13 січня 2025 рокусправа № 462/5920/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними,-
на розгляд Залізничного районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ), інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії інспектора прикордонної служби-вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.07.2024 адміністративну справу №462/5920/24 за позовом ОСОБА_1 передано за територіальною підсудністю на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.08.2024 адміністративну справу №462/5920/24 за позовом ОСОБА_1 передано за предметною підсудністю на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
23.09.2024 справа №462/5920/24 надійшла на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії інспектора Ільків Л.Б, є протиправними, оскільки йому в потязі не було вручено рішення про відмову в перетинанні державного кордону, а тому в службових осіб прикордонної служби, зокрема інспектора ОСОБА_2 , були відсутні законні вимоги для того аби позивач вийшов зі потягу, а отже адміністративне затримання відбулось без достатніх правових підстав зазначених у Кодексі про адміністративні правопорушення України. Протиправні дії інспектора ОСОБА_2 , також вбачаються в несвоєчасному роз'ясненні затриманому причини затримання, несвоєчасному роз'яснення затриманому його прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП; не забезпечення затриманому права на правову допомогу, не роз'яснення права на безоплатну правову допомогу; не повідомлення Регіонального центру з надання безоплатної правової вторинної правової допомоги про затримання особи; не повідомлення близьких та родичів позивача про його затримання.
Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачі правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористалась, свою позицію стосовно позову не висловили. Відповідачі належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою від 30.09.2024 про доставку електронного листа до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
29.05.2024 року позивач, разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , на потязі сполученням «Київ-Перемишель» прямували до Республіки Польща.
У пункті прикордонного контролю «Львів» інспектором прикордонної служби - вищої категорії І групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » штаб - сержантом ОСОБА_2 відносно позивача було застосовано адміністративне затримання, про що складено протокол від 29.05.2024.
Також відносно позивача 29.05.2024 інспектором ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 283199 за ст. 185-10 КУпАП.
Позивач вважає, що адміністративне затримання відбулось без достатніх правових підстав зазначених у КУпАП. Крім цього, інспектором прикордонної служби ОСОБА_2 допущено протиправні дії, які полягають несвоєчасному роз'ясненні затриманому причини затримання, несвоєчасному роз'яснення затриманому його прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП; не забезпечення затриманому права на правову допомогу, не роз'яснення права на безоплатну правову допомогу; не повідомлення Регіонального центру з надання безоплатної правової вторинної правової допомоги про затримання особи; не повідомлення близьких та родичів позивача про його затримання.
Вважаючи протиправними дії інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 щодо адміністративного затримання, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 18 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються правовий режим державного кордону.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (далі Закон №661, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до статті 1 вказаного Закону на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до ст. 2 Закону №661 основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Згідно з п.п. 5, 9, 11 ст. 19 Закону №661 на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.
У пунктах 12-16 статті 20 Закону №661 передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров'ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.
Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює Положення про прикордонний режим, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (далі - Положення №1147, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 № 1777-XII з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України»).
Згідно підп. 2 п. 2 Положення №1147 контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу (п. 8 Положення №1147).
Пунктом 10 Положення №1147 встановлено, що особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Пунктом 11 Положення №1147 визначено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про дорожній рух» у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
Відповідно до підп. 1 п. 2 Положення №1147 документ, що посвідчує особу: для громадян України - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, який має такі обов'язкові реквізити, як прізвище, ім'я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, яка видала документ, дату видачі.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» 20.11.2012 №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
З наведеного суд робить висновок, що для дотримання прикордонного режиму, громадяни України, перебуваючи в контрольованому прикордонному районі, повинні мати при собі документи, що посвідчують їх особу, та пред'являти ці документи на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби України. Дія всупереч наведеним положенням, зокрема відсутність вказаних документів, або відмова їх пред'явити, є порушенням прикордонного режиму, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 222-1 КУпАП встановлено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 2031 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013 №898 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.10.2013 за № 1729/24261) (далі - Інструкція), складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право, зокрема, військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань.
Згідно п. 10 розділу ІІІ Інструкції уповноважені посадові особи, визначені пунктом 2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити адміністративне затримання особи на підставах та у строки відповідно до частини першої статті 260 та частини другої статті 263 КУпАП, про що складається протокол про адміністративне затримання (додаток 3).
Відповідно до матеріалів справи, 29.05.2024 інспектором прикордонної служби вищої категорії 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю 1-го відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 штаб-сержантом ОСОБА_2 , відповідно до ст.ст. 260-263 КУпАП, складено протокол про адміністративне затримання позивача.
У вказаному протоколі зазначено наступне «29.05.2024 року о 21 год. 30 хв. в пункті контролю для залізничного сполучення «Львів» на території Залізничного району міста Львова в ході оформлення потяга № 715 «Київ-Львів-Перемишль» після неодноразово повторної законної вимоги (3 рази) військовослужбовця ДПСУ не виконав законні вимоги, а саме на вимогу залишити потяг № 715 у зв'язку із відсутністю підстав, які надають право на перетин державного кордону на період дії воєнного стану на території України, громадянин України відмовився та чинив фізичний опір прикордонному наряду «Контроль за режимом» у складі головного сержанта ОСОБА_4 , внаслідок чого був затриманий прикордонним нарядом «Старший прикордонних нарядів у пункті пропуску» від ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) НОМЕР_4 прикордонного загону. Чим порушив частину 2 статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 185-10 КУпАП».
Враховуючи наведене, суд із врахуванням ч.4 ст. 9 КАС України із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.07.2024 у справі №462/4472/24, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10.10.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
У постанові від 22.07.2024 Залізничний районний суд м. Львова вказав, що протоколом про адміністративне порушення серії ЗхРУ № 283199 від 29.05.2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 29.05.2024 року о 21 год. 30 хв. в пункті контролю для залізничного сполучення «Львів» на території Залізничного району міста Львова в ході оформлення потяга № 715 «Київ-Львів-Перемишль» після неодноразово повторної законної вимоги (3 рази) військовослужбовця ДПСУ не виконав законні вимоги, а саме на вимогу залишити потяг №715 у зв'язку із відсутністю підстав для виїзду за кордон на період дії воєнного стану на території України, неодноразово відмовлявся покинути зону прикордонного контролю, чинив фізичний супротив, не реагував на законні вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України, внаслідок чого був затриманий прикордонним нарядом «Старший прикордонних нарядів у пункті пропуску» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) НОМЕР_4 прикордонного загону. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону України. Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом прикордонної служби кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Залізничний районний суд м. Львова, розглянувши матеріали справи, зробив висновок про те, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, а його вина підтверджується даними, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 283199 від 29.05.2024 року; протоколі про адміністративне затримання від 29.05.2024 року; відеоматеріалах; рапортах інспекторів прикордонної служби від 30.05.2024 року; довідці за результатами перевірки підсистеми «Ризик»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.05.2024 року; копією рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 29.05.2024 року та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені у суді докази, Залізничний районний суд м. Львова визнав їх належними та допустимими для використання у процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення та його вину, тому суд взяв їх за основу при постановленні судового рішення.
Залізничний районний суд м. Львова зробив висновок, що сукупністю наявних доказів доведена відмова ОСОБА_1 від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України. Вчиняючи адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , відмовився від надання йому безоплатної правової допомоги, але знаходився в постійному телефонному зв'язку з захисником. Дії ОСОБА_1 з вчинення злісної непокори були свідомі, при цьому ним використовувались особливості здійснення прикордонного контролю, що проводився в потягу.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини відносно ОСОБА_1 щодо відмови від виконання законних вимог чи розпоряджень військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, встановлені Залізничним районним судом м. Львова у постанові від 22.07.2024 у справі №462/4472/24, яка набрала законної сили, не потребують доказуванню при розгляді даної справи.
Позивач стверджує про те, що інспектор ОСОБА_2 відмовила йому у наданні пояснень на місці, почала тиснути на позивача шляхом психологічних маніпуляцій, а саме кричала, що він затримує потяг і люди перебуваючи в ньому запізняться на інший, а також, що інші особи у форменому одязі постійно запитували в нього і в дитини де їх багаж, тому ОСОБА_1 мав побоювання, що його незаконно знімуть з потягу, що підтверджується відеозаписом, який здійснювала донька ОСОБА_1 .
Такі твердження позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки будь-яких відеозаписів до матеріалів справи не долучено.
Твердження позивача про не забезпечення інспектором прикордонної служби ОСОБА_2 отримання ним належної правової допомоги при затриманні спростовуються висновками Залізничного районного суду м. Львова у постанові від 22.07.2024 у справі №462/4472/24 про те, що ОСОБА_1 відмовився від надання йому безоплатної правової допомоги, але знаходився в постійному телефонному зв'язку з захисником.
Зі змісту протоколу про адміністративне затримання від 29.05.2024 суд встановив, що позивач зазначив у ньому про наявність зауважень до протоколу. Проте, до матеріалів справи не долучено будь-яких зауважень, зроблених позивачем до протоколу про його адміністративне затримання.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірними дії інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 щодо адміністративного затримання позивача у зв'язку із невиконанням ним законних вимог чи розпоряджень військовослужбовця Державної прикордонної служби України.
Інші доводи позивача не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ), інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 13.01.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович