09 січня 2025 рокусправа № 380/18207/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Хмелика І.А.
представника позивача Стецьків Н.І.,
представника відповідача Бернюги А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ»
до Львівської митниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач звернувся з позовом до Львівської митниці у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Львівської митниці № UA209000202451 від 08.08.2024 та № UA209000202452 від 08.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у Львівської митниці не було законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ПП "АРТ ПОРТАЛ" дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29.06.2019 №UA209180/2019/042487; для підтвердження країни походження товару до митного контролю та митного оформлення було надано сертифікат EUR1 №А761726 від 20.06.2019, інвойс №R190948 від 05.06.2019, експортна декларація MRN19DE558008509535E0, автотранспортна накладна (CMR ) №432142; листом від 15.07.2022 №Z4215F-948/20-1 від уповноваженого органу республіки Німеччини, Сертифікат EUR1 від 20.06.2019 №А761726 визнано автентичним, що підтверджується посадовими особами Львівської митниці на сторінці 7 Акта перевірки; у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару. Відповідно, користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, позивач подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції; зазначений товар станом на теперішню дату знаходиться у власності ТОВ «АВ-ТРЕЙДИНГ», ними було зроблено фото ідентифікаційно - інформаційної таблички на якій розміщені написи та позначення та з листом від 15.07.2024 № 15/07-2024 скеровано до ПП «АРТ ПОРТАЛ». Позивач звертає увагу, що з даних, нанесених виробником товару вбачається, що країною походження цього товару є Чеська Республіка; в матеріалах акту перевірки не міститься жодних належних та допустимих аргументів та доводів вини позивача у спірних правовідносинах, а відтак підстав для застосування штрафних санкцій немає.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що платником податків ПП “АРТ ПОРТАЛ» при застосуванні преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортується з території ЄС відповідно до поданого сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726, створені умови щодо несплати митних платежів у повному обсязі та невиконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України, а також міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Формальна наявність поданого до митного оформлення сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 за видачу якого несе відповідальність експортер “Hochsmann GmbH» (DE-01665 Schwabacher Str. 4, Klipphausen,Німеччина), не є достатньою підставою для висновків про вчинення ПП “АРТ ПОРТАЛ» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування “преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб'єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами “преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення EUR.1. Тобто, платником податків в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів в обґрунтування мотивів вибору контрагентів, обставин і виконання зовнішньоекономічних операцій, перевірки ділової репутації контрагентів, та достовірності інформації даних, що міститься в наданих ними документах.
Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом Львівської митниці від 21.06.2024 № 206 проведено документальну невиїзну перевірку ПП “АРТ ПОРТАЛ» (ЄДРПОУ 36738398, адреса: 81152, Львівська область, Львівський район, село Миколаїв, вул. Львівська, буд. 12) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією №UA209180/2019/042487 від 29.06.2019, за результатами якої складено Акт перевірки від 16.07.2024 №17/24/7.4-19/36738398.
В ході перевірки митного оформлення ПП “АРТ ПОРТАЛ» за митною декларацією №UA209180/2019/042487 від 29.06.2019 встановлено порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції ,,410».
На підставі акту перевірки Львівська митниця прийняла:
податкове повідомлення UA209000202451 від 08.08.2024, відповідно до якого Приватному підприємству «Арт Портал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 64 469,25 грн. (42979,50 грн. - сума податкового зобов'язання, 21489,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
податкове повідомлення-рішення № UA209000202452 від 08.08.2024, відповідно до якого Приватному підприємству «Арт Портал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 20893,85 грн. ( 8595,90 грн. податкове зобов'язання, 4297,95 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Позивач не погодився вказаними рішеннями та звернувся з цим позовом до суду.
Згідно ч. 1-4 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Питання перевірки походження товарів регулює також Регіональна конвенція, якою передбачено можливість проведення таких перевірок митними органами країни-експортера у наступних випадках: при видачі сертифіката EUR.1; у подальшому - у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
У тексті Регіональної конвенції зазначені положення викладені у наступним чином: - митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR.MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню (стаття 7 розділу 2 Доповнення 1); - сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR.MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (стаття 16 розділу 5 Доповнення 1); - подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції (стаття 32 розділу 6 Доповнення 1).
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Законом України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди, ратифікувати (додається) з такою заявою: "Зобов'язання України, які випливають із статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України".
Відповідно до ст. 26 глави 1 розділу Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва).
Згідно ч. 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до ч. 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Відповідно до стаття 28 Протоколу І до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Законом України Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження №2187-VIII від 08.11.2017 Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (для України набрала чинності 01.02.2018).
Частиною 1 ст. 15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ-МЕО, зразок якого наведений у Додатку III Ь; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD ), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і Ь.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Доповнення І Визначення поняття Походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції, сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Згідно ч. 7 ст. 16 Доповнення митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Підпунктом 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пп. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже органи митного контролю після завершення митного оформлення набувають повноваження на проведення перевірки правильності розмитнення певного товару за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску такого товару і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі №820/2466/13-а.
З аналізу положень Регіональної конвенції слідує, що можливість проведення подальших перевірок (після митного оформлення) у довільному порядку передбачено для митного органу країни експортера, а для органу митного контролю України необхідною умовою подальших перевірок є наявність обґрунтованих сумнівів.
З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження преференційного походження товару заявленого за митною декларацією №UA209180/2019/042487 від 29.06.2019 декларантом в інтересах ПП «Арт Портал» до митного органу було надано, зокрема, сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726
Відповідно до пунктів 1, 4, 5 статті 17 Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 Розділу V Підтвердження походження Протоколу І Угоди, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
В Акті перевірки від 16.07.2024 №17/24/7.4-19/36738398 вказано, що керуючись статтею 32 Доповнення 1 ,,Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною фіскальною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 (лист Львівської митниці ДФС від 25.07.2019 № 2756/8/13-70-19/41). Державна митна служба України листом від 18.07.2022 №15/15-03-01/7.4/2473 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Німеччини листом від 15.07.2022 №Z 4215 F - 948/20-1 про перевірку сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726, в якому зазначено: “перевірка показала, що даний преференційний документ є автентичним, але зазначений товар у пункті 2 сертифіката не має преференційного європейського походження у розумінні Протоколу I до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження». Враховуючи, що для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано неправомірно.
Саме на підставі вищезазначеної відповіді відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем умов надання преференційної ставки ввізного мита та ПДВ та прийняті оскаржувані повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що у згідно ч.ч.1 та 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару є документом, що однозначно підтверджує країну походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково (ч. 3 ст. 44 МК України). Вказана норма узгоджується з ч. 1 ст. 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію), відповідно до якої товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Так, у відповідності до ч. 1 цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Таким чином факт оформлення Митним органом ФРН сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 свідчить про ідентифікацію товару та країни походження.
Суд зазначає, що приписами чинного законодавства не передбачено обов'язку декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, у тому числі і сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 (у даному випадку) а отже не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав не враховувати ті дані, які були перевірені митної служби Німеччини при оформленні експортної декларації.
З матеріалів справи вбачається, при митному оформленні позивачем промислового робота ABB IRB 6640 M2004, (який являє собою багатофункціональний промисловий робот, фукціонал якого залежить від використовуваного інструменту, що керується за допомогою пульта дистанційного керування, бувший у використанні, рік випуску 2016, серійний номер 66-72227) за митною декларацію від 29.06.2019 року №UA209180/2019/042487, у митного органу не виникло сумнівів щодо належності та достатності для здійснення митного оформлення товару згідно поданих позивачем разом із декларацією документів.
Суд погоджується із твердженням позивача щодо того, що відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена покладається виключно на експортера (продавця). Сертифікат є офіційним документом, у відповідності до якого настають визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності.
Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.
Отже сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 є чинним документом, що підтверджує походження товару з країни Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів.
Суд встановив, що вищезазначений сертифікат був виданий експортеру - Компанії «Hochsmann GmbH» (Німеччина) за її зверненням, а тому саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у цьому сертифікаті, необхідної для підтвердження походження товару.
При цьому, сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №А761726 містить повну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки встановлено факт неправомірного застосування ПП «АРТ-ПОРТАЛ» режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товару, оформленого за МД від 29.06.2019 року №UA209180/2019/042487, оскільки Акт перевірки від 16.07.2024 №17/24/7.4-19/36738398 не містить належних та допустимих доказів того, що товар, оформлений за вищезазначеною митною декларацією, не має преференційного походження, а лист уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом наведених в Акті порушень.
Згідно акту документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи ПП «АРТ-ПОРТАЛ» від 16.07.2024 №17/24/7.4-19/36738398 зазначено, що перевірка проводилась на підставі п.2 ч.2 ст.351 МК України.
Положенням пункту 2 частини 2 статі 351 МК України, які стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Отже проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727.
Відповідно до пункту 5 розділу 2 Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно підпунктом 7 пункту 4 розділу 3 Порядку № 727 результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.
Суд зазначає, що в акті перевірки від 16.07.2024 №17/24/7.4-19/36738398 відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання ПП «АРТ-ПОРТАЛ» недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов'язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень. Відповідно й наведеного не встановлено в ході розгляду справи.
З поданих доказів суд не має можливості зробити висновок, які саме обставини передували проведенню перевірки сертифікату уповноваженим органом Німеччини, у зв'язку з чим та на підставі якої інформації проводилася така перевірка, при цьому при проведенні відповідачем документальної невиїзної перевірки такі обставини не встановлювалися.
Виключно лист уповноваженого органу Німеччини, суд не вважає достатнім доказом для висновку, що ПП «АРТ-ПОРТАЛ» неправомірно використав преференційний режим при розмитненні імпортованого товару та у його діях наявні порушення митного законодавства.
Суд враховує, що позивачем, додатково в запереченні на Акт перевірки надано пояснення, що імпортований товар - промисловий робот АВВ IRB6640 М2004, серійний номер - 66-72227 та оформлений в Україні за митною декларацією UA209180/2019/042487 від 29.06.2019 року було реалізовано товариству «АВ-ТРЕЙДИНГ». Відповідно, для об'єктивного розгляду та надання додаткових доказів щодо країни походження товару до якого було застосовано преференційний режим ПП «АРТ ПОРТАЛ» звернулося з листом до ТОВ «АВ-ТРЕЙДИНГ» надати фото ідентифікаційно - інформаційної таблички на якій розміщені написи та позначення, що стосуються маркованого виробу та були нанесеними виробником товару. Відповідно, зважаючи, що зазначений товар станом на теперішню дату знаходиться у власності ТОВ «АВ-ТРЕЙДИНГ» ними було зроблено фото ідентифікаційно - інформаційної таблички на якій розміщені написи та позначення та з листом від 15.07.2024 № 15/07-2024 скеровано до ПП «АРТ ПОРТАЛ». З даних, нанесених виробником товару вбачається, що країною походження цього товару є Чеська Республіка.
Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що при розмитненні промислового робота ABB IRB 6640 M2004, (який являє собою багатофункціональний промисловий робот, фукціонал якого залежить від використовуваного інструменту, що керується за допомогою пульта дистанційного керування, бувший у використанні, рік випуску 2016, серійний номер 66-72227) за митною декларацію від 29.06.2019 року №UA209180/2019/042487 ПП «АРТ-ПОРТАЛ» дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання.
Відповідачем законність оскаржуваних рішень не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Частиною першою, другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Так, у справі "Рисовський проти України", від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Крім того, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно положень ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Львівської митниці № UA209000202451 від 08.08.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Львівської митниці № UA209000202452 від 08.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, ЄДРПОУ: 08104621) на користь Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» (адреса: 81152, Львівська обл., с. Миколаїв, вул. Львівська, буд. 12, ЄДРПОУ: 36738398) 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 80 коп) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 13.01.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна