10 січня 2025 року Справа № 280/10339/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 )
про: визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
07.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.09.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 21.09.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він у період з березня 2014 року по вересень 2023 року проходив військову службу у підрозділах, які перебувають на фінансовому забезпеченні відповідача. З 21.09.2023 позивач обіймає посаду командира НОМЕР_3 окремого зенітного кулеметного батальйону Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Поряд із цим, відповідач, на думку позивача, у період з 29.01.2020 по 21.09.2023 не у повному обсязі здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з огляду на застосування хибного розміру прожиткового мінімуму для обчислення розміру посадового окладу позивача та окладу за військовим званням, а саме - відповідний розмір прожиткового мінімуму повинен був застосовуватись відповідачем станом на 1 січня відповідного календарного року (за 2020 рік - станом на 01.01.2020, за 2021 рік - станом на 01.01.2021, за 2022 рік - станом на 01.01.2022, за 2023 рік - станом на 01.01.2023), однак відповідач застосував розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
11.12.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№57071 від 11.12.2024), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки станом на дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (01.03.2018) п. 4 даного нормативно-правового акту був викладений в редакції п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб». Отже, як стверджує відповідач, з 29.01.2020, тобто з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» втратив чинність, натомість була відновлена дія п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», право визначати розмір надбавки за особливості проходження військової служби та розміру премії військовослужбовцям надано Міністру оборони України. При цьому, розмір премії не може бути меншим 10 відсотків посадового окладу, а мінімальний розмір надбавки за особливості проходження військової служби становить від 0% до 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, максимальний - до 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу.
Окремо відповідачем у відзиві на позовну заяву зауважено, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704». Даним нормативно-правовим актом внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762,00 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Отже, відповідач вважає, що у спірному періоді (з 29.01.2020 по 21.09.2023) нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювались у встановленому порядку. З огляду на викладені обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу.
Позивач з березня 2014 року по вересень 2023 року проходив військову службу у підрозділах, які перебувають на фінансовому забезпеченні відповідача. Також позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серія НОМЕР_4 , виданого 19.07.2017 (а.с.18).
Зокрема, згідно з довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність) у період з 19.03.2018 по 31.10.2020 позивач обіймав посаду заступника військового комісара - начальника відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; у період з 31.10.2020 по 14.07.2021 - посаду заступника військового комісара - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; у період з 14.07.2021 по 26.06.2023 - посаду начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; у період з 26.06.2023 по 21.09.2023 - посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.13-14).
Відповідно до довідки від 14.08.2023 № 5062 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави позивач у період з 17.04.2022 по 17.07.2022 та з 27.08.2022 по 16.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи у районах н.п. Новоандріївка, Мала Токмачка, Оріхів, АДРЕСА_4 (а.с.15).
У жовтні 2024 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати відомості стосовно того, чи здійснювались нарахування та виплата йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.09.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704).
Листом від 23.10.2024 № 1531Ф відповідач поінформував позивача про те, що грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 01.10.2023 нараховувалось в межах чинного законодавства, з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Стосовно виплати індексації за 2016-2017 роки відповідач зазначив, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. У подальшому для нарахування індексації враховувався базовий місяць - березень 2018 року (а.с.8).
Разом з листом від 23.10.2024 № 1531Ф відповідач надав позивачу довідки про нараховане грошове забезпечення за період служби з 01.01.2020 по 01.10.2023 та копії карток особових рахунків (а.с.8-12).
Так, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 23.10.2024 № 645/ВФЗ відповідач у 2020 році нарахував позивачу грошове забезпечення у загальному обсязі 231 239,38 грн. (а.с.9). Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 23.10.2024 № 645/ВФЗ відповідач у 2021 році нарахував позивачу грошове забезпечення у загальному обсязі 228 459,82 грн. (а.с.9). Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 23.10.2024 № 645/ВФЗ відповідач у 2022 році нарахував позивачу грошове забезпечення у загальному обсязі 1 090 254,38 грн. (а.с.8). Відповідно до особистої картки на грошове забезпечення № 2469 відповідач у 2023 році нарахував позивачу грошове забезпечення у загальному обсязі 801 501,48 грн. (а.с.12).
Оцінюючи факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нездійснення позивачу перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.09.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, суд виходить із такого.
Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За приписами ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).
У відповідності до ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади 30.08.2017 прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704), якою затвердив, зокрема, тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704 набрала чинності 01.03.2018.
Згідно з п. 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За приписами п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 (01.03.2018) п. 4 даного нормативно-правового акту був викладений в редакції п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ від 21.02.2018 № 103), а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.
Відтак, з 29.01.2020, тобто з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 втратив чинність, натомість була відновлена дія п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
При цьому, згідно з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Слід зазначити, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481), якою, зокрема, вніс зміни до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, виклавши абзац перший у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, у досліджуваних правовідносинах, виходячи з нормативно-правового регулювання на момент їх виникнення, під час розв'язання правової колізії між нормами п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ в редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 перевагу належить віддати положенням Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ як акту права вищої юридичної сили.
Крім того, суд зауважує, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 була сформульована правова позиція щодо необхідності зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати пп.1 п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 про внесення змін до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 в редакції Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 (№ в Єдиному державно реєстрі судових рішень 103029213).
Відтак, у період з 29.01.2020 (дата набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18) по 19.05.2023 (число, що передує даті набрання чинності Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) існували підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21 (№ в Єдиному державно реєстрі судових рішень 105564668), від 19.10.2022 по справі № 400/6214/21 (№ в Єдиному державно реєстрі судових рішень 106840645) та від 10.01.2023 по справі № 120/8682/21-а (№ в Єдиному державно реєстрі судових рішень 108321717).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено, що у період з березня 2014 року по вересень 2023 року позивач проходив військову службу у підрозділах, які перебувають на фінансовому забезпеченні відповідача. Зокрема, у період з 19.03.2018 по 31.10.2020 позивач обіймав посаду заступника військового комісара - начальника відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; у період з 31.10.2020 по 14.07.2021 - посаду заступника військового комісара - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; у період з 14.07.2021 по 26.06.2023 - посаду начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; у період з 26.06.2023 по 21.09.2023 - посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». З 21.09.2023 позивач обіймає посаду командира НОМЕР_3 окремого зенітного кулеметного батальйону Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зазначені обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) (а.с.13-14).
Також суд встановив, у жовтні 2024 року позивачем на адресу відповідача була направлена заява, в якій позивач просив надати відомості стосовно того, чи здійснювались нарахування та виплата йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.09.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови від 30.08.2017 № 704. Листом від 23.10.2024 № 1531Ф відповідач повідомив позивача про те, що грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 01.10.2023 нараховувалось, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У свою чергу, проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, як стверджує відповідач, здійснювалось у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. У подальшому для нарахування індексації враховувався базовий місяць - березень 2018 року (а.с.8).
Разом з листом від 23.10.2024 № 1531Ф відповідачем позивачу були надані довідки про нараховане грошове забезпечення за період служби з 01.01.2020 по 01.10.2023 та копії карток особових рахунків (а.с.8-12). Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 23.10.2024 № 645/ВФЗ позивачу у 2020 році нараховано грошове забезпечення у загальному обсязі 231 239,38 грн. (а.с.9). Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 23.10.2024 № 645/ВФЗ позивачу у 2021 році нараховано грошове забезпечення у загальному обсязі 228 459,82 грн. (а.с.9). Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 23.10.2024 № 645/ВФЗ позивачу у 2022 році нараховано грошове забезпечення у загальному обсязі 1 090 254,38 грн. (а.с.8). Відповідно до особистої картки на грошове забезпечення № 2469 позивачу у 2023 році нараховано грошове забезпечення у загальному обсязі 801 501,48 грн. (а.с.12).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що оскільки норма п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за своєю юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 у редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, суд вважає, що у відповідача на момент виникнення таких правовідносин були відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.09.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки повинен був враховувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX станом на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX станом на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX станом на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX станом на 01.01.2023, однак протиправно не зробив цього, застосовувавши розмір грошового забезпечення, затверджений Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704.
При цьому, визначаючи період, в якому відповідач діяв протиправно, суд виходить із того, що підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, об'єктивно існували по 19.05.2023 включно.
Отже, суд оцінює бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 як протиправну.
Натомість, у задоволенні даної позовної вимоги в частині періоду з 20.05.2023 по 21.09.2023, на переконання суду, слід відмовити.
Стосовно твердження відповідача про не відновлення дії попередньої редакції Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 внаслідок скасування у судовому порядку п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 суд вважає за необхідне зазначити, що за усталеною позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
Відповідний правозастосовний підхід міститься, зокрема у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88150172), від 11.08.2023 у справі № 380/103/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 112813171).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у відповідній частині слід задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
Натомість, у задоволенні вказаних вище позовних вимог в частині періоду з 20.05.2023 по 21.09.2023, на переконання суду, слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 21.09.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, включаючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду
Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.09.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, включаючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
При цьому, підстав для задоволення позовних вимог в частині іншого періоду суд не вбачає з урахуванням зазначених вище мотивів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у відповідній частині слід задовольнити частково, а саме: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, включаючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Натомість, у задоволенні вказаних вище позовних вимог в частині періоду з 20.05.2023 по 21.09.2023, на переконання суду, слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нездійснення позивачу перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704. Також позивачем вмотивовано наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, включаючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Натомість, у задоволенні позовних вимог в частині періоду з 20.05.2023 по 21.09.2023, на переконання суду, слід відмовити.
У свою чергу, відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 10 січня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус