08 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/6422/20
Провадження № 11-кп/820/87/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого
ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020240160000297 від 27.07.2020 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2024року
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Сокіл, Кам'янець-Подільського району, зареєстровану та проживаючу в АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, на утриманні маючу двох малолітніх дітей 2013 та 2015 р.н., військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено їй покарання у виді арешту строком на 5 (п'ять) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, звільнено ОСОБА_6 від покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Позовні вимоги ОСОБА_8 до відповідачів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 - 95041,43 грн. (дев'яносто п'ять тисяч сорок одну гривню сорок три копійок) моральної шкоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 - 99171,5 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч сто сімдесят одну гривню п'ятдесят копійок) матеріальної шкоди завданої здоров'ю потерпілого.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 - 42200,2 грн. (сорок дві тисячі двісті гривень двадцять копійок) матеріальної шкоди спричиненої майну потерпілого.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 - 4958,58 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят вісім копійок) моральної шкоди спричиненої потерпілому.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 20 545, 72 грн. (двадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень сімдесят дві копійки)
Скасовано арешт, накладений на автомобіль ВАЗ модель 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
У відповідності до вироку місцевого суду ОСОБА_6 27 липня 2020 року о 07 год. 30 хв., керуючи легковим автомобілем марки «Dacia», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить останній, рухалась, зі сторони села Сокіл Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, по сухій, ґрунтовій проїзній частині другорядної дороги, в сторону автодороги Житомир-Чернівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
У той же час, наближаючись до нерегульованого перехрестя ОСОБА_6 , діючи в порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами (далі Правила дорожнього руху), згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5 Правил дорожнього руху, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.3 (д) Правил дорожнього руху, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1. Правил дорожнього руху, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11 Правил дорожнього руху, згідно з яким в Україні на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху; не впевнившись в безпеці руху, діючи з необережності, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, не відмовилась від продовження руху на нерегульованому перехресті, де по головній дорозі з щебеневим покриттям рухався автомобіль марки ВАЗ, моделі 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_8 , у напрямку з села Руда до с.Цвіклівці Перші Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, та проявляючи злочинну самовпевненість, продовжила рух, не надавши перевагу в русі автомобілю марки ВАЗ, моделі 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на головній дорозі з щебеневим покриттям, в результаті чого вчинила зіткнення з цим автомобілем.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_6 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами, потерпілому ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої нестабільної хребетної спинномозкової травми та ШВХ, перелому С6 хребця, перелому кісток тазу (перелому крижової кістки та правої кульшової впадини, вивиху правої стегнової кістки), які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що привели до тривалого розладу здоров'я більше 21 доби. Вказані порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля марки Dacia, моделі Duster, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , перебувають у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у виді спричинення потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати вирок повністю та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 невинуватою, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Відмовити цивільному позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що стороною захисту надано суду висновок експерта №127 від 28 серпня 2021 року, який судом визнаний недопустимим, оскільки він виконаний за клопотанням захисника, тобто у спосіб, який не відповідає вимогам ст. 332 КПК України. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги статті 242 КПК України та положення ч.1 ст.101 КПК України, оскільки з наведених норм кримінально-процесуального законодавства, сторона захисту мала право залучати експерта для проведення експертного дослідження. Зазначає, що 27 грудня 2022 року стороною захисту було подано клопотання про призначення комісійної автотехнічної експертизи, однак лише 18 жовтня 2023 року своєю ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання не взявши до уваги, що одним із питань, які були поставлені експерту, було встановлення пріоритетності доріг, що є основним питанням при визначенні черговості проїзду перехрестя станом на день дорожньо-транспортної пригоди. Також, суд не взяв до уваги жоден з доказів про наявність гравійного покриття на автомобільній дорозі по якій рухалася обвинувачена ОСОБА_6 . Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що висновок експерта № 10.1-0531:20К від 19 жовтня 2020 року, складений завідувачем відділу судової експертизи (м. Кам'янець-Подільський) Хмельницького НДКЦ МВС ОСОБА_11 , на який посилається в обвинувальному висновку обвинувачення, як на доказ вини ОСОБА_6 , а в подальшому і суд, є неналежним та недопустимим доказом з цілої низки причин. Зазначає, що ОСОБА_6 набула процесуального статусу підозрюваної з дня вручення їй повідомлення про підозру, а саме з 27 листопада 2020 року, а постанова про призначення експертизи винесена слідчим 14 жовтня 2020 року, що унеможливило реалізацію нею свого конституційного права на захист передбачений статтею 59 Конституції України. Посилається на те, що 01 жовтня 2020 року на адресу слідчого начальником філії «Кам'янець-Подільська ДЕД» було надіслано не акт обстеження, як те просив слідчий, а звичайний лист, однак у даному листі відсутня будь-яка інформація стосовно стану покриття дороги, яка веде в напрямку села Сокіл. Також відсутня інформація стосовно наявності, або відсутності знаків пріоритету на перехресті станом на день, коли відбулася дорожньо-транспортна пригода. Окрім вказаних, ніяких інших доказів щодо визначення пріоритетності доріг на перехресті станом на дату винесення слідчим постанови про призначення судової автотехнічної експертизи до матеріалів кримінального провадження не долучено. Вважає, що за відсутності в матеріалах справи доказів того, що дорога в напрямку села Сокіл була другорядною відносно дороги Руда-Цвіклівці, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у експерта не було підстав робити висновки, стосовно винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ДТП. Відповідно, наявний в матеріалах кримінального провадження висновок судової автотехнічної експертизи № 10.1 -0531:20К є неналежним та недопустимим доказом.
Окрім того, апелянт не згідний із вирішеним цивільним позовом та стягнення з обвинуваченої на користь ОСОБА_8 моральної шкоди у сумі 95041,43 грн., оскільки судом не взято до уваги те, що у день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 добровільно, з метою надання допомоги у лікуванні, не перебуваючи у статусі підозрюваної, надала грошову допомогу ОСОБА_8 , тобто своїми діями вона сприяла відновленню здоров'я ОСОБА_8 до виплати страхового відшкодування. Законодавець у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановив розмір відшкодування моральної шкоди, завданої здоров'ю потерпілого в розмірі 5% від понесених витрат на лікування. Переконаний, що місцевий суд, у своєму вироку, оцінив моральну шкоду за втрату майна - автомобіля ВАЗ 2107, який належав цивільному позивачу, більше ніж за втрату ним здоров'я.
Окрім того, суд безпідставно не скасував арешт майна транспортного засобу обвинуваченої, з підстав забезпечення виконання рішення в частині відшкодування моральної шкоди, так як арешт на автомобіль накладався виключно з метою забезпечення доказів в кримінальному провадженні, проте аж ніяк не з метою забезпечення цивільного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого, які уважають вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив, дав належну правову оцінку.
Так, у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_6 вину не визнала, та пояснила, що 27 липня 2020 о 7 год. виїхала з с. Сокіл до м. Кам'янець-Подільський. В салоні автомобіля Dacia, моделі Duster, реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким вона керувала, був пасажир ОСОБА_12 . Їхали ґрунтовою дорогою, яка веде до траси Н-03. Швидкість була 40 км/год. На перехресті доріг (поле було у високих соняшниках) зупинилася, оскільки видимість була обмежена, розпочавши рух знову виїхала на перехрестя і за метрів п'ять від свого автомобіля побачила автомобіль ВАЗ, моделі 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував потерпілий ОСОБА_8 . При спробі уникнути зіткнення, звернула вправо, але зіткнення не вдалося уникнути. В момент зіткнення «котилася» приблизно 10 км/год.
Вважає, що вона та потерпілий рухались рівнозначними дорогами, на місці ДТП - перехресті були відсутні будь-які знаки, а тому згідно з Правилами дорожнього руху ОСОБА_8 , на думку обвинуваченої, мав би дати їй дорогу, оскільки в нього була перешкода справа. Після ДТП вона надавала першу допомогу потерпілому, крім того, була з потерпілим у швидкій допомозі, допомагала фінансово на лікування. В автомобілі з нею їхав пасажир, який лікувався самостійно.
Разом з тим, незважаючи на не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_6 , її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними доказами.
Потерпілий ОСОБА_8 , у суді першої інстанції спростував версію захисту, він підтвердив, що 27 липня 2020 о 7 год. 20 хв., керував автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у напрямку з с. Руда, до с. Цвіклівці Перші. Швидкість руху не перевищувала 60-65 км/год., видимість була 100%. Пасажирів в автомобілі не було. За 5-8 м. до зіткнення побачив автомобіль марки «Dacia», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керувала обвинувачена і виїжджала з польової дороги на головну дорогу, він різко став гальмувати, але зіткнення не уникнув. ДТП відбулося на перехресті з польовою дорогою, яка веде з с. Сокіл. Він відчув удар в праве переднє колесо, побачив як чорний автомобіль, під керуванням обвинуваченої, в'їхав у нього. Внаслідок травм йому стало погано, але свідомості не втратив. До нього відразу підбігла ОСОБА_6 , яка намагалася витягнути його з автомобіля. Але зробити цього не могла. Через деякий час приїхав чоловік, який був у військовій формі і зняв клеми. В подальшому чоловік відвіз від місця ДТП на 70 м. і положив його на одіяло. Швидка медична допомога забрала його в лікарню. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, тривалий час проходив курс лікування в медичному закладі (понад 36 днів стаціонару). Було здійснено хірургічне втручання, за пластину яку йому встановили заплатила обвинувачена ОСОБА_6 53 000 грн. Крім того, ОСОБА_6 оплатила вартість ліків, на час доставляння його в лікарню.
Потерпілий стверджував, що обвинувачена ОСОБА_6 їхала польовою (ґрунтовою) дорогою, яку люди зробили самостійно, будь-яких дорожніх знаків на вказаній ділянці дороги немає. Він же їхав дорогою, яка є щебенево-висипаною дорогою, на ній є дорожні знаки, є зупинки, по ній їдуть автобуси. Дороги, якими вони рухались відрізняються рівнем, насипом, покриттям. В салоні автомобіля обвинуваченої був свідок - чоловік приблизного віку 60 років.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 , ОСОБА_6 є його племінницею. 27 липня 2020, вранці, він попросив її взяти його з собою в місто. О 6 год. 45 хв. в с.Сокіл сіли в автомобіль Dacia і поїхали, погода та видимість були хороші, туману не було. Рухаючись ґрунтовою дорогою (колишня колгоспна дорога), не звертав увагу на дорогу, оскільки думки були за сина, який загинув на війні. ОСОБА_6 їхала не швидко, тому, що дорога була погана - польова (ґрунтовка), яку інколи люди підсипали. Коли виїхали на перехрестя, поблизу тракторного стану, ОСОБА_6 «котилася», так як на дорозі була яма, обвинувачена майже зупинилася, в цей час він відчув удар, автомобіль відкинуло. ОСОБА_6 побігла до автомобіля потерпілого ОСОБА_8 і почала доставати його з автомобіля, при цьому, обвинувачена комусь телефонувала. В подальшому він самостійно добрався у м. Кам'янець-Подільський. Будь-яких дорожніх знаків та ліній розміток ні по ґрунтовій дорозі, ні на перехресті не було. Площина доріг перехрестя приблизно на однаковому рівні, ОСОБА_6 їхала по ґрунтовій дорозі, а потерпілий ОСОБА_8 по дорозі, яка вкрита щебенем (гравієм).
За показаннями свідка ОСОБА_13 27 липня 2020 о 16 год. поверталася додому з роботи. На перехресті доріг від с. Руда до с.Цвіклівці, де сталося ДТП, бачила трьох осіб, які розчищали дорогу. На обочині дороги також був бус зеленого кольору, який належить Жванецькій ОТГ. Дане перехрестя доріг є ґрунтовим та щебеневим, дорога знаходиться приблизно в одному рівні. З с.Сокіл дорога є ґрунтовою, вона є другорядною, не має ні дорожніх знаків, ні стовпчиків, ні ліній розміток. Після ДТП, яке мало місце 27 липня 2020 року поставили дорожні знаки, але в даний час дорожніх знаків вже немає.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 27 липня 2020, вранці він, їхав з м.Кам'янець-Подільський в с.Сокіл Кам'янець-Подільського району. Погода була сонячна, туману не було, видимість 100%, він рухався на зустріч обвинуваченій ОСОБА_6 , але пересік перехрестя раніше. Місце ДТП є перехрестям ґрунтової дороги, яка веде з с.Ходорівці до с.Сокіл. Ґрунтова дорога пересікає головну дорогу від с.Руда до с.Цвіклівці, ця автодорога має щебеневе покриття, на ній встановлено дорожні знаки. Коли він розминався з обвинуваченою, то швидкість руху в обвинуваченої була приблизно 30-40 км/год., дорожніх знаків по руху водія ОСОБА_15 не було. Місцеві жителі постійно користувались ґрунтовою дорогою, оскільки вона коротша, а ями, які на ній утворювались, жителі села самостійно засипали, щоб водії не виїжджали на поле. Ґрунтової дороги нема на картах, нею не прокладено маршрути рейсових автобусів. Ґрунтовою дорогою користуються лише місцеві жителі, і то лише, коли хороші погодні умови, а після дощів та взимку ґрунтовою дорогою ніхто не користується. Після ДТП на ґрунтовій дорозі поставили дорожній знак «Дати дорогу». Будь-які обставини ДТП йому не відомі, після ДТП, він надав відеозапис з відеореєстратора слідчим органам.
Свідок ОСОБА_16 показала, що працює сільським головою Жванецької територіальної громади. 27 липня 2020 року, вранці, їхала на роботу і бачила наслідки ДТП. Автомобілі після ДТП були в різних сторонах, на місці була швидка медична допомога, яка забирала потерпілого. Головною дорогою є дорога «Цвіклівці-Руда» її назва С2308-18, дорога протяжністю 4,5 км. Вказана ділянка дороги перебуває на балансі у Служби автомобільних доріг Хмельницької області, нею рухався потерпілий ОСОБА_8 . В комунальній власності перебувають на балансі сільської ради лише ті ділянки дороги, які знаходяться в межах населених пунктів. ДТП за участі Чухрай та Ткачука сталося поза мажами населеного пункту. Посадки повз доріг які знаходяться за межами населених пунктів, громада не розчищає. Ґрунтові дороги грейдерують орендарі ТОВ «Кернер» та «Нібулон», для руху сільськогосподарської техніки в полях. Ґрунтової дороги, якою їхала обвинувачена на карті немає, її також немає і на карті автомобільних доріг, ця дорога не призначена для руху легкових транспортних засобів. Ґрунтова дорога, якою рухалася ОСОБА_6 є другорядною дорогою.
Таким чином, свідки та потерпілий спростували твердження обвинуваченої, що вона рухалась по рівнозначній дорозі.
Крім того, об'єктивно винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні цього кримінального правопорушення підтверджується даними:
-протоколу огляду, план-схемою та фотознімками місця ДТП відповідно до яких встановлено, що місцем ДТП була ділянка автодороги між с. Руда та с. Цвіклівці. На місці ДТП були вилучені пошкоджені транспортні засоби, а саме: автомобіль марки ВАЗ, моделі 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та автомобіль марки «Dacia», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 . З план схеми до протоколу слідує, що автодорога між с.Руда та с.Цвіклівці (біля електроопори №55) перетинається польовою дорогою ( т.1 м.д.с.а.с. 10-19);
- довідки Кам'янець-Подільського травматологічного пункту, згідно з якою потерпілий ОСОБА_8 доставлений з приводу отриманої травми 27.07.2020 внаслідок ДТП з діагнозом : політравма, множинна травма, перелом С-6 хребця, перелом кісток тазу, госпіталізований в нейрохірургічне відділення (т.1 м.д.с.а.с. 22);
- висновку експерта № 355 від 23 вересня 2020 з якого слідує, що тілесні ушкодження у ОСОБА_8 , у вигляді політравми, закритої нестабільної хребетної спинномозкової травми та ШВХ, переломозвиху С6 хребця, перелому кісток тазу (перелому крижової кістки та правої кульшової впадини, вивиху правої стегнової кістки), могли утворитися, як від дії тупих твердих предметів, так і при ударах об такі, в салоні легкового автомобіля, що зіткнувся з іншим легковим автомобілем, за умов і в термін вказаних в обставинах справи, в день звернення з вище описаними тілесними ушкодженнями в Кам'янець-Подільську міську лікарню, тобто 27.07.2020 і по степені тяжкості відносяться до середніх тілесних ушкоджень, що привело до тривалого розладу здоров'я більше 21 доби (т.1 м.д.с.а.с. 54-56);
- висновку експерта від 29 вересня 2020 №10.2-0414:20К згідно з яким, гальмівна система та система рульового керування автомобіля марки «Dacia», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 ,І перебували в працездатному стані та виконували свої конструктивні функції. Ознак які б свідчили про непрацездатність даних систем до дорожньо-транспортної пригоди експертом не виявлено (т.1 МДС а.с. 66-72). Тобто обвинувачена мала технічну можливість уникнути ДТП. Не виявив експерт також і несправностей технічного характеру гальмівної системи та системи рульового керування автомобіля ВАЗ, моделі 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував потерпілий, що доводиться висновком відповідної експертизи (т.1 МДС а.с. 81-86). Тобто, рульова і гальмівна системи автомобіля, дозволяли потерпілому належно керувати транспортним засобом;
- висновку експерта № №10.4-0415:20К від 02 жовтня 2020, з якого вбачається, що в початковій фазі зіткнення у взаємному контакті перебували ліво-передня, кутова частина автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 та передня, переважно права, кутова частина автомобіля ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 , при якому взаємне розташування геометричних поздовжніх осей транспортних засобів в зазначений момент могло відповідати куту біля 10 градусів. (т.1 МДС а.с. 95-101);
- висновку експерта № 10.1-0531:20К від 19.10.2020, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_17 , з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР. В даній дорожній обстановці водійка автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 ОСОБА_6 , з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до вимог п.16.11 ПДР. В даній дорожній обстановці дії водійки автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 ОСОБА_6 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.16.11 ПДР. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_8 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 , шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою до місця зіткнення, з моменту виникнення небезпеки для його руху. В даній дорожній обстановці встановлена невідповідність дій водійки автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходилась в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожній обстановці причиною даної ДТП з технічної точки зору, стало невиконання водійкою автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_6 вимоги «дати дорогу» відносно водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_17 (встановлена невідповідність дій водійки ОСОБА_6 вимогам п.16.11 ПДР) (т.1 МДС а.с. 127-130);
Суд обґрунтовано визнав вказаний висновок експерта належним і допустимим доказом, так як ним підтверджено вину ОСОБА_6 і він узгоджується з сукупністю інших доказів у справі.
-висновку експерта №10.1-0613:20К з якого слідує, що швидкість автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_6 , на момент зіткнення становила величину більше 21,16…22,53 км/год., більш точної швидкості не встановлено через відсутність слідової інформації (т.1 МДП а.с.232-234). Але навіть такі висновки експерта спростують показання обвинуваченої, яка стверджувала, що вона зупинилась перед вибоїною і тільки розпочала рух та нібито рухалась з швидкістю не більше 10км./год., після чого, в неї в'їхав потерпілий;
- даними метеорологічної станції відповідно до яких погодні умови, в місці ДТП, дозволяли водіям безпечно керувати (т.1 МДС а.с.155);
- інформації Жванецької сільської ради з якої слідує, що дорога «Руда-Цвіклівці», якою рухався потерпілий, є дорогою місцевого значення, вона перебуває на балансі ДП «Хмельницьк облавтодор» (т.1 МДС а.с.202). З інформації наданої представнику потерпілого вбачається, що на балансі Жванецької ОТГ не перебуває польова дорога (т.2 МСП а.с.3). Аналогічне слідує і з офіційної інформації Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області та інформації ДП «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» Хмельницької ОДА (т.2 МСП а.с.6, 9).
З інформації ПАТ ДАК «автомобільні дороги України ДП «Хмельницький автодор» філія Кам'янець-Подільська ДЕД» слідує, що ця дорожня організація також не є балансоутримувачем ґрунтової дороги від с.Сокіл до автодороги Н-03 (т.2 МСП а.с.12).
Отже, всі дорожні служби і установи повідомили, що такої дороги на балансі у них немає, що дозволяє зробити висновок про те, що польова дорога від с.Сокіл до автодороги «Руда-Цвіклівці», якою рухалась ОСОБА_6 є польовою дорогою, якою користуються місцеві жителі і яка є другорядною по відношенню до автодороги «Руда-Цвіклівці», якою рухався потерпілий. ОСОБА_6 , як уродженка та місцева жителька, достовірно про це знала, адже щодня добиралась до місця служби з с. Сокіл до м. Кам'янець-Подільського. Так, з характеризуючих документів вбачається, що ОСОБА_6 є уродженкою та жителькою с.Сокіл, навчалась у місцевій Сокільській ЗОШ 1-3 ступенів, після здобуття вищої освіти працювала в селі (т.1 МДС а.с.165), отже, вона була місцевою жителькою, а відтак їй достовірно були відомі автомобільні та польові дороги, якими вона користувалась.
За наведених обставин, суд позбавлений підстав вважати, що ОСОБА_6 не було відомо про те, що вона рухається польовою дорогою, яка є другорядною по відношенню до дороги, якою рухався потерпілий;
Крім того, згідно з протоколом огляду відеозапису з відеореєстратора та додатку до цього протоколу (диску з відеозаписом) ОСОБА_6 до місця ДТП рухалась польовою дорогою, її зафіксував відео реєстратор, встановлений в автомобілі свідка ОСОБА_14 . З переглянутого у суді відеозапису слідує, що дорога, якою їхала ОСОБА_6 27 липня 2020 о 7 год. була польовою дорогою (т.1 МДС а.с.211-218).
В ході проведеного слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 та підозрюваною ОСОБА_6 , слідчі органи здобули вихідні дані, які відповідали обставинам ДТП (т.1 МДС а.с. 109-114, 115-120). З додатків до протоколів - фото таблиць і план-схеми, слідує, що ОСОБА_6 рухалась польовою дорогою. ЇЇ показаннями на слідчому експерименті також підтверджується, що вона усвідомлювала, що рухалась другорядною дорогою, а при виїзді на головну, зупинялась, оглянула чи є на головній дорозі автомобілі, проте, як зазначено в слідчому експерименті, оглядовість для неї була обмеженою через дерева на обочині та великі 2-х метрові соняхи, які росли зліва у полі. Отже, ОСОБА_6 фактично розуміла, що рухається другорядною польовою дорогою, а тому, як водій, розуміла, що виїжджає на головну дорогу.
Згідно з положеннями ст.94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вказаних вимог закону місцевим судом дотримано, надано обґрунтовану оцінку як кожному окремо взятому доказу, так і доказовій базі в цілому.
Оцінку доказам, в тому числі їх допустимості, суд, у відповідності до положень ст.89 КПК України, надає в нарадчій кімнаті, під час ухвалення судового рішення, що і було зроблено, так як вирок суду містить докладні мотиви на спростування доводів сторони захисту про невинуватість обвинуваченої ОСОБА_6 .
Упродовж розгляду справи, місцевий суд, з'ясувавши, передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмету доказування, встановив факт вчинення ОСОБА_6 вказаного злочину й обґрунтовано визнав доведеною її винуватість.
Всупереч твердженням апелянта, фактичні дані, які покладено в основу вироку, та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_6 , отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані, в силу ст.84 КПК України, є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які б свідчили про протилежне, та про істотне порушення судом приписів ст.94 цього Кодексу, захисником не наведено.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, застосовуючи вказаний стандарт доказування, в цій справі, суд обґрунтовано врахував сукупність доказів у комплексі.
Судом дослідженні усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за ч.1 ст.286 КК України, є правильною.
Даючи оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, колегія суддів вважає, що докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зібрані в даному кримінальному провадженні і досліджені судом першої інстанції, відповідають вимогам належності і допустимості, є достатніми для висновку про вчинення саме ОСОБА_6 , інкримінованого їй злочину.
Суд обґрунтовано визнано недопустимим висновок експерта № 127 від 28 серпня 2021 року, так як згідно з висновком експерта № 127 від 28 серпня 2021 року, водій автомобіля Dacia моделі Duster реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_6 мала перевагу в русі, і в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.1.5,2.3(д) та п.16.12 Правил дорожнього руху, а саме - дати дорогу автомобілю Dacia Duster (т.1 м.с.с.а.с. 161-166). Проте, такий висновок ґрунтується на невірних вихідних даних, які суперечать дослідженим у суді матеріалам справи, в його основу покладено вихідні дані ФОП ОСОБА_18 (т.1 МСП а.с.159), який нібито встановив, що польова дорога має тверде гравійне покриття у певних координатах. Сам зміст висновку свідчить, що він виконаний за клопотанням захисника, тобто у спосіб, який не відповідав вимогам ст. 332 КПК України. Окрім цього, на вивчення експерту не надавались всі матеріали справи, а тому такі дослідження однозначно є неповними.
Та обставина, що працівники сільської ради, після ДТП, зрізали дерева та збільшили у такий спосіб оглядовість на місці ДТП не спростовує вини ОСОБА_6 (т.1 МДС а.с.220-225).
Твердження апелянта про недопустимість висновку експерта № 10.1-0531:20К від 19.10.2020 (т.1 МДС а.с. 127-130), оскільки він складений завідувачем відділу судової експертизи ОСОБА_19 є неаргументованими та не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.
Так, згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Апеляційний суд зазначає, що цей висновок експерта складено із дотриманням вимог статей 101, 102 КПК України, він містить опис проведених досліджень, експертизу проведено кваліфікованим експертом із відповідною освітою та стажем роботи, згідно з вимогами Закону України «Про судову експертизу», ст. 69 КПК України, містить чіткий механізм невідповідності дій водійки автомобіля Dacia Duster державний номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_6 , що знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП і невиконання саме водійкою автомобіля Dacia Duster, державний номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_6 вимоги «дати дорогу» у відповідності до вимог п.16.11 ПДР стосовно водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_17 .
При цьому враховується, що наведені експерті дослідження проведені експертами, які повідомлені про кримінальну відповідальність, за встановленою КПК України процедурою (ст.ст.384, 385 КК України), а зміст самих висновків відповідає положенням ст.ст. 101, 102 КПК України і сумнівів в достовірності наведених в них обставин, не викликає.
Аргументи апеляційної скарги захисника на необґрунтовану відмову місцевим судом у задоволенні клопотання про призначення комісійної автотехнічної експертизи суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбаченіч.2 ст. 509 КПК України; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. Згідно з приписами ст. 243 КПК України, експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту вправі самостійно залучити експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.
Разом з тим, місцевим судом зазначено, що при заявлені клопотання, захисник, не в повній мірі, врахував вказані процесуальні вимоги, оскільки просив провести повторну експертизу, посилаючись на те, що нібито існують два різних висновки, водночас, фактично в основу обох висновків покладено різні вихідні дані, а тому висновки і є різними. Через відмінність вихідних даних експерти надали різні висновки. Фактично, сторона захисту повторно намагалася призначити експертизу, надавши вихідні дані, здобуті виключно стороною захисту, які вже були предметом перевірки експертизи проведеної за дорученням захисту.
Той факт, що означене клопотання подано стороною захисту 27.12.2022, а рішення з цього приводу прийнято лише 18.10.2023 не впливає на законність постановленого рішення, із зазначених у ньому мотивів.
Що стосується відсутності інформації про наявність знаків пріоритету та стану покриття дороги на перехресті ділянки, де відбулася ДТП, а також не встановлення місця зіткнення, колегія суддів вказує.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з'ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Із дослідженого протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2010 слідує, місцем ДТП була ділянка автодороги між с. Руда та с. Цвіклівці. На місці ДТП були вилучені пошкоджені транспортні засоби, а саме: автомобіль марки ВАЗ, моделі 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та автомобіль марки «Dacia», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Оглядом встановлено, що автомобільна дорога пряма в плані, нерегульоване перехрестя, покриття гравійне, сухе.
На схемі ДТП, долученої до протоколу огляду місця події, графічно зображено та зафіксовано ділянку дороги між с.Руда та с.Цвіклівці (біля електроопори №55), яка перетинається польовою дорогою де сталася ДТП, напрямок руху транспортних засобів з прив'язкою до населеного пункту, координати розташування транспортних засобів після ДТП, сліди та предмети, що стосуються пригоди у виді осипу уламків та подряпини, в тому числі, стосовно елементів проїзної частини, координати місця зіткнення, а також зазначено назви об'єктів, зображених на схемі.
Той факт, що ОСОБА_6 набула процесуального статусу підозрюваної з дня вручення їй повідомлення про підозру - 27.11.2020, а постанова про призначення експертизи винесена слідчим 14.10.2020, не є процесуальним порушенням, так як слідчий вправі призначати експертизи, що не заборонено нормами кримінального процесуального закону, для наявності, в подальшому, законних та обґрунтованих підстав для пред'явлення відповідній особі повідомлення про підозру. Більш того, у даній ДТП було два учасника, відтак для вручення обґрунтованої підозри орган досудового розслідування зобов'язаний був належним чином з'ясувати всі обставини події.
Порушень права на захист ОСОБА_6 при проведення досудового розслідування, також не встановлено, оскільки слідчим, в порядку визначеному КПК України, їй забезпечено правову допомогу, яку здійснював захисник ОСОБА_10 .
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
На думку колегії суддів, у цьому провадженні надані відповіді на всі вагомі аргументи, поданої апеляційної скарги, допущених у кримінальному провадженні порушень кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6 , правильності кваліфікації її дій і поставили під сумнів законність та обґрунтованість вироку суду, відповідно до ст. 409 КПК України, які були б підставою для його скасування, колегією суддів не виявлено.
Відповідно до положень ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Положеннями ст.65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 місцевим судом враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченої.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_6 одружена, раніше не судима, є військовослужбовцем, вперше вчинила необережний нетяжкий злочин, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем служби і проживання, є матір'ю двох неповнолітніх дітей.
Призначене обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді арешту строком на п'ять місяців, яке полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, підстав для зміни вироку, в частині призначеного покарання немає.
Відповідно до ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України суд підставно звільнив ОСОБА_6 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Що стосується апеляційних вимог незгоди із вирішеним цивільним позовом, в частині питання моральної шкоди слід зазначити таке.
Положеннями ч.2 ст.127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За змістом ч.1 ст.129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).
У відповідності до ч.2 та ч.5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з усталеною практикою, розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 заявив позовні вимоги (т.1 МСП а.с.46-78, т.2МСП а.с.182), які в подальшому уточнив (т.3 МСП а.с.32-33) і просив стягнути з страховика, зокрема, моральну шкоду в сумі 7738,57 грн., з а також стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 моральну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням, в розмірі 92 261, 43 грн. та 8247, 54 грн. залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу.
З наданої потерпілим виписки із медичної карти хворого №1/2352 слідує, що з 27 липня по 1 вересня 2020 ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в Кам'янець-Подільській міській лікарні, переніс три складних операції, і виписаний з рекомендаціями нагляд травматолога та обмежити навантаження на нижню праву кінцівку (т.1 а.с.71) У зв'язку з вчиненням ДТП, позивач ОСОБА_8 однозначно зазнав моральних страждань, він втратив майно, його здоров'ю нанесено шкоду. Реабілітація ОСОБА_8 була тривалою і важкою, а відновлення здоров'я до попереднього стану, практично неможливо. Отже, ОСОБА_8 зазнав тривалих і негативних для себе змін в житті, у зв'язку з вчиненням щодо нього злочину.
Моральні страждання проявились у душевних стражданнях потерпілого, яких він зазнав у зв'язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень, тривалим лікуванням, обмеженням в фізичній праці та численними операціями, які він переніс у зв'язку з травмою в ДТП. З вини відповідачки ОСОБА_6 позивач тривалий час не має змоги користуватись автомобілем, він фактично втратив транспортний засіб, адже відновлювальний ремонт перевищує ринкову вартість автомобіля. Відтак, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів, суд обґрунтовано врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалості, а також те, що після спричинення тілесних ушкоджень тривалий час лікувався стаціонарно, амбулаторно, внаслідок тілесних ушкоджень і їх наслідків, він не може виконувати фізичну роботу, йому важко самостійно пересуватися.
Зазначені у цивільному позові обставини об'єктивно враховані судом при визначенні обсягу задоволення, заявлених потерпілим вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому з рішенням суду, в цій частині, колегія суддів погоджується.
На переконання колегії суддів, визначений судом розмір моральних збитків у сумі 95 041, 43 грн. відповідає понесеним моральним втратам, та є справедливим по відношенню до потерпілого, а тому підстави для зменшення розміру моральної шкоди, на що є посилання в апеляційній скарзі, у колегії суддів відсутні.
Посилання захисника, в апеляційній скарзі, на те, що обвинувачена одразу ж, у день ДТП, добровільно надала допомогу ОСОБА_8 на лікування, є безпідставними, з огляду на те, що після надання потерпілому 55 600 грн. на операцію, цивільний позов ним був уточнений.
Разом з тим, заслуговують на увагу твердження захисника про невірне вирішення питання речових доказів, а саме арешту транспортного засобу, накладеного на автомобіль «Dacia» модель «Duster» реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 та на свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_5 з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю.
Колегію суддів встановлено, що постановою слідчого від 27.07.2020 виявлений та вилучений транспортний засіб «Dacia» модель «Duster» реєстраційний номер НОМЕР_6 та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_5 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020240160000297. Вказаний автомобіль передано на зберігання на спеціальний майданчик для тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Хмельницькій області за адресою Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський, вул. Заводська, 6А для подальшого зберігання. Свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_5 приєднано до матеріалів означеного кримінального провадження.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд питання цього речового доказу у кримінальному провадженні не вирішив.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що автомобіль «Dacia» модель «Duster» реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 та на свідоцтво про реєстрацію, зазначеного транспортного засобу, серії НОМЕР_5 , повинні бути повернуті володільцю цього транспортного засобу у якого він вилучив з метою забезпечення кримінального провадження, під час проведення досудового розслідування.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 підлягає до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції зміні, в частині вирішення питання щодо речових доказів.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Керуючись ст. 404, ст.407, ч.1 ст.418, ст.419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2024 року стосовно обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_6 , в частині вирішення питання щодо речових доказів змінити.
Скасувати арешт накладений на автомобіль «Dacia» модель «Duster» реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 та на свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_5 , повернувши вказані речові докази ОСОБА_6 .
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2