про відмову в забезпеченні позову
13 січня 2025 року м.Київ №320/1587/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 за № 2414 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки за п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 06.09.2024 за № 2414 відповідно до Порядку 560 та надати ОСОБА_1 прийняте рішення з документальним підтвердженням про направлення даного рішення позивачу.
13.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить суд:
- забезпечити позов шляхом заборони відповідачу, іншим структурним підрозділам та органам проводити мобілізаційні дії щодо позивача, зокрема вручати повістки, направляти на військово-лікарську комісію, направляти на військову службу під час мобілізації до моменту розгляду заяви.
Дана заява обґрунтована тим, що позивач є батьком трьох дітей, двоє з яких від першого шлюбу та одна дитина від другого шлюбу. Всі діти проживають разом з позивачем. Позивачем 10 липня, 12 серпня та 6 вересня 2024 року було подано до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви було додано документи, що підтверджують право на відстрочку згідно переліку, зазначеному у додатку 5 Постанови КМ України № 560 від 18.06.2024 року (далі Порядок 560). Відповідач дані заяви не розглядав, рішення не прийняв та відповіді не надавав. За таких дій позивачем 27.09.2024 року подано позовну заяву про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання вчинити певні дії. Позов подано до Київського окружного адміністративного суду (справа № 320/45164/24). 6 жовтня 2024 року позивачу з застосунку «Резерв+» стало відомо, що йому надано відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", але відповідач не оформив належним чином рішення комісії про надання відстрочки, не повідомив позивача про надання відстрочки, як це передбачено абз. 4 п.60 Порядку 560 та не надав відповідачу в паперовому вигляді довідку про надання відстрочки, визначеною додатком 6 Порядку 560. Враховуючи те, що у «Резерв+» була інформація про надання відстрочки та у зв'язку з виданням Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 28 жовтня 2024 року № 741/2024 позивачем 09 листопада 2024 було подано в електронній формі заяву про продовження строку дії відстрочки. Відповідач дану заяву не розглянув, рішення не прийняв та відповіді не надав. Враховуючи, що станом на 25.11.2024 заява не була розглянота та рішення прийнято не було, адвокатом Шиганська Наталія Валеріївна було подано адвокатський запит до відповідача про надання результату розгляду заяви про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, на особливий період, поданої гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16:24 в електронній формі (E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), підписаної його ЕЦП, на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на 09.01.2024 року по заяві позивача та адвокатському запиту відповідачем прийнятого рішення не надавалося.
На думку позивача, наведене свідчить, що відсутність у реєстрі відповідної інформації надає підстави для мобілізації позивача як такого, що не має законних підстав для відстрочки. У ситуації нерозглянутої заяви та відсутності інформації в реєстрі військовозобов'язаних, уповноважені особи можуть примусово мобілізувати позивача. Це створює реальну загрозу порушення прав позивача на належний розгляд його заяви та можливість отримання відстрочки відповідно до закону. У разі мобілізації позивач не зможе ефективно брати участь у судовому процесі, забезпечувати належний захист своїх прав та виконувати інші процесуальні дії. Примусова мобілізація до ухвалення судового рішення фактично позбавить позивача можливості відновити порушені права.
Вказана заява була передана судді для подальшого розгляду 13.01.2025.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, посилання позивача в заяві про забезпечення позову на необхідність гарантування того, що відповідач чи інші особи не будуть вчиняти дії, спрямовані на його призив на військову службу під час мобілізації, враховуючи право позивача на відстрочку, як на підставу для вжиття заходів з його призову на військову службу, що призведе до порушення прав позивача, не є обставиною, яка може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Позивачем належним чином не обґрунтовано, у чому полягатиме порушення його прав та інтересів та не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд звертає увагу, що представником позивача у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.
Також обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив про порушення, допущені відповідачем.
Водночас, суд наголошує, що в силу приписів статті 150 КАС України такі порушення не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а відповідно до статей 244, 245 КАС України, в разі їх підтвердження у встановленому законом порядку, останні можуть бути підставою для задоволення позову.
Позивачем не наведено очевидності протиправності оскарженого рішення відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії судового розгляду задоволення вимог викладених у заяві про забезпечення позову зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, а не виключно на підставі поданих позивачем доказів в межах інституту забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.