14 січня 2025 рокусправа № 380/22901/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області незаконними, які полягають у не наданні відповіді на запит;
зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області надати відповідь на інформаційний запит у вигляді : документу/платіжного доручення/або інше, який підтверджує сплату податку фахівцем з нарахування податків фізичним особам ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_2 за отримане благо у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, а саме : документ/або інше, який підтверджує сплату ОСОБА_2 податку за отримане благо квартиру за адресою АДРЕСА_1 , площею 84,6 кв.м. Листом від 01.11.2024 №229/ЗПІ/13-01-24-02-09 відповідач навів перелік статей Податкового кодексу України та зазначив, що контроль за дотриманням вимог антикорупційного законодавства належить до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.
Позивач не погоджується з наданою відповіддю, оскільки основною функцією Державної податкової служби є контроль за правильністю обчислення, своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету. Отже, ГУ ДПС у Львівській області зобов'язано володіти інформацією про сплату платником податків фахівцем з нарахування податків фізичними особами ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_2 .
Ухвалою від 18 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із запитами на отримання публічної інформації від 28.10.2024 б/н (вх. ГУ ДПС у Львівській області №236/ЗПІ від 28.10.2024) та від 28.10.2024 року б/н (вх. ГУ ДПС у Львівській області № 237/ЗПІ від 28.10.2024) , а саме: щодо сплати податків на отримане благо, а саме, квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Львівській області листом від 01.11.2024 №229/ ЗПІ/13-01-24-02-09 надано відповідь ОСОБА_1 на його запити на отримання публічної інформації № 236/ЗПІ від 28.10.2024 та №237/ЗПІ від 28.10.2024, що підтверджується копією скрін - шоту з електронної адреси Головного управління ДПС у Львівській області .publicinfo@tax.gov.ua}, яка передбачена для надсилання запитів для отримання публічної інформації та відповідей на них, а саме, відправлення відповіді ОСОБА_1 від 01.11.2024 о 09:40 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1
Питання щодо декларування та правильності надання відомостей у ній - ОСОБА_2 суми сплати податку за отримання блага (квартири), за адресою: АДРЕСА_1 не належить до компетенції органів Державної податкової служби. Здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування відноситься до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.
Відтак, Головним управління ДПС у Львівській області належним чином надано відповідь на запити на публічну інформацію ОСОБА_1 № 236/ЗПІ від 28.10.2024 та №237/ЗПІ від 28.10.2024. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області отримавши неправомірну вигоду звільнили ОСОБА_2 від сплати податку у державний бюджет, і держава знайде спосіб повернути борг з сплати податку в першу чергу з чиновників фіскального органу чи суддів, які приховували факт несплати податків.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 скерував на адресу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області запит на отримання публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 26.10.2024.
Вищевказаному запиті просив працівника ГУ ДПС у Львівській області (фахівця з нарахування податків фізичними особами) ОСОБА_2 надати документ, який підтверджує сплату нею податку за отримане благо квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Якщо такі документи відсутні, то так чітко і написати, що такі документи відсутні.
Відповідь просив надіслати до ел. адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Листом від 01 листопада 2024 року за №229/ЗПІ/13-01-24-02-09 Головне управління ДПС у Львівській області зазначило, що Державна податкова служба при виконанні своїх повноважень керується, зокрема, Податковим кодексом України (далі - ПК України), яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід(прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п.37.2 ст.37 ПКУ) Ст.164 ПК України визначає перелік доходів, які виключаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку встановленому ст.168 ПК України.
Крім того, інформуємо, що здійснення контролю за дотриманням вимог антикорупційного законодавства належить до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.
Позивач, уважаючи порушення відповідачем свого права на інформацію, а саме: ненадання інформації на публічний запит від 26.10.2024, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальнічи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом пунктів 1, 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Положеннями статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За приписами статті 8 Закону № 2939 таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначений перелік розпорядників інформації.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою визначені обов'язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановив суд з матеріалів справи, 26 жовтня 2024 року позивач скерував до Головного управління ДПС у Львівській області запит на публічну інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". В якому просив відповідь надіслати до ел. адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідь на запит позивача від 26 жовтня 2024 року відповідач надав листом від 01 листопада 2024 року за №229/ЗПІ/13-01-24-02-09.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що протиправних дій щодо не надання відповіді на запит позивача, відповідач не вчиняв, оскільки така була надана листом від 01.11.2024 №229/ЗПІ/13-01-24-02-09 та направлена на ел. адресу : ІНФОРМАЦІЯ_2.
При цьому варто наголосити, що незгода позивача із повнотою відповіді та наданою інформацією, є суб'єктивним сприйняттям позивача.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна