14 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/24037/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року виплату пенсії в подальшому ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, в тому числі незалежно від збільшення загального підсумкового розміру пенсії внаслідок збільшення складових пенсії, підвищень, надбавок та доплат до пенсії, та незалежно від збільшення встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також провести доплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року по день проведення доплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зняти обмеження з 01 вересня 2024 року при перерахунку пенсії на виконання рішення суду;
- звільнити від сплати судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/8434/23, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило відповідний перерахунок його пенсії, однак під час перерахунку пенсії обмежило її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Після перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24 розмір пенсійної виплати з 01 вересня 2024 року становить 23610,00 грн, тобто пенсія позивача знову обмежена максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначену поведінку відповідача позивач уважає протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки частина сьома статті 43 Закону № 2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. А тому внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі собою не створюють підстав для такого обмеження.
Отже, підстави для обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром у відповідача були відсутні.
З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що з 01 січня 2018 року відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відзначає, що на сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262, для зазначеної категорії осіб відсутнє. За цих обставин Міністерство соціальної політики України вважає (лист від 02 травня 2023 року), що з урахуванням мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022, а також частини першої статті 2 Закону № 2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12 квітня 2023 року особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/8434/23 та від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконані, відповідні перерахунки пенсії позивача проведені.
Зауважує, що суми індексації пенсії за 2022 рік, перераховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, не включені в обрахунок пенсії позивача.
Отже, на переконання відповідача, пенсія позивачу перерахована та виплачується відповідно до вимог законодавства.
З огляду на вищенаведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 02 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 2262.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/8434/23 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2021 року на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 01 лютого 2023 року № 21 про розмір грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 01 лютого 2023 року № 21 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 лютого 2022 року на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 01 лютого 2023 року № 22 про розмір грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 лютого 2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 01 лютого 2023 року № 22 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача, що підтверджується перерахунками пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року, а також розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою пенсіонера ОСОБА_1 (період з квітня 2021 року по серпень 2024 року).
Зі змісту перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2022 року слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 35885,40 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 19340,00 грн.
Зі змісту перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 37385,40 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн.
Зі змісту перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2024 року слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 38885,40 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Зі змісту перерахунку пенсії позивача з 01 вересня 2024 року слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 43909,36 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Також зі змісту розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача видно, що розмір пенсії позивача (підлягало виплаті як зазначено в розрахунку) за період з квітня 2021 року по січень 2022 року становив 19283,60 грн; за період з лютого 2022 року по червень 2022 року - 19340,00 грн; за період з липня 2022 року по листопад 2022 року - 20270,00 грн; за період з грудня 2022 року по лютий 2024 року - 20930,00 грн; за період з березня 2024 року по серпень 2024 року - 23610,00 грн.
Листом від 20 вересня 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, зокрема, про те, що розмір пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24 визначено на дату перерахунку, а саме на 01 квітня 2021 року. Після перерахунку розмір пенсійної виплати з 01 вересня 2024 року становить 23610,00 грн.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо обмеження пенсії з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року максимальним розміром, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, урахував, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, у спосіб викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент проведення відповідачем перерахунків пенсії позивача з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19 та від 11 липня 2022 року у справі № 620/613/21, які суд ураховує на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).
З огляду на наведене суд доходить висновку, що станом на момент проведення чергових перерахунків пенсії позивача, які відбулися 01 березня 2024 року та 01 вересня 2024 року, у законодавстві України відсутня норма, яка обмежувала б пенсію позивача максимальним розміром.
До того ж обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Суд також зауважує, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі № 380/11812/24.
Так, рішенням від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24, яке набрало законної сили, Львівський окружний адміністративний суд зобов'язав відповідача здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 380/11812/24, яке набрало законної сили, є остаточним, обов'язковим для виконання та врахування пенсійним органом під час обчислення розміру пенсійних виплат позивача з 01 квітня 2021 року.
Суд наголошує, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання.
Цей принцип був сформульований ще у римському праві: «res judicata pro veritate habeture» - «судове рішення має прийматися за істину» (у більш вільному трактуванні формулюється так: «що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Отож, остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 02 травня 2023 року суд відхиляє, оскільки листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16.
Застереження відповідача стосовно того, що суми індексації пенсії за 2022 рік, перераховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, не включені в обрахунок пенсії позивача, суд оцінює критично, оскільки з урахуванням підстав та предмета заявленого позову, а також установлених судом фактичних обставин розглядуваної справи, предметом цього спору є саме питання обмеження загальної пенсійної виплати позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), а не включення/невключення до пенсійної виплати позивача якоїсь конкретної складової.
За цих обставин суд дійшов висновку про протиправність поведінки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії позивача з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує принцип верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тож з урахуванням встановлених фактичних обставин цієї справи, наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин суд з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, суд уважає за необхідне позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року максимальним розміром; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року по день проведення доплати; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зняти обмеження з 01 вересня 2024 року при перерахунку пенсії на виконання рішення суду задовольнити у такий належний спосіб:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Водночас суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (між сторонами уже виникли правовідносини, з яких, своєю чергою, виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.
Отже, вимога позивача у частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії в подальшому без обмеження її максимальним розміром, в тому числі незалежно від збільшення загального підсумкового розміру пенсії внаслідок збільшення складових пенсії, підвищень, надбавок та доплат до пенсії, та незалежно від збільшення встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, фактично заявлена на майбутнє та не підлягає задоволенню саме у цій частині, оскільки суд у рішенні не може прогнозувати можливі порушення прав позивача з боку відповідача у майбутньому та не може зобов'язати відповідача вчиняти дії на майбутнє.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
За змістом пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 вересня 2024 року без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 14 січня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна