Іменем України
13 січня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1340/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів,
До Луганського окружного адміністративного суду 04 листопада 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- стягнути з відповідача на користь позивача 311667,30 грн. (триста одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 30 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 до 23.01.2024 року на посаді солдата взводу матеріального забезпечення 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
23.01.2024 року звільнений у запас за абзацом 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». При звільненні в запас відповідач не здійснив повний розрахунок, не виплатив всіх сум, що належали позивачу при звільненні. Остаточний розрахунок здійснено лише 29.10.2024 року в сумі 9566 грн. 12 коп., що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРВАТБАНК» від 31.10.2024 року № EUJAGMQK79DI1E5K. При цьому відповідачем протиправно не здійснено нарахування та не виплачено середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Через бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2024 № 29 солдата ОСОБА_1 з 23 січня 2024 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільненні позивача були виплачені всі належні йому на час звільнення види грошового забезпечення та компенсаційні виплати.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 № 347 було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2024 № 29. Зокрема, на підставі даного наказу позивачу виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів за 2024 рік у розмірі 9566,12 грн.
Таким чином, компенсація за дні невикористаної позивачем додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» виплачена у рік його звільнення з військової служби.
Представник вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 не було допущено протиправної бездіяльності стосовно своєчасної виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2024 рік, передбачену статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні з вини роботодавця. Така відповідальність не може бути застосована до військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю затримки з вини відповідача розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні.
Також військова частина НОМЕР_1 вважає за необхідне додатково зауважити, що позивачем неправильно зазначено, що грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становить 103889,67 грн. Грошове забезпечення ОСОБА_1 за листопад та грудень 2023 року складається з посадового окладу (2550,00 грн.), окладу за військовим званням (530,00 грн.), надбавки за вислугу років (770,00 грн.), надбавки за особливі умови проходження служби (2502,50 грн.) та премії (14458,50 грн.) і становить 41622,00 грн. (20811,00 х 2), що підтверджується довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення та доданою позивачем довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 31.10.2024 року № EUJAGMQK79DI1E5K (виплати за: 08.12.2023, 27.12.2023 - частковий аванс за грудень 2023 та 13.01.2024 - залишок за грудень 2023).
В задоволенні позову просив відмовити.
Позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, слід дійти висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Вказав, що при звільненні в запас відповідач не здійснив повний розрахунок, не виплатив всіх сум, що належали при звільненні. Остаточний розрахунок при звільненні відповідач здійснив лише 29.10.2024 року в сумі 9566 грн. 12 коп. Зазначені обставини також підтверджує і сам відповідач, зокрема листом відповідача від 01.11.2024 року за № 1781/31838 а також відзивом на позовну заяву. Беручи до уваги сукупність вищезазначених документів, можливо дійти висновку, що компенсацію за не використану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024 рік, відповідач нарахував та сплатив лише наприкінці жовтня 2024 року. Також позивачу не зрозуміло, чому відповідач вирішив, що розмір його грошового забезпечення за листопад та грудень 2023 року складає 41622,00 грн, оскільки згідно довідки самого відповідача грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становить 105471,14 грн. Просив позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2024 № 29 солдата ОСОБА_1 , електрика-дизеліста польової лазні взводу матеріального забезпечення НОМЕР_3 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 січня 2024 року № 24-РС у запас за абзацом 5 підпункт «г» пункту 2 (через такі сімейні обставини - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказано вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 23 січня 2024 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 23 січня 2024 року становить: календарна 1 рік 16 місяців 21 день; пільгова 1 рік 03 місяці 09 днів; загальна 2 роки 09 місяців 30 днів. За період з 01 січня по 23 січня 2024 року включно виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 567% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за: 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 06 місяців 2022 року, 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 08 місяць 2023 року. Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів за 2023 рік. Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 17 листопада 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деякім категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення
04 жовтня 2024 року позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив надати довідку про те, що в 2024 році ним не була використана відпустка, як учаснику бойових дій та не виплачувалась компенсація за зазначену відпустку.
Листом від 01.11.2024 № 1781/31838 командування військової частини НОМЕР_1 повідомило позивача, що за результатами розгляду відповідної заяви наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 347 від 28.10.2024 було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 29 від 23.01.2024 (в частині що стосується звільнення позивача з військової служби). Також вказано, що згідно перерахунку компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів за 2024 рік становить 9566,12 грн. Вказану суму виплачено 28.10.2024.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 № 347 пункт 1 наказу № 29 від 23.01.2024 викладено в новій редакції: «солдата ОСОБА_1 , електрика-дизеліста польової лазні взводу матеріального забезпечення НОМЕР_3 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 січня 2024 року № 24-РС у запас за абзацом 5 підпункт «г» пункту 2 (через такі сімейні обставини - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказано вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 23 січня 2024 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах на 23 січня 2024 року становить: календарна 1 рік 6 місяців 21 день; пільгова 1 рік 03 місяці 09 днів; загальна 2 роки 09 місяців 30 днів. За період з 01 січня по 23 січня 2024 року включно виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 567% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за: 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 06 місяців 2022 року, 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 08 місяць 2023 року. Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів за 2023 рік, строком 14 календарних днів за 2024 рік. Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 17 листопада 2014 року № 460 «Пр
Отже, наказом від 28.10.2024 № 347 внесено зміни до наказу № 29 від 23.01.2024, а саме: пункт 1 доповнено, зокрема таким: «…Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій …, строком 14 календарних днів за 2024 рік…».
29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок військовою частиною НОМЕР_1 було зараховано 9566,12 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРВАТБАНК» від 31.10.2024 року № EUJAGMQK79DI1E5K.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позов та у листі від 01.11.2024 № 1781/31838, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 № 347 позивачу виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів за 2024 рік у розмірі 9566,12 грн.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та отримання грошового забезпечення за період 08/2023 - 07/2024 виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1
- за листопад 2023 року складало 41133,58 грн, у тому числі посадовий оклад 2550,00 грн, оклад за військовим званням 530,00 грн, надбавка за вислугу років 770,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 2502,50 грн, премія 14458,50 грн, премія захисникам 20322,58 грн;
- за грудень 2023 року 64338,16 грн, у тому числі посадовий оклад 4207,50 грн, оклад за військовим званням 874,50 грн, надбавка за вислугу років 1270,50 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 4129,13 грн, премія 23856,53 грн, премія захисникам 30000,00 грн.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби, позивач звернувся до суду з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
У відповідності до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З указаного вбачається, що грошове забезпечення мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а саме 23 січня 2024 року.
Судом установлено, що після звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення грошове забезпечення у повному розмірі позивачу сплачено 29 жовтня 2024 року.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як основного грошового забезпечення, так і додаткових видів грошового забезпечення, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.
При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок № 100).
Згідно з підпунктом «л» пункту 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абзаців першого-четвертого та сьомого пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Абзацами третім-п'ятим пункту 4 Порядку № 100 передбачено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 можна дійти висновку, що:
- згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період;
- нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, здійснюється з щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) за останні 2 календарні місяці служби перед звільненням. При цьому, індексація враховується в усіх випадках обчислення середньої заробітної плати;
- до розрахунку не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та отримання грошового забезпечення за період 08/2023 - 07/2024 виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2023 року складало 41133,58 грн, у тому числі посадовий оклад 2550,00 грн, оклад за військовим званням 530,00 грн, надбавка за вислугу років 770,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 2502,50 грн, премія 14458,50 грн, премія захисникам 20322,58 грн; за грудень 2023 року 64338,16 грн, у тому числі посадовий оклад 4207,50 грн, оклад за військовим званням 874,50 грн, надбавка за вислугу років 1270,50 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 4129,13 грн, премія 23856,53 грн, премія захисникам 30000,00 грн.
За листопад та грудень 2023 року позивачем відпрацьовано 61 календарних днів (за листопад 2023 року 30 календарних днів, за грудень 2023 року 31 календарний день).
Отже, середньоденне грошове забезпечення становить 904,08 грн ((20811 (грошове забезпечення за листопад) + 34338,16 (грошове забезпечення за грудень)) : 61 календарний день).
Розрахунок суми середньоденного грошового забезпечення, наведений позивачем у позовній заяві, є неправильним внаслідок врахування позивачем одноразової премії у складі грошового забезпечення за листопад-грудень 2023 року.
Як встановлено судом, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2024 № 29 позивача звільнено зі служби із 23 січня 2024 року, тобто день звільнення позивача 23.01.2024 вважається останнім днем служби.
Позивачу грошове забезпечення, належне при звільненні зі служби виплачено 29.10.2024, а тому у цих правовідносинах спірним періодом є 24 січня - 28 жовтня 2024 року.
Визначаючи спірний період для виплати середнього грошового забезпечення суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 440/8467/23, від 30 травня 2024 року у справі № 520/18807/23, у спорах щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відтак, період за час затримки розрахунку при звільненні з 24.01.2024 до 24.07.2024 (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352- ІХ) становить 183 календарних днів.
Відповідно, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку у період з 24 січня 2024 року по 24 липня 2024 року складає 165446,64 грн (середньоденне грошове забезпечення 904,08 грн х 183 календарних днів).
У постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли з 19 липня 2022, регулюються вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. З 19 липня 2022 року суди мають враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд вважає, що середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, має бути виплачено позивачу у розмірі 165446,64 грн.
Відповідно, ефективним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2024 року по 24 липня 2024 року в сумі 165446,64 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу цих судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2024 року по 24 липня 2024 року у розмірі 165446,64 грн (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста сорок шість гривень 64 коп), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Тихонов