45,3 т, що перевищує норму на 5,3 т (13,25%), навантаження на одиничну вісь склало 19,8 т, що перевищує норму на 8,3 т (72,17%). Тому відповідач правомірно виніс постанову про накладення штрафу у сумі 51 000 грн.
Позивач надіслав відповідь на відзив, підтримує позовні вимоги та зазначає, що не визначено на яких вагах проводилось зважування, сертифікація зазначених вагів, присутність або відсутність водія при цьому зважуванні. Складений акт перевірки та довідка є похідними документами, але не встановлюють відповідальність за порушення.
Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив. Заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до Порядку № 879 саме акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючими документами щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність у сфері перевезення вантажів.
30.07.2024 позивач здійснював перевезення вантажів на автомобілі MAN 23.422 НОМЕР_1 по автомобільній дорозі М-28 "Южний - Одеса", 40 км+369м.
Автомобіль позивача був зупинений під час рейдової перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області, та здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення перевірки встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
За результатами рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області складено Акт перевірки № 058455.
29.08.2024 уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 111584 за допущення порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Враховуючи правову природу взаємовідносин сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України “Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10.10.01 №1306 габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 3 Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Питання проведення габаритно-вагового контролю врегульоване Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.
Відповідно до п. 15 Порядку контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до п. 20 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Відповідно до п.п.21.-25 Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог Законів України “Про дорожній рух», “Про автомобільні дороги», Правил дорожнього руху, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні та Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідач уповноважений та має право проводити дії щодо габаритно-вагового контролю великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Абзацом 17 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пп) 26, 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як встановлено судом, позивачу направлено запрошення на участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 05.09.2024 з 10.00 до 12.00 год. Проте постанова про застосування штрафу за порушення законодавства винесена 29.08.2024. Отже, докази належного повідомлення позивача про розгляд справи в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.
Вказані обставини не заперечуються представником відповідача.
Таким чином, позивач був позбавлений можливості бути належним чином проінформованим про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1211,20 грн (суд. збір за позовну заяву - 1211,20 грн та заява про забезпечення позову - 726,72 грн) відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн: договір про надання правової допомоги від 16.09.2024, що був укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Терлецькою Т.О., акт виконаних послуг від 20.09.2024 на суму 5000,00 грн, квитанція про сплату 5000 грн, ордер про надання правничої допомоги.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
В даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн є цілком розумною, виходячи з предмету розгляду даної справи, а саме скасування постанови.
Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
З урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду справи.
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 5000, 00 грн.
Отже, судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 6937,92 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, кодЄДРПОУ 39816845) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 51 000,00 гривень від 29.08.2024 № ПШ 111584.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 6937,92 (шість тисяч дев'ятсот тридцять сім грн дев'яносто дві коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 13.01.2025.
Суддя Н.О. Бульба