справа № 380/503/25
14 січня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича від 11 січня 2025 року про забезпечення позову у справі № 380/503/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач/заявник) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у задоволенні заяви щодо надання відстрочки військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання відстрочки військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін;
- судові витрати у справі покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 14 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
13 січня 2025 року від представника позивача - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича через систему «Електронний суд» (вх. № 2569 від 13 січня 2025 року) надійшла заява від 11 січня 2025 року про забезпечення позову.
Указана заява мотивована тим, що оскаржувана відмова є незаконною, безпідставною, а подальші можливі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації позивача призведуть не лише до порушення його прав, а й прав його неповнолітніх дітей, позбавлять їх належного захисту та утримання, виховання, що є найвищою соціальною цінністю, гарантованою не лише національним законодавством, але й міжнародними нормами права, гарантії виконання яких взяла на себе Україна.
У разі невжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому такі заходи вже не будуть мати будь-якого підґрунтя. У цьому випадку у разі незабезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати призов позивача на військову службу, є ризики, передбачені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, оскільки буде не лише істотно ускладнене, а взагалі унеможливлене виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся позивач або має намір звернутися до суду.
У разі фактичного призову позивача на військову службу, навіть у разі задоволення позову, своїм правом на відстрочку він вже не зможе скористатися, а питання звільнення з військової служби є більш організаційно складним, а тому підпадає під поняття «ускладнення виконання рішення та ефективного захисту прав».
Крім того, саме у випадку, коли позивач звернувся до відповідача про надання відстрочки з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловік, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років, ця обставина впливає на баланс між будь-якими несприятливими наслідками від забезпечення позову та обсягом прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення про забезпечення позову. У цьому разі наслідки забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони відповідачу здійснювати призов за мобілізацією позивача є співмірними з захистом інтересів неповнолітніх дітей, які можуть залишитися без батьківського піклування.
Також позивач уважає, що існує очевидна протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки, тобто, підстава, передбачена пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України, оскільки за час дії одних і тих же норм права, існування одних і тих же обставин відповідач прийняв діаметрально протилежні рішення.
З огляду на вказане просить суд забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювати будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича від 11 січня 2025 року про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Насамперед суд відзначає, що відповідно до вимог частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 КАС України.
Оцінюючи аргументи представника позивача про наявність підстав для забезпечення позову, які викладені у заяві від 11 січня 2025 року, суд ураховує таке.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як уже зауважив суд вище за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
Також для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників процесу переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Представник позивача обґрунтовує необхідність задоволення заяви про забезпечення позову тим, що у разі його фактичного призову на військову службу, навіть у разі задоволення позову, своїм правом на відстрочку він вже не зможе скористатися, а питання звільнення з військової служби є більш організаційно складним, а тому підпадає під поняття «ускладнення виконання рішення та ефективного захисту прав».
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі, у спосіб відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено під час вирішення спору по суті.
Отже, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на настання небажаних наслідків, усунути які не вдасться навіть під час вирішення позову по суті, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд також зазначає, що предметом позову, забезпечити який просить позивач, є визнання протиправною відмови відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
Отже, заходи забезпечення позову, які представник позивача просить суд вжити, фактично стосуються можливого призову позивача на військову службу, натомість спір, який виник між сторонами у розглядуваній справі, стосується надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Тобто, заходи забезпечення позову, які представник позивача просить суд вжити, фактично виходять за межі заявлених позовних вимог та не є дотичними до предмета ініційованого позивачем спору.
Суд також зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на призов позивача на військову службу, зокрема, направлення позивача на військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеня його придатності до військової служби, вручення повістки на відправку (мобілізаційного розпорядження) тощо.
Тобто, позивачем не доведено, що на момент подання заяви про забезпечення позову наявні обставини, які потребують негайного втручання з боку суду у вигляді застосування заходів забезпечення позову з метою забезпечення виконання його рішення у майбутньому.
Водночас отримана позивачем повістка № 1661166 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) не свідчить про такі обставини, оскільки передбачає явку позивача саме для уточнення даних, що не вказує на вчинення відповідачем дій, спрямованих на призов позивача на військову службу.
Отже, представник позивача не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Щодо покликань представника позивача на очевидну протиправність оскаржуваної відмови відповідача суд зазначає таке.
Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У аспекті цього варто також зауважити, що безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт вчинення суб'єктом владних повноважень діянь, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі діяння є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності оскаржуваної відмови суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що представник позивача жодними належними та допустимими доказами не довів та не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому суд доходить висновку, що в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича від 11 січня 2025 року про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича від 11 січня 2025 року про забезпечення позову у справі № 380/503/25 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 14 січня 2025 року.
Суддя Клименко О.М.