з питань скасування заходів забезпечення позову
14 січня 2025 року № 320/62822/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Державної судової адміністрації України про скасування заходів забезпечення позову у справі №320/62822/24,-
Заявник, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
- зупинити, до ухвалення судового рішення, дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11 грудня 2024 року №496/к про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, в частині виставлення негативної оцінки начальнику Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві Сімановського О.В.,
- зупинити, до ухвалення судового рішення, дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 18 грудня 2024 року №507/к «Про звільнення ОСОБА_1 »,
- зупинити, до ухвалення судового рішення, дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 19 грудня 2024 року №508/к «Про тимчасове покладення виконання обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на ОСОБА_2 »,
- заборонити вчинення будь-яких дій пов'язаних з виконанням наказів т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11 грудня 2024 року №496/к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році державних службовців категорії «Б», які займають посади начальників та заступників начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України», від 18 грудня 2024 року №507/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 19 грудня 2024 року №508/к «Про тимчасове покладення виконання обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на ОСОБА_2 ».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11 грудня 2024 року №496/к про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, в частині виставлення негативної оцінки начальнику Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві Сімановського О.В., до ухвалення судового рішення. Зупинено дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 18 грудня 2024 року №507/к «Про звільнення ОСОБА_1 », до ухвалення судового рішення. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
До Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Державної судової адміністрації України про скасування заходів забезпечення позову у справі №320/62822/24.
Клопотання обґрунтовано тим, що у своїй заяві про забезпечення позову позивач жодним чином не зазначив підстави які б давали можливість зробити висновок, що невжиття відповідних заходів створять реальну загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зокрема, позивачем не зазначено які саме наслідки та незворотність відповідних дій можуть настати у разі незастосування забезпечення позову у даній справі. Також не надано пояснення стосовно процедури захисту порушеного права у разі задоволення позовних вимог позивача. Більш того, не надано роз'яснення яким чином невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому, зазначає, що позивач, після вирішення спору у справі, що розглядається, при ухваленні рішення на його користь (якщо для цього будуть доведені відповідні підстави) зможе продовжити свою діяльність і відшкодувати заподіяну йому шкоду, тобто безперешкодно відновити свої права. Окрім того, зазначає, що позивач вже звертався з аналогічною заявою до суду, однак ухвалою Київського окружного адміністративного від 25.12.2024 у справі № 320/61435/24 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову. Зокрема, позивачем подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.
У судове засідання, призначене на 14 січня 2025 року з'явилися представники ОСОБА_1 , Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
14 січня 2024 року ОСОБА_1 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення питання про відвід судді Білоноженко М.О. від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та передачі позовної заяви на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Кочановій П.В.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні вказане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Дослідивши подане клопотання, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Суд зазначає, що підстави зазначені в клопотанні про відкладення розгляду справи не передбачені частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Будь-яких обставин та доказів, наявність і необхідність надання яких до суду, та які можуть вплинути на повноту та об'єктивність встановлення судом обставин у справі, заявником до суду не надано.
Також, частиною другою статті 157 КАС України визначено, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Враховуючи зазначені обставини, суд відмовляє заявнику у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник Державної судової адміністрації України, в судовому засіданні клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримав, просив його задовольнити.
Представники ОСОБА_1 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, в судовому засіданні заперечили проти клопотання Державної судової адміністрації України про скасування заходів забезпечення позову, та просили суд відмовити у його задоволенні.
Судом поставлено на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Сторони не заперечували про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Вирішуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 157 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 с. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 5 ст. 157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Із аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.
Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.
Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. У цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.
Суд зазначає, що КАС України не наводить підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на наведені норми в сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у ст. 150 КАС України.
Зокрема, підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.
Таким чином, у випадку подання учасником справи вмотивованого клопотання, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.
За наявною інформацією в комп'ютерній програмі Київського окружного адміністративного суду «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)», судом встановлено, що 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звертався до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Державної судової адміністрації України, в якій просив суд:
- зупинити, до ухвалення судового рішення, дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11.12.2024 № 496/к про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, в частині виставлення негативної оцінки начальнику Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві Сімановському О.В.;
- зупинити, до ухвалення судового рішення, дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 18.12.2024 № 507/к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- зупинити, до ухвалення судового рішення, дію наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 19.12.2024 № 508/к "Про тимчасове покладення виконання обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на ОСОБА_2 ";
- заборонити вчинення будь-яких дій, пов'язаних з виконанням наказів т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11.12.2024 № 496/к "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році державних службовців категорії "Б", які займають посади начальників та заступників начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України", від 18.12.2024 № 507/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 19.12.2024 № 508/к "Про тимчасове покладення виконання обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на ОСОБА_2 ".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі №320/61435/24, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Разом з тим, судом встановлено, що 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі №320/61435/24 про відмову в забезпеченні позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів.
При цьому, у своїй заяві, поданій до суду 30 грудня 2024 року про забезпечення позову у справі №320/62822/24, заявником жодним чином не було зазначено про подання апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року про відмову у забезпеченні позову.
Як вже було зазначено судом вище, підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.
Таким чином, у випадку подання учасником справи вмотивованого клопотання, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.
При цьому, суд зазначає, що у Кодексі адміністративного судочинства України не визначено поняття зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві. Однак зазначається, що учасники справи мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС). Схожа норма міститься у ч. 1 ст. 45 КАС, в якій вказується, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. У зазначених нормах висвітлюється суть принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами.
У правовій позиції Верховного Суду під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Отже, зловживання процесуальними правами - це:
1. недобросовісна поведінка учасників адміністративної справи, яка виходить за межі процесуального закону;
2. форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, які можуть призвести до негативних наслідків.
Види зловживань процесуальними правами визначені у ч. 2 ст. 45 КАС:
1. подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2. подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3. подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4. необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5. узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Про заборону зловживання процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами. Відповідно до ст. 46 Конвенції суди при розгляді адміністративних справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ.
З огляду на викладене, суд скасовує вжиті ухвалою суду від 31 грудня 2024 року заходи забезпечення позову щодо зупинення дії наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11 грудня 2024 року №496/к про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, в частині виставлення негативної оцінки начальнику Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві ОСОБА_1 та зупинення дії наказу т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 18 грудня 2024 року №507/к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
З огляду на наведене, клопотання Державної судової адміністрації України про скасування заходів забезпечення позову у справі №320/62822/24 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання Державної судової адміністрації України про скасування заходів забезпечення позову у справі №320/62822/24 -задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року по справі № 320/62822/24.
Повний текст ухвали складено та підписано 14 січня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кочанова П.В.