14 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/7855/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати неправомірними дії Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;
2) скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.11.2024р. №40 (вих. №0700-0307-8/67131);
3) зобов'язати Головне управління ПФУ в Закарпатській області прийняти документи для призначення пенсії за вислугу років та відповідно призначити пенсію з урахуванням стажу, необхідного для вислуги років у пільговому обчисленні, що становить 24 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день звільнення зі служби вислуга років в пільговому обчисленні становила 24 роки 03 місяці 04 дні, а тому він набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону 2262-ХІІ, а тому, на переконання позивача, рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. від 31.10.2024 року №383) про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», подання про призначення пенсії від 30.10.2024 №1622 Міністерства внутрішніх справ України та додані документи прийнято рішення № 40 від 05.11.2024р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю достатньої календарної вислуги років (19 років) на момент звільнення зі служби (07.08.2012 року), визначеної статтею 12 Закону №2262. Звертає увагу, що для отримання права на призначення пенсії єдиною обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному розмірі та до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
07 серпня 2012 року наказом Управління МВС України в Закарпатській області № 176-о/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас з 07 серпня 2012 року. Вислуга років на день звільнення в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні складає 19 років 10 місяців 06 днів.
Відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 30 серпня 2018 року № 955/106/5-2018 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, вислуга років на день звільнення в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні складала 19 років 10 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні склала 24 роки 03 місяці 04 дні.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 260/654/24, яке набрало законної сили 03.09.2024, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи, необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
15 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (зареєстровано відповідачем 31.10.2024 вх. №383).
30 жовтня 2024 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 260/654/24 Міністерством внутрішніх справ України надіслало до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання №1622 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Згідно виписки з розрахунку вислуги років для призначення пенсії щодо періодів проходження служби ОСОБА_1 календарна вислуга років на день звільнення в органах внутрішніх справ складає 19 років 10 місяців 06 днів, пільгова вислуга - 04 роки 04 місяці 13 днів, всього - 24 роки 02 місяці 19 днів.
За результатами розгляду заяви позивача від 15.10.2024 з поданими документами про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач рішенням №40 від 05.11.2024 «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років» відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на дату звільнення.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.
Так, згідно пункту «а» статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Так, згідно статті 17-1 Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (далі Постанова № 393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця час проходження служби у підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ з охорони дипломатичних і консульських представництв іноземних держав, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Статтею 17 Закону визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, військовослужбовцям за контрактом. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Фактично предметом спору є наявність чи відсутність підстав для зарахування стажу роботи колишнього працівника органів внутрішніх справ у пільговому обчисленні до календарної вислуги, що дає право на відповідну пенсію.
Судом встановлено, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, у нього наявна вислуга років на пільгових умовах, що підтверджується випискою з розрахунку вислуги років для призначення пенсії щодо періодів проходження служби ОСОБА_1 , згідно якої календарна вислуга років позивача на день звільнення в органах внутрішніх справ складає 19 років 10 місяців 06 днів, пільгова вислуга - 04 роки 04 місяці 13 днів, всього - 24 роки 02 місяці 19 днів.
Вирішуючи справу № 805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону і положенням цього Закону не суперечить.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (набрала чинності з 19.02.2022) внесені зміни до пункту 3 Постанови № 393, а саме: передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії.
Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22 сформував правовий висновок, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.
Відповідач не враховує, що позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу ще до набрання чинності змін, внесених до постанови кабінету Міністрів України № 119 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Остаточною датою закінчення проходження служби в органах внутрішніх справ є 07.08.2012.
Верховний Суд у постанові від 14.09.2022 у справі № 640/14718/20 дійшов таких висновків, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
Конституційний Суд України звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019).
Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин справи, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діє на момент реалізації позивачем права на пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення зі служби, діяла редакція Порядку № 393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.
Позивач набув право на отримання пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки вислуга років у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 24 роки 02 місяці 19 днів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15.04.2024 у справі № 140/11144/23.
Згідно пункту «б» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Так, при розгляді вказаної справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування часу проходження служби до вислуги років у пільговому обчисленні та, як наслідок, на призначення пенсії за вислугою років.
З урахуванням зазначеного, зважаючи, що відповідачем невірно було визначено вислугу років позивача, а також те, що позивач має право на призначення пенсії за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 15.10.2024, відтак має право на призначення пенсії з 15.10.2023), суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 40 від 05.11.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 15.10.2023, виходячи з вислуги років 24 роки 02 місяці 19 днів.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 40 від 05.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 15.10.2023, виходячи з вислуги років 24 роки 02 місяці 19 днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович