про роз'яснення судового рішення
14 січня 2025 року 320/17760/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103650012719 від 27.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 по 06.02.1977, періоди роботи з 07.02.1977 по 03.06.1975, з 01.07.1975 по 26.06.1978 (навчання), з 01.11.1978 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 1978 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити пенсію з врахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 з 20.03.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103650012719 від 27.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 по 06.02.1977, періоди роботи з 07.02.1977 по 03.06.1975, з 01.07.1975 по 26.06.1978 (навчання), з 01.11.1978 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 1978 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 починаючи з 20.03.2024.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року змінено резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року шляхом зазначення абзацу 2 наступним чином:
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 року по 06.02.1977 року, періоди роботи з 07.02.1977 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 01.01.1978 року по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 починаючи з 20.03.2024.»
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №320/17760/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у цій справі набрало законної сили 15 жовтня 2024 року.
02.01.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення судового рішення, у якій позивач просить суд роз'яснити, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №320/17760/24, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №320/17760/24 підлягає призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44, починаючи з 20.03.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки (2021-2023).
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що пенсійним органом на власний розсуд було розтлумачено судове рішення у цій справі та під час його виконання замість призначення пенсії ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії із застосуванням показника середнього заробітку за 2014-2016 роки, який дорівнює 3764,40 грн.
Позивач стверджує, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом і механізмом процедурами, при цьому судовим рішенням у даній справі на орган пенсійного фонду був покладений обов'язок по здійсненню призначення пенсії, що передбачає застосування усередненого показника середньої заробітної плати 2021 - 2023 роки, який, за даними Пенсійного фонду України, становить 13559,41 грн.
У зв'язку з цим позивач вважає, що неправильне тлумачення пенсійним органом судового рішення у даній справі потребує надання роз'яснення судового акта, що забезпечить належне виконання рішення суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що судове рішення у цій справі було ухвалено у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про роз'яснення цього рішення також у порядку письмового провадження без виклику сторін та зазначає таке.
Роз'яснення ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, є способом усунення невизначеності, неясності чи незрозумілості судового рішення, що створює перешкоди або унеможливлює його виконання. Описане підтвердження питань права чи факту узгоджується з принципами верховенства права, юридичної визначеності згідно зі статтею 3, частиною першою статті 8 Конституції України; підпунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Bellet v. France", "L. та V. проти Австрії", "S. L. проти Австрії", "Брумареску проти Румунії" (§ 61), "Голдер проти Сполученого Королівства", "Функе проти Франції".
Доцільність роз'яснення ухваленого судового рішення визначається адміністративним судом, який прийняв таке рішення, зважаючи на його дискреційні повноваження з додержанням раціональних критеріїв (здорового глузду, позиції пересічного громадянина без юридичної освіти) і меж відповідно до рішень у справах "Vogt v. Germany" (§ 48), "Ґроппера радіо АГ" та інші проти Швейцарії" (§ 68), "Реквеньї проти Угорщини" (§ 34).
Верховний Суд в ухвалах від 26.02.2019 у справі №802/1961/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80109842) та від 17.01.2019 у справі №802/2257/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79272590) зазначив, що виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.
Отже, необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його неясністю та незрозумілістю для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.03.2020 у справі №240/4946/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88602338).
Суд зазначає, що предметом судового розгляду у цій справі було право позивача на призначення пенсії з урахуванням певних періодів страхового стажу.
Як було вказано вище, рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, було, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 року по 06.02.1977 року, періоди роботи з 07.02.1977 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 01.01.1978 року по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 починаючи з 20.03.2024.
Судом встановлено, що при виконанні судового рішення Броварське об'єднане управління ПФУ 22.11.2024 прийняло рішення №103650012719 «Про перерахунок пенсії», яким здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середнього заробітку за 2014-2016 роки на рівні 3764,40 грн., з відповідним коефіцієнтом збільшення. Отже, неясність та незрозумілість судового рішення для пенсійного органу полягає в допущенні його довільного тлумачення, що врешті-решт призводить до неправильного виконання рішення суду та потребує його роз'яснення.
Усуваючи таку неясність та незрозумілість ухваленого у цій справі рішення, суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, на що, зокрема, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року у справі №240/5401/18.
При цьому, судовим рішенням у даній справі було констатовано право позивача на призначення пенсії за віком та було зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, у зв'язку з чим здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії замість призначення є наслідком неправильного розуміння змісту рішення суду.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до формули, яка міститься у статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії підлягає врахуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, у даному випадку - за 2021-2023 роки, а не показники за 2014-2016, які було застосовано пенсійним органом при виконанні рішення у цій справі.
Суд зазначає, що стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Згідно зі статтею 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.
“Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина “судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції (Рішення у справі “Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що правильне та належне виконання судового рішення у цій справі потребує надання роз'яснення його змісту з метою усунення неясності та незрозумілості судового акта для пенсійного органу, що призводить до його довільного тлумачення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Роз'яснити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №320/17760/24, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, було зобов'язано пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 20.03.2024, у зв'язку з чим наслідком належного розуміння судового рішення є призначення позивачу пенсії за віком з врахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
2. Копію ухвали (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.