справа №380/15541/24
14 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити позивачу нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи із вислуги років 24 роки, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 353 320,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 та 02.05.2024 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до витягу з наказу від 02.05.2024 №123 його календарна вислуга років становить 24 роки, однак одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби йому виплачена лише за 20 календарних років. Вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних років вислуги військової служби. Окрім того, при виключенні зі списків особового складу частини, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Вважаючи поведінку відповідача протиправною, просить задовольнити позов повністю.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Військовослужбовці в/ч НОМЕР_2 були взяті на фінансове забезпечення в/ч НОМЕР_1 лише 01 вересня 2023 року, в тому числі і позивач. До 01 вересня 2023 року в/ч НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпечені у в/ч НОМЕР_3 . Підставою для звільнення із військової служби позивача та проведення із ним усіх розрахунків був наказ командира в/ч НОМЕР_2 № 123 від 02.05.2024. Тобто саме в/ч НОМЕР_2 уповноважена була приймати на військову службу і звільняти позивача, а також нараховувати відповідні виплати при звільненні, в/ч НОМЕР_1 лише виконувала рішення вищого командування. Тому в/ч НОМЕР_1 є неналежним відповідачем по вказаній справі. Щодо компенсації позивачу за невикористанні 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових днів, то до справи не долученні належні докази, які підтверджують факт не отримання вказаних відпусток у інших військових частинах, в яких він проходив військову службу у період з 2015 по 2022 роки. В даному випадку, оскільки в наказах на переведення позивача не зазначалось використав такі дні відпустки позивач чи ні, належним і допустимим доказом в цій ситуації буде довідка із військових частин, в яких проходив військову службу позивач, про те, чи була використана така відпустка чи ні. Тому в/ч НОМЕР_1 виплатила компенсацію за невикористанні дні відпустки як учаснику бойових дій за ті періоди, які було визначено у наказі командира військової частини НОМЕР_2 № 123 від 02.05.2024. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 25.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 12.08.2024 (вх. №61597) подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем 19.08.2024 (вх. №63038) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_4 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 .
Згідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 02.05.2024 №123 капітана ОСОБА_1 з 02.05.2024 виключено зі списків особового складу частини, з всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення при в/ч НОМЕР_1 з 03.05.2024.
Вислуга років у Збройних Силах станом на 02.05.2024 становить: 24 роки 05 місяців 12 днів, пільгова - 00 років, 06 місяців 00 днів, загальна - 24 роки 11 місяців 12 днів.
У зв'язку із звільненням виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 20 (двадцять) календарних років.
Згідно до грошового атестату в/ч НОМЕР_1 №151 від 06.05.2024 ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 32 120 грн.
Відповідно до довідки про доходи при звільненні від 16.08.2024 №1917/268Ф капітану ОСОБА_1 у липні 2024 року було здійснено донарахування по одноразовій допомозі при звільненні в сумі 289 080 грн за мінусом військового збору 4 336 грн 20 к., на карту виплачено 284 743 грн 80 к., згідно розрахункової відомості №8/07/2024 та відомості розподілу виплат до в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2024 №240710РВ000041689112.
Неповнота виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за 24 календарні роки та грошової компенсації за невикористані 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік, зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частинами третьою, четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
В силу приписів розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06. 2018 за № 745/32197( далі - Порядок №260) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Отже, виходячи з вищезазначеного, обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Системний аналіз положень статей 9 та 15 Закону №2011-ХІІ дає підстави стверджувати, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не враховується тільки такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Як встановлено судом з витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 02.05.2024 №123, календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 24 роки 11 місяців 12 днів.
Натомість, позивачу, виплачена одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби лише за 20 календарних років, що підтверджується відповідним наказом, зокрема факт таких виплат підтверджується грошовим атестатом в/ч НОМЕР_1 №151 від 06.05.2024 та довідкою про доходи при звільненні від 16.08.2024 №1917/268Ф.
Згідно до грошового атестату в/ч НОМЕР_1 №151 від 06.05.2024, ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в сумі 32 120 грн.
Відповідно до довідки про доходи при звільненні від 16.08.2024 №1917/268Ф звільненому капітану ОСОБА_1 у липні 2024 року було здійснено донарахування по одноразовій допомозі при звільненні в сумі 289 080 грн за мінусом військового збору 4 336 грн 20 к., на карту виплачено 284 743 грн 80 к., згідно розрахункової відомості №8/07/2024 та відомості розподілу виплат до в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2024 №240710РВ000041689112.
Оскільки вислуга років позивача становить 24 календарних роки, а одноразова грошова допомога при звільненні - 32 120 грн, то з урахуванням частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби становитиме: 32 120 грн х 24 календарних роки та : на 50% = 385 440 грн.
Ураховуючи виплату позивачу на момент розгляду цієї справи в сукупності 321 200 грн (289 080 грн + 32 120 грн), до виплати згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ належить 64 240 грн (385 440 грн - 321 200 грн).
Щодо грошової компенсації за невикористані дні за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявна копія інформаційного запиту позивача до в/ч НОМЕР_2 від 04.06.2024, в якому, у тому числі запитується інформація про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік.
Однак ані доказів отримання в/ч НОМЕР_2 вказаного інформаційного запиту, ані доказів надання відповіді на такий позивачем до позовної заяви не долучено.
Відсутність доказів на обґрунтування заявлених вимог унеможливлює надання оцінки діям відповідача в цій частині.
Оскільки позивачем не долучено доказів, які б свідчили про протиправну бездіяльність з боку відповідача щодо не виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, рівно як і доказів, які б підтверджували факт не отримання вказаних відпусток під час проходження ОСОБА_1 військової служби у період з 2015 по 2022 роки, тому у задоволенні позовних вимог в згаданій частині слід відмовити.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що в/ч НОМЕР_1 не є належним відповідачем, суд зазначає таке.
Відповідно до акту приймання-передачі військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6 (вх. 187 від 26.10.2023), військова частина НОМЕР_2 , де проходив військову службу ОСОБА_1 , з вересня 2023 року зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з довідки про доходи при звільненні від 16.08.2024 №1917/268Ф, в/ч НОМЕР_1 здійснила позивачу донарахування по одноразовій допомозі при звільненні в сумі 289 080 грн за мінусом військового збору 4 336 грн 20 к., виплативши на карту 284 743 грн 80 к. згідно розрахункової відомості №8/07/2024 та відомості розподілу виплат до в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2024 №240710РВ000041689112.
Відповідно до відповіді в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2024 №1917/210ф, наданої на інформаційний запит ОСОБА_2 , позивача зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з 01 жовтня 2023 року.
Вказане свідчить, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за час проходженням військової служби здійснювалось саме військовою частиною НОМЕР_1 , тому наведені доводи відповідача є безпідставними.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що неповнота нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і також підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII в розмірі 64 440 грн.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) щодо неповноти нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі 64 440 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома