13 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23760/24
Провадження № 22-ц/820/146/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2024 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди (суддя Салоїд Н.М.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути з держави російська федерація п'ять мільйонів гривень моральної шкоди, завданої їй триваючими правопорушеннями та порушенням права на мир, стягнути з Держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої їй триваючим правопорушенням її права на добросовісну, кваліфіковану та правомірну діяльність посадових і службових осіб органів державної влади в частині добросовісності.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що агресія та окупація частини території України російською федерацією триває і досі, а предмет судового розгляду в іншій справі стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу саме на станом на листопада 2023 року. Позову у даній справі стосується зовсім іншого періоду, вже після листопада 2023 року.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає в повному обсязі зазначеним вимогам закону.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що є таке, що набрало законної сили судове рішення, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом. (ст. 55)
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Позивачка ОСОБА_1 у листопаді 2023 року вже зверталась до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація про відшкодування матеріальної та моральної шкоди про стягнення моральної шкоди (справа № 686/29638/23).
Так у справі №686/29638/23 рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.03.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.03.2024 в частині вимог до російської федерації про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 50000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
За змістом судових рішень, підставою заявлення позивачкою вимог щодо відшкодування моральної шкоди є порушення її права на мир, на безпеку, на суверенітет та цілісність території України.
У справі, що переглядається, у позові до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація, поданому у серпні 2024 року, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з держави російська федерація моральну шкоду в розмірі 5000000,00 грн, завдану триваючим правопорушенням та порушенням права на мир, та стягнути з Держави Україна 1 грн моральної шкоди, завдану триваючим правопорушенням її права на добросовісну, кваліфіковану та правомірну діяльність посадових і службових осіб органів державної влади в частині добросовісності.
Зі змісту позовних вимог у справі та судового рішення у вказаній вище справі вбачається, що позивачка не зазначала конкретний період часу, за який їй була заподіяна моральна шкода.
Тому, слід виходити з того, що заподіяння моральної шкоди мало місце з часу введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) до пред'явлення позову.
У справі №686/29638/23 позов подано у листопаді 2023 року.
В даній справі, яка переглядається, позивачка просить стягнути моральну шкоду, яка охоплюється періодом з 24.02.2022 по 26 серпня 2024 року (позовна заява подана до суду 27 серпня 2024 року), хоча стягнення моральної шкоди за період з 24.02.2022 по 06 листопада 2023 року (позовна заява подана до суду 07 листопада 2023 року) вже було предметом судового розгляду у справі №686/29638/23. Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог. При цьому, зміна позивачкою розміру стягнення, обраного, як зазначено у позовній заяві, за внутрішнім переконанням, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовних вимог.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття провадження у справі про стягнення моральної шкоди за період з 24.02.2022 по 06 листопада 2023 року.
А тому, ухвала суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди за період з 24.02.2022 по 06 листопада 2023 року постановлена з додержанням норм процесуального права, і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди за період з 07 листопада 2023 року по 26 серпня 2024 року не були предметом судового розгляду у справі №686/29638/23.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за період з 07 листопада 2023 року по 26 серпня 2024 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно п. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала суду про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди за період з 07 листопада 2023 року по 26 серпня 2024 року у справі постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали в цій частині і направлення справи щодо цих позовних вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.367, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2024 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди за період за період з 07 листопада 2023 року по 26 серпня 2024 року залишити без змін.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2024 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди за період з 07 листопада 2023 року по 26 серпня 2024 року направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай