13 січня 2025 року Справа № 280/10693/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_2 в частині не розгляду рапорту курсанта взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити курсанта взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 зі служби за сімейними обставинами.
В обґрунтування позову вказує, що позивач є курсантом взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдатом військової частини № НОМЕР_2 . З огляду на те, що матері позивача встановлена друга група інвалідності, а також з огляду на відсутність інших осіб, які могли б здійснювати догляд за нею, 02 жовтня 2024 року адвокатом Івнісовим В.С. в інтересах позивача подано рапорт про звільнення з військової служби курсанта взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету, солдата військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 - за сімейними обставинами. 14 жовтня 2024 позивачем повторно подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вказує, що вищезазначені рапорти відповідачем у строк, встановлений наказом Міністерства оборони України від 16 серпня 2024 року № 531, розглянуті не були. Станом на дату звернення до суду із позовом відповідь на вищезазначені рапорти на адресу позивача та його представника не надходила, що свідчить про бездіяльність відповідача в частині розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби та наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити їх розгляд та прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Вищезазначена ухвала судді доставлена до особистого кабінету в підсистемі «Електронний суд» 26 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, який міститься в матеріалах справи.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є курсантом взводу навчальної батареї навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету, солдатом військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня 2023 року серії 12ААГ № 160418, матері позивача, ОСОБА_2 , встановлена друга група інвалідності.
02 жовтня 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку подано рапорт про звільнення від 02 жовтня 2024 року, який направлено до Міністерства оборони України за адресою: вул. Повітряних сил України, 6, м. Київ - 168, 03168 (6909800023203).
Згідно опису вкладення у цінний лист від 02 жовтня 2024 року (6909800023203), копія якого міститься в матеріалах справи, разом із рапортом від 02 жовтня 2024 року, до Міністерства оборони України направлено наступні документи: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; оригінал ордеру №1200013; копія договору про надання правової допомоги від 20 червня 2024 року; копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 від 04 квітня 2012 року; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 07 липня 1994 року; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 : копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 від 04 липня 2023 року; копія довідки МСЕК від 24 квітня 2023 (серія 12ААГ № 160418); копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 17 квітня 1993 року; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 10.08.2000; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 від 07 жовтня 2005 року копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_10 від 03 травня 2023 року; копія довідки МСЕК від 14 лютого 2023 року (серія НОМЕР_11 ); копія заяви ОСОБА_3 від 30 вересня 2024 року; копія заяви ОСОБА_2 від 01 жовтня 2024 року.
03 жовтня 2024 року адвокатом Іванісовим В.С. на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_3 ) складено рапорт про звільнення позивача з лав Збройних Сил України, який у якості звільнення від проходження військової служби містить посилання на частину 9 та 13 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До рапорту у якості додатків вказано пакет документів, ідентичний пакету документів, який направлявся позивачем до Міністерства Оборони України разом із рапортом про звільнення від 02 жовтня 2024 року.
Доказів направлення вказаного рапорту на адресу відповідача засобами поштового зв'язку позивачем до позову не надано. Доказів направлення вказаного рапорту на офіційну електронну адресу відповідача або вручення рапорту уповноваженій особі відповідача матеріали справи також не містять.
14 жовтня 2024 року позивачем командиру батареї складено рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Найменування військової частини, на ім'я командира батареї якої позивачем складено рапорт про звільнення від 14 жовтня 2024 року у копії рапорту, наданої до суду відсутнє. Докази направлення вказаного рапорту на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, електронного зв'язку або його вручення уповноваженій особі відповідача в матеріалах справи відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапортів та не звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» останній звернувся до суду з цим позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як встановлено судом, позивач вказує про те, що виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що його матері встановлена друга груп інвалідності, при цьому відсутні інші члени сім'ї, які можуть здійснювати догляд за нею.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531.
Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктом 1 розділу Наказу № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 9 розділу 3 Наказу № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Тобто, у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту прямими командирами, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відтак, суд резюмує, що у будь-якому випадку остаточне рішення (позитивне чи негативне) за одержаним рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути прийняте командиром військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Так, судом встановлено, що 02 жовтня 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, подано рапорт про звільнення від 02 жовтня 2024 року, який направлено до Міністерства оборони України за адресою: вул. Повітряних сил України, 6, м. Київ - 168, 03168 (6909800023203), а не на адресу Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), яку позивач вказує у позові відповідачем. Окрім того, в матеріалах справи відсутня копія рапорту про звільнення позивача з військової служби від 02 жовтня 2024 року, відтак суд позбавлений можливості встановити обставини щодо особи, на ім'я якої було складено такий рапорт (ім'я особи, якій було адресовано рапорт від 02 жовтня 2024 року).
Також, суд зазначає, що рапорт адвоката Іванісова В.С. в інтересах позивача, складений на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_3 ). Однак, доказів направлення вказаного рапорту на адресу відповідача засобами поштового зв'язку позивачем до позову не надано. Доказів направлення вказаного рапорту на офіційну електронну адресу відповідача або вручення рапорту уповноваженій особі відповідача матеріали справи також не містять.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що вказаний рапорт подавався до відповідача фактично, із чим у відповідача з урахуванням приписів Наказу № 531 виникає обов'язок по його розгляду у 14-денний строк з дня такого подання.
Більш того, рапорт представника позивача від 03 жовтня 2024 року не містить посилань на підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у якості підстав звільнення позивача з військової служби.
Також, судом встановлено, що рапорт позивача від 14 жовтня 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи, в графі адресата містить «командиру батареї». При цьому інформації щодо повної посади із зазначенням найменування військової частини, у якій таку посаду займає командир батареї, якому адресується рапорт позивача, рапорт від 14 жовтня 2024 року не містить.
Також, суд зазначає, що докази направлення рапорту від 14 жовтня 2024 року на адресу відповідача засобами поштового зв'язку або його вручення уповноваженій особі відповідача в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вищезазначені рапорти позивача про звільнення з військової служби не адресовані командиру (начальнику) Військової частини НОМЕР_2 (складені на ім'я командира (начальника) Військової частини НОМЕР_2 ) та не подані позивачем/його представником до Військової частини НОМЕР_2 .
За таких обставин суд не вбачає протиправних дій (бездіяльності) відповідача в частині не розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рапортів, то відповідач не розглядав рапорти позивача про звільнення з військової служби та не приймав будь-яких рішень, які б породжували для позивача юридичні наслідки, то суд, в даному випадку, в контексті спірних правовідносин, не вбачає підстав для зобов'язання відповідача розглянути вищезазначені рапорти та звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 139, 244 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 січня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов